Розділ 916 — Тримайте лінію

Протягом наступних двадцяти чотирьох годин усі щелепи були розподілені в робочі групи, і ми працювали, як могли лише комахи, щоб підготуватися до неминучої відплати, яка точно прийде. На цей момент терміти, а також Каармодо, не знають, що ми прибули, жоден терміт не стикався з мурахою і вижив, щоб розповісти про це, але вони повинні були зрозуміти , що щось відбувається. Кілька тисяч термітів було вбито, і жоден з тих, кого вчора відправили напасти на дерево, не повернувся до гнізда. Гарантовано буде відповідь .

Це додало нової динаміки конфлікту термітів і мурах. Наскільки я розумію , агресором завжди була мураха. Терміти були в основному мирними істотами, які вирощували гриби, і травоїдними істотами , які розщеплювали цукор у деревині, щоб вижити. З іншого боку, мурахи — вбивці-мародери, які винищують інших комах для їжі, вбиваючи більше членистоногих, ніж будь-що інше на планеті, навіть люди . У світі навіть є місця, де фермери радо приймають мурах , оскільки знають, що мурахи знайдуть і вб’ють будь-яку іншу комаху, до якої вони зможуть дотягнутися своєю щелепою.

У цьому випадку це терміти, які нас атакують .

Згодом ми переможемо їх , але поки що рано . Поки що ми захищаємося так , наче це гніздо. Зі свого боку, я опускаюся в дзен копання, занурюючись у царство спокою, яке не може принести навіть навик медитації.

Я єдине ціле з землею.

Ґрунт єдине ціле з планетою.

Планета єдина з Всесвітом.

Все, що є, все, що було, і все, що коли-небудь буде, це копа ння , по одній щелеп і вантажу за раз.

Заспокійливе відчуття цілеспрямованості та єдності, яке приходить від хорош ого копання , є бажаним полегшенням від хаосу та турбулентності останніх кількох тижнів. Боротьба з велетенськими ящірками та демонами? Навіщо, в біса, я цим займався ? Я міг весь цей час копати!

На жаль, це занадто добре, щоб тривати.

«Ворог помічений! Ворог помічений! Терміти наступають на укріплення! Готуйтеся до контакту!»

Розвідник мчить через тунель, у якому я працював, в оточенні моїх родичів , а також Крихітки, Інвідії та Крініс, вибухаючи своїми попереджувальними феромонами на повну потужність. Реакція миттєва, мурахи припиняють свою роботу та мчать назад до безпеки більш готової лінії захисту. Маги припиняють свою роботу зі стиснення та зміцнення ґрунту та скелі і приєднуються до руху , величезного потягу членів К олонії, що поверта ю ться з робочих місц ь тут і в інших місцях . Я чекаю, тримаючись осторонь, поки ряди моїх родичів продовжують проходити повз. Лише коли кількість починає зменшуватися, я приєднуюс ь , розташовуючись у задній частині відступу.

«У тебе є уявлення, як далеко вони від нас ?» — питаю я солдата, що бу ла поруч.

«Не впевнен а , але я не вважаю , що вони надто далеко. Зовнішня лінія розвідників була розташована лише за кілька сотень метрів від найдальших земляних укріплень».

« Отже у нас, схоже , не так багато часу, перш ніж вони будуть тут».

«Я сподіваюся, що ні. Я готов а боротись ».

«Сядь там, солдате, — попереджаю я її, — ми не можемо дозволити собі недооцінювати цього суперника ».

«… ваші щелепи смикаються, Найс тарший».

Дідько !

«Я нічого не можу з цим вдіяти! Просто продовжуй бігти !»

Дійсно, я також бачу це по всіх мурахах навколо мене, в них прокинувся голод битви, і вони не зможуть заспокоїтися, поки не зустрінуться в битві з термітами і не знищать ворога. Точно так само, як і я. Згодом тунель зливається з іншим, потім ще з іншим, розширюючись, і потоки мурах зливаються у могутню ріку комашиної люті, яка зрештою випливає в отвір на межі головних коренів. Мати-Дерево наполегливо працювал а , допомагаючи нам, забираючи свої сади від лінії фронту та допомагаючи розташувати коріння, яке воно може рухати , таким чином, щоб те не заважало нашій роботі. У результаті виникла мурашина фортеця, могутня стіна, на вершині якої ціла армія моїх родичів може розташуватися, щоб обрушити смерть на ворога.

Не гаючи часу, ми з робітниками стежимо за запахами, щоб зайняти позицію для майбутньої битви.

« Найс тарший!» запах доноситься до мене. « Найс тарший! Сюди!»

«Адвант? Який стан справ ?»

Складно розрізнити окремі запахи в тисняві мурах і потужній хвилі бойових феромонів, що витають у повітрі.

« Тут є місце для вас ! » С олдат каже мені звідкись. « Генерали хочуть, щоб ви бу ли у центрі стіни!

«Зрозумів ! »

[Давай те , хлопці, час починати!]

Отримавши певний напрямок, ми з моїми напарниками піднімаємося вгору по стіні, Інвідія махає своїми мініатюрними крилами, а решта нас підніма ють ся, поки ми не досягнемо вершини. Розташований прямо посередині стіни, я оточений з усіх боків десятьма тисячами моїх родичів , готових зіткнутися з термітами- загарбниками . Енергія в повітрі наелектризована , і вгору та вниз по лінії неконтрольоване клацання щелеп лунає в ритмі стаккато, оскільки мурахи не в змозі контролювати свої щелепи, настільки відчайдушно вони хочуть, щоб битва нарешті почалася.

Те, що ми мали досі, було лише першим смаком, лише крихітною порцією того, якою буде ця війна. Кілька сотень термітів одночасно — це ніщо! Просто закуска! Ні. Їх незліченні орди! Нехай хвил я на хвил ею ворога атакують та розбив аються об наш захист ! Вони створять вогонь, у якому К олоні я зможе перетворитися на машину війни! Цей голод необхідно втамувати!

За лічені хвилини будівельні майданчики спорожніли, і тут зібрався весь контингент Колонії, без жодного відсутнього члена. Окрім неконтрольованого клацання щелеп, над лінією панує повна тиша. Ні звуку, ні запаху, лише напружене очікування першої ознаки ворога.

Спочатку все починається повільно, шепіт, скрегіт, слабк е постукування кігтів по ущільненій землі, але все швидко ви бухає у гучності , коли той самий звук повторюється сотні, а потім тисячі разів. Неодноразове клацання перетворюється на крещендо, аж поки воно майже не перетворюється на гуркіт, що лунає крізь тунелі, наче припливна хвиля. Мурахи навколо мене аж тремтять, не від страху, а від хвилювання. Якщо подумати, Крихітка також.

Потім з’являється перша візуальна ознака — вусик , що коливається ліворуч і праворуч, за ним голова, зморщені непотрібні очі та подовжені щелепи. На відстані всього за двісті метрів відкритої місцевості все більше й більше термітів виходять з багатьох тунелів і повзуть вперед, клацаючи щелепами в нашому напрямку, а за ними приходять ще більше, оскільки тунелі наповнені їхніми підкріпленнями.

Цього разу вони привезли хорошу кількість. Сподіваюся, що вони зможуть показати хорошу битву !

«За К олонію!» я реву.

«ЗА КОЛОНІЮ!»

Бій починається …