Розділ 917 — Колонія проти колонії, частина 1 (з двохсот)

Швидкість появи термітів з тунелю продовжує зростати, коли перші з них починають атакувати споруджені нами укріплення.

«ВОГОНЬ !»

Наказ шириться крізь лінію, змушуючи магів використовувати свої заклинання, а інших пускати в політ нищівний кислотний шквал. Природно, я роблю і те, і інше, виливаю пекельний дощ, використовуючи свою кислоту, і одночасно вибухаючи заклинаннями вогню та льоду, використовуючи всеелементальну конструкцію. Ха! Завдяки моїм багатьом мозкам у поєднанні з моїм зростаючим володінням магією розуму моя здатність вивільняти пекло з дистанції зросла в рази! Я можу використовувати кілька заклинань одночасно, використовуючи більше ніж один елемент! Плавність і потужність мого заклинання також покращилися! Навіть на такій швидкості я можу стиснути ці заклинання, щоб посилити їхній руйнівний вплив!

Я ще не зовсім армія мура х в одній особі , ким хотів би бути, але я досягаю великих успіхів! Сповіщення починають надходити, поки я вбиваю орду термітів, і вони не зу пиняються.

З вершини стіни був випущений справжній шквал атак , а рівний чистий простір попереду був запалений у буквальному сенсі цього слова, тисячі мурах завдавали стільки шкоди, скільки могли.

Але цього недостатньо.

Потік терміт ів не вщухає! Швидкість, якою вони рухаються тунелями, зросла до такої міри, що жук и з’являються нагромадженими один на одного, досягаючи майже половини шляху до вершини тунелю! Забудь про тисячі, їх тут десятки тисяч! Я можу лише сподіватися, що їх не буде більше, оскільки ми не маємо уявлення, скільки їх там насправді є ! Не те щоб це мало значення, я вважаю, наш єдиний курс дій — це продовжувати атакувати !

Обстріл безперервно продовжується, поки земля перед нами не стає килимом з мертвих і по мираючих термітів, вкритих ще живими, які повз у ть по своїх власних родичах і люто скрегочуть щелепами, намагаючись дістатися до нас. Потік перевищив нашу здатність вби ва ти їх набагато швидше, ніж я очікував. Ці т ерміти — це витривалі чудовиська з хорошим дизайном, а не звичайне сміття, яке, безсумнівно, заповнило б таку соціальну колонію комах у дикій природі.

Їхні панцири міцні і зроблені з набагато кращих матеріалів, ніж наші власні, більше того, кожен з них має регенераційну залозу, щоб довше тримати ся в бою. Я впевнений, що навіть зараз під цією масою істот, які все ще біжать , є терміти, які зцілюються , щоб повернутися до бою. Вже за двадцять секунд хвиля термітів врізається в стін у , посилаючи ударну хвилю через структуру, що гойдається під нашими ногами.

« ТРИМАЙСЯ !»

Наказ надходить по лінії, і реакція миттєва, маги відступають і перемикаються з прямого вогню на комбінован у дугоподібн у атаку , а ряд солдатів виходить вперед. Перелазячи один через одного, терміти піднімаються, наче хвиля, щоб досягти вершини стіни, а потім починається складна частина . Мій розум продовжує працювати , поки я створюю заклинання за заклинанням, користуючись ними частіше, ніж одне на секунду, поки моя кислота далі продовжує летіти вперед , і я готовий використовувати свої щелепи.

Перший терміт, який дістався до мене, майже божеволіє від люті, а його довгі гострі щелепи тремтять у очікуванні, коли він кидається вперед через курган трупів свого роду, щоб атакувати мене. Але йому не судилося . Мої щелепи, зафіксовані в положенні на кілька секунд, клацають з неминучістю гори, що падає, а темні щелепи чистої енергії проявляються навколо них і розширюють укус на кілька метрів.

УКУС ПРИРЕЧЕННЯ !

Хруст !

Нещасний терміт безпорадний протистояти величезній силі мого удару, як і троє за ним, але їх швидко замінюють. Уздовж стіни розігрується подібна ситуація , коли найсильніші солдати колонії, включно з Жвавою та її загоном, зустрічаються зі стіною термітів, що вторгається, лицем до лиця.

Аромат приголомшливий, коли терміти виливають свою лють і гнів у наші обличчя, а мої родичі , добровільно чи ні, запускають бойов і феромон и , спонукаючи всіх навколо до ще більших висот дикості та дії. Все, що я бачу, це натовп термітів перед собою, а ле дії, які я повинен викон ува ти, не змінюються. Заклинання, заклинання, УКУС , заклинання, заклинання, УКУС !

Коли хвиля термітів досягає моєї голови і загрожує затопити мене, я фіксую щелепу на місці і викликаю свою витривалість з глибини душі.

КОМБО УКУСІВ ПРИРЕЧЕННЯ !

Я роблю три швидких укуси, зупиняючи противника попереду та зупиняючи наступ термітів у центрі стіни, але лише на мить. Якщо в центрі все настільки погано, я сподіваюся, що на сторон ах все йде краще...

«Нас штовхають за лінію. Дай ва те відсіч! Розвідники на фронт!» надходить наказ .

Розвідники, які до цього моменту були відповідальними за створення кислотного шквалу над нашими головами, припиняють вогонь і ступають в перед, піднімаючись на солдатів у першій лінії, щоб додати висоти та більшої потужності. Незважаючи на те , що вони «розвідники», вони все ще є другою за силою кастою в К олонії, і їхня допомога приходить у дуже слушний момент.

Працюй щелепами, працюй м і зками, працюй щелепами, працюй мізками.

Більше неможливо побачити тунелі, якими рухаються терміти, тому я можу лише сподіватися, що підкріплення сповільнилося.

Клік !

Терміт пробирається крізь мою оборону і клацає своїми щелепами навколо моєї передньої ноги, перш ніж я встиг зреагувати , надто зайнятий ухиленням від укусів інших ворогів. Я в ідразу відчуваю тягу, коли терміт намагається відтягнути мене зі стіни в купу комах, що звивається переді мною, — це певна загибель.

Ще чого !

УКУС ПРИРЕЧЕННЯ !

Я знову кидаюся вперед і прорізаю ворогів попереду, звільняючись, але істоти, яких я знищую, швидко замінюються, а насип біомаси перед стіною тепер діє як рампа , яка лише продовжує рости.

«НАМ ПОТРІБ НО ПРОЧИСТИТИ ПРОСТІР ПЕРЕД СТІНОЮ! ТРИМАЙТЕСЬ !» Я оголошую навколо себе, щоб донести свої слова далі. «Готуйся до атаки!»

Відступаючи назад, я піднімаю всі три ноги з одного боку тіла і топчуся якомога сильніше, у стилі сумо, а потім повторюю цю дію тричі.

ТУП ! ТУП ! ТУП !

Сигнал змушує різьбярів, схованих піді мною, підірвати секцію стіни назовні в катастрофічній детонації, роблячи верхні чотири метри стіни тут, у центрі, повністю порожніми. І, що ж , ми повинні були щось туди додати, тому ...

«ШУКАЄМО!»