Розділ 938 — Відродження війни

Мій батько, і навіть на цьому ранньому етапі я мушу вибачитися за всі мої записи , що стосуються людини, яка мене виховала, був першим, хто розповів мені про п’ятий шар .

Він описав його як світ нескінченної та глибокої шкідливості. Місце, де кожна частинка речовини, яка його наповнювала, була біоінженерно перетворена на транспортний засіб для смерті. Один подих міг в бити. Один дотик бути смертельни м . Він говорив про ріки отрути, що текли по повітрю. Він говорив про озера, наповнені настільки жахливими речовинами , що сама реальність була заражена ними .

У той час ми жили в четвертому шарі , у місті-храмі Артас, де був великий собор шляху, як я певен, ви знаєте, і думка про таке місце, що існує в такій відносній близькості, змушувала мене прокидатися і кричати від страх у кожну другу ніч протягом місяців. Я проклинав свого старого (мовчки в закутках свого розуму, тому що мені не вистач а ло сили духу зустрітися з ним напряму ) за те, що він поділився такими жахливими речами зі мною, звичайною дитиною. Багато років я ображався на нього, дивуючись, чому він ніколи не розбавив для мене свій досвід, не зробив його більш доступним для молоді.

Коли я нарешті вирішив зіткнутися зі своїми страхами, один за одним, ставши дорослим , зрештою мені настав час відвідати п’ятий шар . Мені потрібно було розвіяти жахливий образ мого мученого дитинства і замінити його твердою реальністю, яка не могла зрівнятися з жахами, створеними моєю дитячою уявою.

Я був неправий. Він так багато приховував від мене, коли я був дитиною. Те, що я побачив, було набагато гіршим, ніж будь-що , що я міг уявити. Як світ може витримати існування чогось подібного ?

Уривок з «Спогад и про мого батька: дитина Залізного Кулака» Ін г тіна.

Для мене у війшло в звичку зазир а ти до в ол і Колонії, коли я хочу дізнатися щось про те, чим займаються мої родичі , але я почав думати, що це може вважатися вторгненням. Що ж, це може бути не на тому ж рівні , що заглядати в їхній мозок , але це дуже близько ! Замість того, щоб вда ва тися до цього більш нав’язливого методу, я штовхаю вусиком одного з працівників, що поспішають, і задаю швидке запитання.

«Що відбувається? Куди всі поспіша ють ?»

« Найс тарший! Я не очікува ла побачити вас там… за відпочинком ».

Я встаю на дибки на весь свій зріст, який тепер вже досить вражаючий, щонайменше понад три метри. Я, звичайно, височію над цим самовпевненим різьбярем!

«Я провів два бої один за одним і не спав кілька днів! Ти вважає ш , що я не повинен був піти заціпені ти ?»

«А х … ні».

«Т и хоче ш сказати, що заціпеніння і відпочинок непотрібні? »

« Ні !»

Після моїх слів тіні в цьому відрізку тунелю різко темніють і холодний вітер дме в наш і вусики . Мурахи продовжують мчати повз нас, навіть швидше, ніж раніше, а кожна особина уникає звертати увагу на неприродну темряву чи мураху, над якою я тепер нависаю. Я дивлюся на раптово знервованого різьбяра.

«Ще одне запитання… коли ти останній раз відпочива ла ?»

Питання вражає бідолашну робітницю прямо в серце, і вона фізично відсах у ється, а її вусики шалено махають, оскільки вона не в змозі контролювати свою паніку.

«Я... я... я бу ла зайнят а !»

З цим криком вона біжить тунелем, але темрява, що піднімається, щоб її обійняти, все одно повністю її поглинає. Миттєво все повернулося до того, як було раніше, робітники йдуть стежкою, немає зловісних тіней, немає холодного вітру та різьбяра.

Хороша робота, я передаю мовою знаків у повітря .

Тоді я тикаю ще одного зі своїх родичів .

«Гей, що відбувається?»

« Найс тарший! Я вас не по бачив! Я точно не бачив нічого такого, про що не повинен говорити …»

«Добре. Чи може ш ти розповісти мені, що відбувається? Чому нас тут так багато? У нас якась надзвичайна ситуація?»

« Не зовсім », — генерал потирає голову одним вусиком, розмірковуючи над запитанням. «Я прибу ла у складі третьої хвилі годину тому і отрима ла коротк е пояснення , перш ніж мене направили на фронт. Схоже , що у південно-східному квадранті спостерігається підвищена активність противника, і станом на останній звіт укріплення в цьому регіоні завершено лише на шістдесят відсотків. .»

Почекай... що?

«Звичайно, трьома основними фронтами занепокоєння все ще є центральний, східний і північно-східний, бої там все ще інтенсивні, як мені сказали. Тридцять хвилин тому було розпочато контрнаступ у головному тунелі, що послабило тиск, але їм довелося відступити , щоб уникнути переривання ліній постачання раптово викопаними тунелями , що виснаж ує величезну кількість мурашиної сили, але це , звичайно, того варте , мені справді потрібно йти».

Швидко в іддавши честь , генерал йде і зника є у нескінченній темряві мурах , що мчать повз. Боротьба? Тунелі ? Три активні фронти?

[Крініс… як довго я спав і мутував?]

[Приблизно шість годин, майстре .]

Дідько ! Вже за шість годин Колонія привезла ще дві хвилі підкріплень, і терміти знову атакували? Я очікував, що ситуація загостриться, але не раніше, ніж я закінч у дрімати! Дідько !

Я поширив свою свідомість серед мурах у межах досяжності, занурюючи її в енергію , що тече через Вестибюль, і дозволяючи враженням тисяч мурах охопити мене. Дійсно , багато мурах воюють, а багато інших будують, працюють та укріплюють.

[Нам потрібно рухатися , хлопці! С итуація стала інтенсивнішою!]

Я зосереджую увагу на Вестибюлі, поки ми поспішаємо назад до фронту , намагаючись отримати більш повне уявлення про те, що відбувається, і про те, що сталося під час мого сну. Схоже, що Колонія продовжує зміцнюватися хвилями по десять тисяч, оскільки тепер у зоні досяжності навколо мене приблизно втричі більше мурах . На території, яка охоплює десятки квадратних кілометрів, мурахи і терміти стикаються в тунелях , за захисними спорудами, на відкритому ґрунті та поховані під тоннами ґрунту.

Схоже , що з невідомих джерел тече постійний потік термітів, щоб боротися з К олонією, але більше не так безглуздо, як раніше, стрімголов атакуючи нашу оборону. Терміти стають обережнішими, розумнішими, досліджують і випробовують, атакують , а потім відступають, наче ними керує потужніший інтелект.

Тому що звичайно, що ними керують …

Ці кляті ящірки! Вони справді не терплять , коли їх перемагають , га? Все, що станеться, це те, що їх поб'ють ще гірше! Це я можу пообіцяти.