Розділ 954 — Контроль розуму?!

Я намагаюсь . Я штовхаю. Я борюся кожним м’яз ом і кожною ниткою мозку, щоб змусити моє тіло рухатися вперед! Нічого . В якості експерименту , я намагаюся рухатися назад і не відчуваю опору, але коли я знову рухаюся вперед, жодного прогресу . Я застигаю на місці, намагаю чись рухатися вперед.

Це божевілля! Підземелля фактично відмовляється дозволити мені йти вперед?! Ви хочете сказати мені, що я не контролюю власні кінцівки?

Гендальф, якого біса! Н еси сюди свою худу магічну дупу і поясни це. Я не зроблю більше ні кроку, поки мені не розкажуть про це неприємне явище. Я маю на увазі... я не можу зробити кроку... але це не суть!

[Майст ре ? В се гаразд?]

Тоді я розумію, що мої товариші вже більше хвилини спостерігають, як я стрибаю туди-сюди, напружуючись проти невидим ого бар’єр у перед воротами. Я можу уявити, що це виглядає не надто розумно, що спонукало Крініс запитати мене .

[ Мені з дається, що у мене виникли технічні проблеми?] Я відповідаю.

Крініс розгублена.

[Я не впевнен а , що ви маєте на увазі. У вас проблема?]

[В певному сенсі. Я не можу йти вперед.]

[ Ви не може те ?] Вона простягає щупальце вперед до воріт і не зустрічає опору. [Я не думаю, що щось вам заважає ?]

[Це трохи складно пояснити. Таке відчуття, наче саме Підземелля заважає мені пройти через ворота. В оно наче відмовляється дозволити мені ступити кудись, що підніме мене вгору.]

[Підземелля не дозволяє вам рухатися?]

[Так, це звучить дивно, я знаю.]

[ НЕ ГІДНЕ ПІДЗЕМЛЯ! ЗАБЕРИ СВОЇ РУКИ ВІД МАЙСТРА!]

Вибухаючи від гніву, тіньова маса щупал ець вивільняє свою лють на Підземелля. У прямому сенсі. Скрізь летить каміння , і кора під нами розколюється, поки Крініш атакує наосліп. Крихітка, стаючи свідком цього хаосу, природно робить перше, що спадає йому на думку, а саме приєднується до неї . Шматки дерева починають всюди летіти, коли велетенська мавпа радісно б’є своїми могутніми кулаками по кореню під його ногами.

[Гей. ГЕЙ! Припиніть, ви обидва. Це не Підземелля, це Материнське Дерево!]

Рослини поблизу кричать і люто шиплять, поки мої двоє друзів не починають стриму вати с ь , Крихітка набагато неохочіше, ніж Крініс. Підходить х ранитель г аю, а на його обличчі з’являється рідкісний вираз гніву. Я тягнуся до нього розумом, перш ніж він зміг підійти .

[Вибач за все це ! Це н епорозуміння! Ми зовсім не збиралися нападати на Дерево -Мати .]

Очевидно, це анітрохи не задовольняє х ранителя г аю, і він відповідає тоном, що кипить від злості.

[ Ти хочеш так нахабно відмахнулися від цієї атаки? Хммммм. Має бути відплата !]

[Боже, ми майже не відкололи кор и , не починай плакати ,] відпові в я, [до того ж, оскільки ти тут, у мене є запитання до твоєї ма ти . Можливо, вона зможе мені допомогти.]

[І навіщо їй допомагати тобі?] бурчить х ранитель.

[Тому що ти був би мертвий, якби мене тут не було?]

Він мало що може на це відповісти . Все ще наповнений гнівом, х ранитель г аю повертається до кущів і починає з ними шуршати , а потім повертається до мене.

[Мати дуже незадоволена тим, що її коріння турбують. Яке твоє запитання?]

[Підземелля заважає мені пройти через ворота. Чи має вона уявлення , в чому може бути справа ?]

[Хммм. Підземелля, кажеш?]

[Це звучить божевільно, я розумію. Можеш запитати у дерев а ?]

Я трохи грубий, але, чесно кажучи, неможливість ходити туди, куди я хочу, лякає мене більше, ніж я дозволяю собі показати . Неможливість піднятися у вищі шари — це одне, я начебто очікував, що це станеться, якщо я буду продовжува ти розвиватися, але ця постійн а сила , що тягне мене вниз, — це щось зовсім інше. Тепер, коли я це усвідомлюю, я починаю думати, що вона бул а там вже досить довго, і я просто не усвідомлював цього. У мене від цього мурашки по шкірі . Мені цікаво, чому тепер це відчуття набагато сильніше, ніж раніше, щось змінилося? Насправді, коли я востаннє підіймався на шар вверх ?

Це також могло пояснити, чому я був настільки нетерплячим і безрозсудним, коли справа доходила до спуску глибше .

[Мати має певне розуміння того, про що ти говориш ,] х ранитель настільки ж здивований, як і я, отриманою відповіддю. [ Поклик . Вона каже, що багато монстрів відчували його в той чи інший момент, навіть Мати , на короткий час. Вона вважає , що будь-який монстр, який має потенціал стати останнім древнім , отримує поклик у глибини, щоб прийняти мантію.]

Ти серйозно? Це означає, що сам е Підземелля визна ло мене , чи щось подібне ? Я не хочу цього визнання , пішло те Підземелля!

[Вона теж його відчула ? Але більше ні ? Що змусило його зникнути ?]

Це важливий момент.

[Вона вважає, що коли вона еволюціонувала до своєї нинішньої форми, пожертвувавши більшою частиною свого потенціалу, щоб мати можливість створити нас, своїх дітей, вона більше не відповідала вимогам.]

[Отже, якщо під час еволюції я о беру деякі марні опції , мені не доведеться з цим миритися?]

[Хммм. Марн і ?]

[Ах! Вибач, погане формулювання. Ти знає ш , що я мав на увазі! Марн і в сенсі «стати древнім ». Ви мені подобаєтес ь , гілк асті , завжди подобались , чесно!]

Хранитель довго дивиться на мене, перш ніж продовжити розмову зі своєю матір’ю.

[Вона сказала все, що хотіла сказати з цього приводу. Будь ласка, утрим уй ся від подальших атак на неї.]

[Це бул о повн е непорозуміння !]

Я ляскаю вусиками по щупальцях Крініс, коли вони починають простягатися повз мене, щоб за душити х ранителя, коли він повертається, щоб піти геть.

[Ха-ха! Друзі!]

Я роблю паузу.

[Крініс! Якого біса?]

[… він був грубим.]

[ Ти не бул а частиною мосту , ти не може ш знати, чи це правда.]

[Я могла відчути .]

Ах… у мене зараз не має сил цим займатися. Насправді , хіба Гарралош не згадува ла про цей поклик ? Чи це стало причиною того, що вона зійшла з розуму , оскільки весь цей час вона була замкненою в першому шарі? Господи, це жахливо. Очевидно, це не прощає того, що вона зробила, але цього клятого гака, що десятиліттями смикає мене за кишки, було б достатньо, щоб я теж збожеволів.

Гах! Мені потрібно більше інформації. Я маю знати, що відбувається, чи можна його ві дірвати чи подолати. Якщо Колонія потребує моєї допомоги в третьому шарі , я що, маю просто сидіти тут і нічого не робити? Смішно! Але з ким я можу поговорити?

Гранін. Він обов'язково повинен щось знати. Він найбільш поінформований, коли йдеться про древніх . Якщо я зможу зв’язатися з третім шаром , я зможу відстежити його, або я зможу передати послання та змусити його прийти сюди.

Почекай секунду. У мене є ідея.

[Добре. Це може прозвучати трохи дивно, але по слухайте мене . Крихітка, Крініс, я хочу, щоб ви двоє підняли мене і кинули через ворота.]

Крініс завмирає на моїй спині, а Крихітка просто розгублен ий .

[Слухай те , я не можу пройти через ворота, тому мені потрібен інший спосіб це зробити . Інвіді я , скористайся силовими полями, щоб зв’язати мене, щоб я не міг кусати чи рухати ногами, а потім ви двоє підхопите мене і кинете крізь ворота .]

[ Майстре , я не можу цього зробити!]

Крініс жахається.

Крихітка, навпаки, широко посміхається і розгинає руки.

Можливо, це була погана ідея.