Розділ 958 — Цей глибокий відчай

Глибоко в Пангері щось заворушилося. Камінь тріщав, лід розбивався, вогонь ревів і вітри завивали. Монстри цієї глибокої темряви насолоджувалися потоком мани, що лилася з центру Підземелля, дивлячись на суперників, з якими вони боролись сотні, якщо не тисячі років, у той час як молодші звірі ховались , відчайдушно намагаючись уникнути очей своїх старійшин, поки вони боролись між собою за ресурси. Це світ, куди ще не ступала нога жодної природно народженої істоти.

Останнє П ідземелля.

Справжні жахи ховалися тут серед печер. Монстри настільки могутні та древні, що навіть просто дихати в їх присутності було б неможливо, настільки задушливою була їх аура. Істоти, які були народжені та просочені ріками мани, правила існування яких були спотворені та перекручені енергією. У цьому місці нічого не було таким, як им здавалося. Те, що було твердим, текло як вода, те, що було рідким, летіло в повітр і . Вперед може бути назад, вгору може бути вниз, а час може бути де завгодно і ніде. Концентрація мани тут була настільки густою, що сама реальність стогнала під її вагою, підштовхнута до межі розриву.

Будь-яка істота, народжена в такому середовищі, будь-який монстр, який міг у ньому процвітати, був нічим іншим, як верховним хижаком і одним з найстрашніших істот у світі . Демони та боги по своїй силі , ці могутні істоти були гордими істотами , які щодня протягом століть доводили свій диявольський інтелект до межі, щоб вижити.

І все ж.

Тепер заворушилося щось більше. Воістину древнє . Справжні древні . Скільки часу вже пройшло ? Монстри відступили до своїх лігвищ і закуталися в тінь, коли їх накрила гнітюча, всеохоплююча хвиля страху. Невже пройшло стільки часу, що вони забули? Вони стали самовдоволеними? Невже вони насмілювалися мріяти, що, можливо, тепер вони зрівняються з єдиними звірами, які все ще сплять під ними?

Дурна думка.

У кишені чистого вогню, що палав, наче сонце, прокинулася істота. Хоча в неї не було ні кінцівок, ні рук чи ніг, але вона по тягнул а ся, і полум’я від цього ставало ще щільнішим і гарячішим, аж поки повітря, камінь, навіть тканина простору і часу не почали горіти. Наче піднімаючись з глибокого океану, свідомість поступово поверталася, поки нарешті д ревній не вирвався на поверхню, і його свідомість не повернулася у вигляді повені.

Вогняна мана кипіла і згущувалася в серці мініатюрного сонця, поки вон а не почал а твердіти. Почали формуватися осколки червоного кристала, найчистішої полум’яної мани в усьому світі. Коли вони формувалися, тріскалися та перебудовувалися, під постійним гуркотом голодного полум’я можна було почути дзвінкий звук, і крихітні кришталеві цятки кружляли в повітрі.

Стар а , старш а за сам Розрив істота неквапливо оглянула навколишнє середовище , перш ніж розширити свій розум. За одну мить думки монстра охопили тисячі кілометрів Підземелля, а слабші істоти, яких він відчув, сховались в своїх тунелях, коли вони відчули, як погляд справжнього верхівкового хижака торкнувся їх, навіть на короткий момент . На щастя для цих монстрів, древній бу в зацікавлен ий не в них; натомість він витягнувся за межі печер неземного тепла, які становили його територію, і назовні, простягаючись далі, щоб обігнути земну кулю, скануючи весь свій рідний шар.

Він шука в собі подібних.

Відповіді були неоднозначними. Бог демон ів був близький до пробудження, можна було відчути, як його думки кипіли під поверхнею, поки він втягував ману, необхідну для підтримки себе . Голод прокинувся, що не дивно, зважаючи на те, що його апетит ніколи по-справжньому не вгамовувався. Відчайдушна потреба їсти завжди гарантувала, що він першим повернеться до повної готовності. І все ж більше почало ворушитися, а повільні вихори їхніх сплячих думок прискорювалися, поки їхні ядра купалися в зростаючій мані.

Сморід токсинів і смерті почав проникати по краях палаючих печер, які древній назива в своїм домом. Згином волі він послав очищувальний вогонь, що вирував по всій території, знищуючи згубну ману. Необхідний процес, коли територія Розпаду межувала з його власною. Отрута, що виповзала за межі, була вірною ознакою того, що Розпад теж швидко прокидався . Невдовзі майже половина з них повністю прокинеться . Скільки часу минуло з тих пір, як таке ста ва лося?

Карріфлер не зміг згадати.

Інший розум, жахливий і великий, потягнувся до нього через порожнечу. Б уло нелегко з’єднати двох древніх один з одним. Сили, надто потужні , щоб існувати поблизу, можуть створити небажані ефекти, якщо вони наблиз я ться. Це означало, що контактувати один з одним було делікатною справою, потрібно було підтримувати належну відстань, щоб їхні вражаючі розуми не зіткнулися і не спричинили руйнування в Підземеллі.

Карріфлеру знадобилася мить, щоб в пізнати чужі думки, які поширилися до нього, істоту, з якою він не спілкувався більше тисячоліття. З в’язок було обережно встановлено, оскільки Карріфлер працював, щоб с тримати свою силу , і його колега робив те саме. Найдрібніша ниточка думки витала між ними, через яку кожен міг відчути ненажерливу силу, що знаходилась за нею . Значна частина їх обміну відбувалася у вигляді образів і почуттів, спалахів вражень і намірів. У всьому цьому вони обмінялися і деякими словами.

[Яка надія цього циклу?] запитав Карріфлер .

[ ТРОХИ ,] відповів Одрен.

Це було багатообіцяючим. Такі слова не часто звучали від Батька Монстрів.

[Чи є такі, що тобі подобаються?]

Древній, відомий як Одрен, був більш обізнаний про те, що відбувається в Підземеллі, ніж решта, і завжди захоплювався істотами, відомими як м онстри, більше , ніж інші . Вони дбали лише про завершення кола, не більше того.

[ ДЕЯКІ. ДОСТАТНЬО. ] знову відповів Одрен, і Карріфлер відчув, як бурхлива радість вирує в величезному інтелекті за межами їх слабкого зв’язку. [ЦЬОГО РАЗУ ЦІКАВІ ІСТОТИ . СВІЖЕ М'ЯСО.]

Грубе формулювання , але Карріфлер зрозумів значення його слів . Підземелля створювало нові типи монстрів, переходячи до нової фази циклу.

[Чи є час?]

Довгу мить нічого. Потім:

[ ТРОХИ . ДОСТАТНЬО.]

Доведеться цим задовільнитись .

Контакт було розірвано, і древні знову оселилися у власному розумі, у власній області . З надобиться більше мани, перш ніж він відновить свою силу, але зараз він може взяти участь у простому полюванні. Пройшло вже стільки часу …