Розділ 959 — Пригоди з Толлі

Привіт, мої любі читачі! Мені приємно поділитися з вами наступною частиною моїх пригод на землях Колонії! Коли ми востаннє розмовляли, мене запевнили, що зустріч з Королевою була просто неможливою, якщо не почати найкривавіший хрестовий похід, якому доведеться боротися з десятками тисяч фанатичних солдатів-комах! Мені подобається хороший хрестовий похід так само, будь-кому ще , але мушу сказати, що навіть я не надто хотіла отримати таке інтерв’ю .

Тож я з великою неохотою відмови лась від ідеї поговорити з Королевою. Однак я дуже хоті ла продовжити дослідження в пошуках «Великого», Найстаршого! Що саме зробила ця мураха, щоб забезпечити таку відданість своєї К олонії? Звичайно, мій гід, Емілія, бу ла переповнен а історіями про досконалість цієї конкретної особи . Великі битви, виграні дуелі, неймовірні подвиги сили, хитрості та хоробрості!

Мушу сказати, читачу, що про подвиги цієї мурахи можна було б написати дуже хорошу книг у . Чи можу я запропонувати десятий бестселер цього автора?

Природно, я припускаю певний рівень перебільшення, але я надто ввічлив а , щоб розпитувати свого гіда про точні деталі ! Так просто не піде ! Завжди варто бути ввічливим, це моя політика вже десятиліттями.

Мої охоронці та я продовжували насолоджуватися гостинністю К олонії в друг ому шарі , і мушу сказати, що видовища, які я побачив, перевершили мої очікування.

Після добре відрегульованого простору, на якому величезні поля дерев годували попелиц ь , вирощен их К олонією, ми відвідали шахту. Ем і лія швидко запевнила мене, що ця шахта була типовою для тих, якими керують мурахи, і я мушу сказати, що вона виглядала зразком ефективності. З апас и Х олодного З аліза, крихкої, замерзаючої руди, яка може з’явитися в т іньовому морі, ефективно збиралася змінюваною командою робітників-мурах. Вся операція проходила в ідеальній тиші, характерній рисі мурах, до якої я намага лась адаптуватися.

Це так дивно! Незалежно від того, скільки їх зібрано в одному місці, в основному все, що можна почути, це стукіт їхніх кігтів. Емілія запевнила мене, що мурахи постійно спілкувалися і були, насправді, досить балакучими, але без здатності розуміти їхню мову феромонів було неможливо брати участь у цих розмовах.

Відвідавши шахту, ми пішли слідом сирої руди до самого Мурашиного Дому , звідки її доставили до найбільш ого ливарн ого цех у , який я коли-небудь бачи ла . Спека була настільки потужною , навіть у цьому замерзлому шарі, що оглядова зона, куди нас привели, була вистелена охолоджуючими чарами на стінах. Повітря коливалося і мерехтіло від жару, що піднімався з величезн ої кількості розплавленої руди. З нашої позиції можна було побачити принаймні дюжину цих величезних плавильних котлів, і Емілія знайшла час, щоб вказати на різні мінерали, які тут обробляються, і на кінцеві продукти, на які вони будуть перетворені.

Кожен котел мав десятки метрів у діаметрі , вони були велетенськими , і здавалося, що з них постійно течуть тонни й тонни матеріалу, з відходами та відокремленими рідкими металами, що витікають з контрольованих вихідних отворів на дні. Звідти дорогоцінні метали направлялися в труби, що живляться гравітацією, і переносяться для подальшої обробки в іншому місці.

Один лише масштаб цієї операції відкрив мої старі очі на те, наскільки величезною насправді була промисловість Колонії. Скільки таких шахт, як та, яку я бачи ла , знадобилося б, щоб прогодувати такий ливарний цех? Сто? І це був далеко не єдиний такий ливарний цех , мене запевнили. Сотні шахт, тисячі тонн матеріалу, яким годували цілу армію ремісників, які виготовляли все, що тільки можна уявити, від зброї та обладунків для мурах, людей чи їхніх домашніх монстрів до меблів, статуй і кухонного приладдя.

Найстаршим і найшанованішим з усіх ремісників бу ла Ковалянт , і я бу ла особливо рад а , що отри ма ла змогу зустріти цю особу , поки та важко працювала в кузні.

« Ковалянт б ула одн ою з перших ковалів у Колонії та перш ою , хто створив обладунки спеціально для використання мурахами», — сказала мені Емілія з відтінком благоговіння в голосі, поки ми стояли осторонь, а велика мураха позаду гарячково працювала інструмент ами її ремесла. «Вона нечасто повертається до цього шару, оскільки керує найбільшою зброярнею в К олонії глибше в Підземеллі. Іноді вона піднімається , щоб навчити молодших мурах або перевірити якість більш базового обладнання, яке тут виготовляється.

Нічого з того , що я бачи ла перед собою, не виглядало базовим . Навіть мої охоронці були вражені, поки ми спостерігали, як темна мураха формує метал; швидкість, з якою вона працювала, була неймовірною , вона брала необроблений злиток, стримувала його на місці , а потім використовувала дивний зачарований молот, щоб надати йому форму. Її шість ніг були постійно в русі, пересуваючись, регулюючи, керуючи міхом, змінюючи кут, керуючи молотом . Дивитися на це було майже запамороч ливо .

Поки вона працювала, я могла побачити, як вона адаптувала своє тіло до роботи. Одна нога спрямовувала тепло в метал, поки вона працювала над ним, зберігаючи його вишнево-червоним, для чого вона глибоко занурювала один кіготь у розплавлену сталь. Насправді їй не було потрібно жодного обладнання, щоб торкатися чи переміщати свій злиток , настільки термостійким стало її тіло.

Я бу ла ще більше шокован а , коли вона нахилилася вперед і прямо щелепами вчепилася в стрижень з розжареного заліза! К оли вона кілька разів поспішно клацнула ними , полетіли іскри, і її щелепи діяли як молотки , щоб стискати та згинати метал.

Вона також не зупин я ла рух свого явно зачарованого молота під час ц ієї дії . Чим більше я диви лась , тим більше відчува ла , що дивлюся не на коваля, а на сутність, яка сконструювала все своє єство навколо маніпуляції металом . Вона сформувала кожен аспект себе, щоб краще відповідати обраній сфері.

Без присутності мага я не могла поговорити безпосередньо з цією чудовою особою , але Емілія запропонувала мені перекласти, і я дуже хоті ла дізнатися більше.

« Ти може ш запитати її, над чим вона зараз працює?» Я попросила її .

Завжди починайте з безпечних запитан ь , читачі!

На мій погляд, мураха переді мною не відповіла жодним чином, навіть після того, як Емілія повернулася до неї і (я припускаю) почала говорити.

«Вона намагається вдосконалити новий архетип важкої броні. Зокрема, багатошарову броню номер 10, варіант для Безсмертних ».

« номер 10?»

« Так. Схоже , що вона вже розробила дев’ять попередніх версій цієї конкретної броні. Мушу зізнатися, міс Толлі, я не надто впевнен а у технічних аспектах.

«Що конкретно вона має на увазі під « варіантом для Безсмертних »?»

«Я можу і сама на це відповісти. Безсмертні — це особливий підрозділ важко броньованих солдатів у К олонії. Вони настільки відомі своєю міцністю, що легенда стверджує, що лише один з них будь-коли загинув у битві».

Кожна армія світу має такі історії, але чомусь я надаю їм більшої ваги, коли чую їх у К олонії. Наскільки мені відомо , мурахи не здатні брехати.

«Ви можете запитати її, чому вона вирішила стати ковалем броні ?» Я запитую. «Я дуже зацікавлена тим, чому вона обрала цей шлях».

Стається к оротка пауза, поки вони говорять , а потім Емілія повертається до мене.

« Броня — це добре, панцир — теж добре, чому б не об’єднати обидва? Чи можливо було б створити методологію, яка зробила б броньовану мураху не перешкодою для інших , а більш ніж удвічі довговічнішою істотою ?»

Я за кліпа ла очима.

« Чи можливо це ? Що ж, напевно, можливо ».

«Звичайно, вона каже, що так і зроби ла ».