Розділ 967 — Колонія проти колонії, частина 7

Сповнені енергії та бадьорості, ми йдемо , щоб знайти Сару, яка працює , допомагаючи зводити стіни. Великий ведмідь не дуже підходить для копання, оскільки йому не вистачає спокійного дзен- характеру, який мають до цієї роботи мурахи, або наших потужних щелеп . Можна було б подумати, що її лапи чудово підійдуть для переміщення бруду, але ні, щелепи кращі . Дві руки на голові чудово підходять як для вгризання в неподатливу скелю, так і для збирання пухкого ґрунту в грудку.

[Привіт, Сара!]

[Ентоні? Ти вже повернувся?]

[Так! Я г отов ий кинутися в невимовну небезпеку в надії швидшого завершення війни. Хочеш з нами ?]

Великий ведмідь дивиться на мене і кілька разів повільно кліпає .

[ Ти хоче ш , щоб я приєдна лась до тебе в одній з твоїх божевільних самогубних місій.]

[Чому б ні? Ти говориш це так, наче це щось, що не зробила б нормальна людина .]

[Ентоні, нормальна людина абсолютно не стала б цього робити.]

[ Пха ! Кому діло до нормальних людей? Я не бачу тут жодного з них. Все, що я бачу, — це найбільша і найнеймовірніша мураха, яка коли-небудь повзала, і велетенський , запеклий ведмідь смерті . Ну то як ?]

Вона довго думає про це, перш ніж повільно кивнути.

[Добре,] каже вона, [Я з вами .]

[Почекай, справді?] Я в шоці. [Я точно думав, що ти скажеш ні. Я просто запрошував тебе, щоб бути дружнім.]

[ Ти запрошує ш людей на самогубні місії, просто щоб бути дружнім ? Знаєш, н асправді це не має значення. Я хочу допомогти. Я хочу закінчити цю війну, перш ніж вона вийде з-під контролю. Тоді, я сподіваюся, ми зможемо трохи відпочити , і Колонія отримає мир.]

Це чудова думка, але я не хочу говорити їй, що це малоймовірно. Навіть після того, як ми впораємось з термітами , ми все ще будемо мати наростаючий конфлікт з Каармодо, тривожні дії демонів, на які варто звернути увагу, і працьовитість самої Колонії. Навіть без ворогів, щоб протистоят и нам, Колонія завжди продовжуватиме розростатись назовні, доки не досягне якоїсь межі .

З огляду на те, що ми розширюємо сь в третьому шарі , це лише питання часу, перш ніж ми почнемо працювати над четвертим. Наскільки я розумію, тут дуже непросто знайти вільне місце .

З авербува вши Сару , настав час діяти .

Ми крокуємо повз шари вкоріненої оборони, прямуючи до головного тунелю, що з’єднує К олонію на шляху до термітника. Я не збираюся хитрувати, ми йдемо прямо в серце ворожого строю.

Якщо нам трохи пощастить, вони прийдуть за нами, і ми зможемо протриматися достатньо довго, щоб К олонія скористалас ь цією перевагою та пробила кілька глибоких дір в оточенні.

Складні плани це не для мене, я буду йти вперед, створюватиму стільки безладу, скільки зможу, і буду розраховувати на набагато розумніш их осіб , щоб зробити з цього щось хороше.

Поки ми продовжуємо рухатися, мовчазні мурахи-охоронці спостерігають за нами своїми немигаючими очима, поки ми не залишаємо останню стіну позаду нас . Мої вусики постійно коливаються , і я беру лідерство, промацуючи шлях вперед, шукаючи пастки. Сморід термітів постійний у цій частині тунелю, а їхні брудні сліди чіпляються за скелю.

Там мертва тиша і темнота , але цього недостатньо, щоб сховатися від мене.

Припливи та відпливи мани ніколи не були мені настільки зрозумілі, як зараз. Я бачу течії, крихітні зрушення та брижі краще, ніж будь-коли раніше. Навколо цих тунелів кишать буквально сотні тисяч монстрів, і вони дуже впливають на потік мани.

Більше того, стільки кремезних комах — це все одно, що запалити маяк для моїх вусиків . Слабкі імпульси гравітації, які я відчуваю, посилають відчуття поколювання, що рухається сутінковою ниткою. Я відчуваю їх, вони вже близько.

[ Готуйтесь, банд а , вони йдуть за нами] Я попереджаю інших.

Очі Крихітки спалахують вогнем, коли електрика починає протікати по його шерсті. З задньої частини мого панцира Крініс починає простягати свої щупальця , поступово демонструючи своє тіло. Око Інвідії спалахує зеленим світлом, і повітря розривається, відкриваючи його величезну чеширську усмішку.

Здалеку чути легкий звук тік-так, що відбивається від кам’яних стін. Він ш видко наростає, поки навколо нас не лунає постійне наполегливе клацання кігтів.

Мій мозок працює , шалено обробляючи ману, готуючи різноманітні насолоди для першої зграї термітів.

Перший терміт завертає за поворот перед нами, і його обличчя миттєво вражає пекучий розряд блискавки. Я роздратовано дивлюся на Крихітку, і він усміхається у відповідь, а в се його тіло охоплює тріск.