Розділ 973 — Колонія проти колонії, частина 13

Я не знаю, скільки тонн каміння впало на нас , але це мусило бути чимало . На щастя, цілісність таких речей, як ґрунт і камінь, тут, на Пангері, є більш ніж трохи сумнівн ими . Ця планета повинна була розвалитися сама по собі, враховуючи той факт, що вона здебільшого порожниста, але коли до суміші додається ман а , все стає дивним.

Те, що на нас не обрушилася вся гора , є плюсом, але нас все одно неабияк розплющило.

Нас усіх спас Інвідія . Діючи зі швидкістю думки , зеленоокий демон здатний застосувати свої неймовірні розумові здібності та створити восьмишаровий бар’єр над нашими головами. Він не витрима в , звичайно, що він не витрима в , не проти буквальних тонн каменю , але він зробив достатньо, щоб ми не були розплющені , с повільнюючи падаючий камінь до такої міри , що ми швидше затиснуті, ніж мертві.

[ Чудова робота , Інвідія !]

[Да ва йте більше по хвали!]

Не варто бути скупим, враховуючи те , що він щойно врятував нам життя.

[ Це справді було рішення на п’ятсо- тися- десять тичяч IQ! Чудова робота!]

Я постійно переглядаю свою оцінку потужності його розуму вгору, думаючи про неймовірний розмір мозку цього чувака. Інвідія злобно сміється від радості, і я відчуваю, як його задоволення ловить наш розумовий зв’язок. Ти можеш отрим ува ти всю похвалу, яку хоче ш , чемпіон. Ти чудово працює ш .

Добре, що тепер?

[Чи може хтось поворухнутися?] Я запитую.

[Я можу, майст ре .]

[ Що ж , ти дійсно добре створена, щоб викручуватися крізь щілини…]

[ Дійсно . Будь те обережн і !]

Щойно її крик доходить до моїх думок, як я відчуваю різкий біль в одній нозі. Якого біса? Я люто звиваюся і махаю ногами, поки не здаюся і не починаю качати земну ману через всеелементну конструкцію. Щойно я маю достатньо енергії, я починаю намагатися створити для себе трохи простору .

Остерігаючись звалити більше каміння на свою власну голову, я пом’якшую одні ділянки, а інші зміцнюю, стискаючи пухкий ґрунт у кам’яні стовпи, які можуть витримати вагу наді мною та створюють невеликий простір, щоб я міг по дивитися вниз.

І що я бачу, як не клятого терміта, що чіпляється за мою ногу, поки його майже сліпі очі-намистинки дивляться на мене з ненавистю. Так ось звідки цей біль у нозі ! Відчепись від мене!

Я дещо незграбно намагаюся змінити свою позицію, але закінчую тим, що просто скрегочу щелепою від розчарування, оскільки мені не вдається дотягнутися до суперника. З очима , наповнен ими дикою радістю, терміт продовжує відгризати мою ногу, а його гострі як серп щелепи пил я ють мою кінцівку.

Дідько, це боляче!

Це так дратує! Я не хочу робити великих рухів, тому що я можу обрушити камінь собі на голову! Мені доведеться продовжувати зміцнювати територію навколо себе та створювати потрохи простір, поки я не зможу погризти цього дурня.

Почекай, клятий терміт! Я скоро до тебе доберуся, тоді тобі дістанеться !

[Будьте обережні, коли рухаєтесь,] я із запізненням попереджаю своїх вихованців , [ви можете погіршити свою ситуацію. Ти чуєш мене, Крихітка?]

Мавпа бурчить на мене, і я бачу, що він лежить під купою бруду. Його кістки надто міцні, щоб зламатись , але його м’язи помітно роздавлені.

[Інвіді я , подивися, чи зможеш ти пройти земною магією до Крихітки. Вилікуй його, а потім спробуй закріпити частини каменю, щоб вони витрим ували більше ваг и . Зрештою ви зможете звільнитися.]

[Так.]

[ Майстре , я відчуваю ворога навколо нас. Тисячі термітів копають до нас.]

Не дивно. У них немає жодних причин здаватися, особливо тепер , коли ми притиснуті . Я впевнений, що деякі терміти були вбиті, коли все впало, але жуки, як і я, створені для такого роду реч ей , наш панцир може витримати багато пошкоджень .

Далі проходять найбільш незграбні хвилини мого нового життя, поки я повільно і обережно звиваюся, не дивлячись на ненависного ворога, який з похмурою рішучістю тримається на моїй нозі. Може просто припини !? Як не старайся, ти не відгризеш мою ногу!

Зрештою мені вдається впоратися з моїм ворогом, але я клянуся Гендальфу, навіть у смерті той клятий терміт сміється наді мною, все ще стискаючи щелепи на моїй нозі. Зрештою мені вдається звільнити свою кінцівку, застосувавши трохи цілющої магії, щоб виправити перегини, лише щоб дізнатись , що бруд навколо мене починає зміщуватися.

У мене погане передчуття з цього приводу…

Дійсно , через де кілька секунд кілька термітних голів проштовхуються крізь ґрунт і намагаються мене вкусити! З надзвичайно обмеженим простором складно виконати будь-який вид ухилення, але мені вдається достатньо скривитися, щоб уникнути найгіршого, перш ніж нахилитися вперед, щоб вкусити власними щелепами. Починається жахлива рукопашна битва, поки ми намагаємося впоратися один з одним, а згори падає дощ бруду.

Мої мізки шалено працюють , поки я викачую земну ману та швидко плету її, щоб створити якусь структуру навколо себе.

Це такий біль у дупі ! На щастя, у мене є запас розумової сили , щоб виконувати багато роботи. Я відмовився від гравітації (зі зрозумілих причин), і мій прогрес у підтримці безладу над нами зростає. Моя проблема полягає в тому, що чим довше все це триває, тим більш ій кількості термітів вдається прокопати собі шлях до мене.

Ця місцевість добре підходить для таких комах, як ми , покритих брудом і кусаючих один одного в обличчя. Насправді вся територія швидко перетворюється на кипучу купу бруду та каміння, поки ми намагаємося вкусити один одного щелепами, або Крініс ковзає крізь тонкі як папір тріщини, шукаючи жертв. Крихіт ка змушений хапатись та розчавлювати своїх ворогів або використовувати надзвичайно короткі удари, намагаючись підвести ноги під себе. Найбільше страждає Інвідія, бідолашний демон навіть не думає про використання вибух ів .

Нам вдається потрохи виправити ситуацію і створити простір навколо нас, але відчайдушна боротьба продовжується, поки все більше термітів пробиваються крізь уламки. Клянусь, я збираюся вдарити цю мавпу прямо по сідницях , коли ми виберемос ь звідси!