Розділ 997 — Струсити

Так !

ТАК!

Досконалість шостого рангу досягнута. Моя форма. Моя ФІНАЛЬНА форма. Нарешті вон а прибул а ! Дивлячись на свій статус, я захоплююся стіною з написами +30. Кожен мінливий орган у моєму тілі досяг нув свого піку. З ними більше нічого не можна зробити до моєї наступної еволюції. Тоді щурячі перегони почнуться знову. На сьомому рангу оновлення лише з +30 до +35 коштуватиме мені сто шістдесят п’ять балів . Для будь-чого нового та всього, що я заміню , шлях від нуля до нового максимуму буде ще більш жахливим.

Принаймні цього разу у мене є можливість створити резерв, чого я не міг зробити раніше. Минулого разу Колонія дуже допомогла, але з моїми частими поїздками на полювання та цією війною з термітами добути їжу для мене було не так вже й складно . Моя сім’я стає все більш незалежною, що створює для мене час і простір шукати власну їжу та досвід. Додайте дивний великий конфлікт, і я отрим ую все, що потрібно, щоб піднятися на наступний ранг !

До речі, який у мене рівень?

133?!

У жодному разі! Що в біса?! Це безумство! Я, м абуть , вбив набагато більше термітів, ніж думав... Або вони тепер дають більше досвіду. У будь-якому випадку , я дуже підскочив! Нехай на мене ллються бали навичок! Гвехехех.

Моя наступна еволюція не так вже й далек о ! На сто шістдесятому рівні я зможу зробити ще один значний стрибок у силі. Я не можу дочекатися, щоб побачити, які варіанти я отримаю. Відчуття того, що ти лягаєш спати і прокидаєшся абсолютно новим, кращим і здібнішим, дійсно викликає звикання.

Хоча тепер у мене є інші ускладнення...

Моє ядро стане сильнішим, і це, безперечно, чудова новина, що дасть мені більше еволюційної енергії та вищий рівень мани . Це також буде означати , що мені ставатиме все складніше і складніше підніматис ь вище в Підземелл я . Наразі я все ще можу піднятись до другого шару . Можливо, я навіть зможу відвідати перший під час хвилі, але поверхня вже виходить з зони можливого . Я більше ніколи не відчую сонця на своєму панцирі.

А я кщо я подвою силу свого ядра? Тоді м ожливо навіть друг ий шар буде для мене заборонен ий . Я не впевнений, чи зможу це прийняти… усі личинки знаходяться в другому шарі!

Ні ! Мій дорогоцінний час з личинками ! Як я буду жити, якщо мене не буде зцілювати чиста і невинна радість лоскоту личинок? Я не впевнений, що витримаю цю думку. Я це не потерплю ! Я м ушу сказати раді, щоб вони якнайшвидше розпочали виробництво яєць у третьому шарі . Я зрушу небо і землю, щоб переконатися, що це не буде забрано в мене… залишитись без лоскотання личинок це не варіант !

Ще одна річ, з якою я мушу мати справу, це поклик . К ляті древні . Вони думають, що вони найкрутіші . Постійне смикання нутрощів моєї душі зараз не приємніше, ніж коли воно почалося. Наче свербіж, який неможливо почухати, його майже неможливо ігнорувати. Якщо вони думають, що я піду глибше на шостому рангу , то вони глибоко помиляються . Я занадто слабкий, щоб досліджувати четвертий шар, а про п'ятий можете взагалі забути . Я відчуваю, що вони просто намагаються мене вбити. Якщо вони схвалять мою наступну еволюцію, я очікую, що все буде лише гірше. Що відстій!

Якщо я еволюціоную, а потім повернуся до третього шару , щоб допомогти з проблемами демонів… хух . Я навіть не хочу про це думати, це неприємно .

З часом я заспокоююс ь , а потім починаю перевіряти своїх союзників. У трьох з них все добре, кожен досяг нув рівня близько сотні. Вони теж наближаються до наступно го рангу . Це буде хвилюючий час, коли вони це зроблять. Маючи нас чотирьох на сьомому рангу , ми створимо набагато сильнішу команду, ніж зараз.

Оскільки всі ми завершили наш цикл мутацій, ми проводимо решту дня, відпочиваючи та лікуючись. Це приємний, розслаблюючий час, з балакання м туди-сюди та докор ами один одному, у поєднанні з випадковими легкими перекусами.

Проводити так час , лише вчотирьох, це як їжа для душі. Мені в ід усього серця подобається товариство Крініс, Крихітки та Інвідії . Мені майже сумно, коли він закінчується, і ми виявляємо, що значною мірою одужали.

Підвівшись на свої шість ніг, я веду групу, щоб піти відвідати Сару.

Я знаходжу її в сусідній кімнаті, все ще поранену, поки навколо неї метушиться повна команда цілителів, цокаючи щелепами та застосовую чи хвилі своєї спеціальної магії до її масивного тіла.

Я намагаюся залучити її до легкої бесіди, але відчуваю , що вона не в настрої . Сумна та пригнічена, вона явно занурена у власні думки, тому я відступаю і даю їй трохи простору , але не раніше, ніж залишити ї й трохи підбадьор ення .

[ Ти не винна в тому, що трапилос ь ,] заспокоюю я її. [Незалежно від того, віри ш ти в це чи ні, це правда. Також пам’ятай, що в Колонії тобі завжди раді. Ти частина сім'ї. Навіть я кщо ти більше ніколи не буде ш боротись , це не зміниться.]

І після цього я залишаю її .

Ми повертаємося з безпечної зони і прямуємо до лінії фронту. Під час нашої подорожі звивисте коріння Материнського Дерева вигинається та в’ється навколо тунелів, але тепер воно інше, більш яскраве. Коріння світиться життям, і зелені більше, ніж раніше. Це о знака того, що Дерево тепер має більше енергії, коли її коріння більше не під загрозою?

Інша помітна зміна в цих тунелях — наявність гілкастоподібних . Вони з’являються то тут, то там, як менші представники , так і х ранителі гаю, та доглядають садки, що проростають, і взаємодіють один з одним у свій власний цікавий, мовчазний спосіб. Насправді це дивно. Я відчуваю, як тут густішає мана. Енергія, що пронизує атмосферу, починає вирувати яскравим життям.

Здається, що Мати-Дерево та екосистема… її самої, яку вона створює тут, на справді працює на… я не знаю… покращення? Циркулюва ння ? Очищення ? Що б вона не робила, мана стає багатшою, і я припускаю, що вона після цього поверт аєть ся до її коріння.

Не дивно, що їй складно . Відрізана від цих тунелів, найближчих до її коріння та стовбура, вона не могла використовувати цей гармонійний цикл собі на користь, що позбавляло її надзвичайно важливої енергії.

Коли ми нарешті досягаємо фронту, прямо на краю гори домінує дерево, і ми бачимо, що Колонія вже закріпилас ь до абсурдного ступеня. Тисячі й тисячі мурах кишать тунелями та уздовж берегової лінії, будуючи стіни, пастки, медичні центри, тактичні штаби, кімнати відпочинку, сховища біомаси та все інше, що необхідно для захисту.

Але я тут не для захисту. Я тут для атаки .

Вдалині я бачу над кристально-блакитними водами озера білі шпилі грибних садів. Готових до спалення .