Розділ 10 — Повзун (4)

Лінь Сюнь, який з нетерпінням чекав на закінчення будівництва фундаменту, більше не був таким скептичним. Він знову увійшов до системного простору і вирішив з'ясувати його принципи функціонування.

Спочатку він через компілятор переглянув папку з програмами.

Він припускав, що «Техніка легкого тіла» була перетворена на програмний код, який, потрапивши до компілятора, дозволяв йому набути легкості в реальному житті. Хлопець планував проаналізувати файл цієї програми, щоб згодом наслідувати її для створення інших навичок.

Проте все пішло не так, як він собі уявляв: папка була порожня. У ній були лише файл «Hello world» і програма циклу, яку він відредагував раніше, а від «Техніки легкого тіла» не залишилося й сліду.

Лінь Сюнь припинив спроби і знову проглянув квести. Як він зрозумів, вони поділялися на два типи: основні та побічні.

Основні квести — це підвищення рівня безсмертного культивування з такими винагородами, як «Територія клану», «Кошти клану» та «Духовна енергія».

Він поки небагато знав про побічні квести, але здогадувався, що вони пов'язані з повсякденним життям культиватора. Виконуючи їх, можна було отримати «Скарбницю хаосу» і «Духовну енергію».

Відомо, що «Територія клану» відповідає території компанії «Ло Шень», «Кошти клану», ймовірно, — це її ліквідні активи, а «Скарбниця хаосу» містить випадкові навички, пов'язані з безсмертним культивуванням.

«А що робить тоді «Духовна енергія»? Відображає силу культиватора?»

Ні, навряд — коли система видає «Духовну енергію», в його тілі не відбувається жодних змін.

— Агов? — вигукнув Лінь Сюнь, намагаючись звернутись до цієї таємничої системи.

Ніхто не відповів.

— Агов, ви там?

Знову тиша. Схоже, що той механічний голос — не штучний інтелект, а скоріше автоматична відповідь, що вмикається за певних умов.

Лінь Сюнь запам’ятав цей висновок і почав ходити по простору.

Інтерфейс компілятора, інтерфейс квесту — він уже розібрався з усім цим, і тепер єдиним, що залишалось для нього загадкою, було те тьмяно освітлене дерево. Він розвернувся і підійшов до нього.

Щодо цього дерева він дотримувався тієї ж гіпотези, що й на самому початку. На з'єднанні стовбура і коріння була буква «С», тому стовбур та багато гілок і гілочок відображали інші гілки мов програмування.

Це дерево навичок, або, точніше, дерево технологій.

У світі існує багато мов програмування, і кожна з них відіграє свою роль. C — це одна з класичних мов, з непохитним авторитетом.

Як приклад, улюблена мова Безпеки — Python, але з чого побудований Python? Правильно — на C.

Отже, це дерево технологій починалося з мови С і поступово розрослося на незліченну кількість гілок. Тож як йому активувати це дерево?

У голові Лінь Сюня з'явилася ідея скористатись «Духовною енергією». Можливо, якщо він накопичить її достатньо, то зможе розблокувати інші мови та платформи, і таким чином програмування стане набагато простішим. Мова С, хоч і була універсальною, але вкрай незручна.

Задоволений власними висновками, він ще раз глянув на індикатор прогресу фундаменту — 91 % — і відчув прилив оптимізму.

Раптом на його телефоні з'явилося ще одне повідомлення від старого Хуо:

[ Учню, приходь завтра до мого дому на світанку — дам тобі настанови ].

Згадавши стиль групи «Любіть один одного як сім’я», після деяких вагань Лінь Сюнь все таки відповів:

[ Зрозумів ].

Не впевнений, коли саме «на світанку» прибути, він вирішив, що о сьомій буде найдоречніше.

Відклавши мобільний телефон і трохи пострибавши по кімнаті, користуючись «Технікою легкого тіла», Лінь Сюнь попрямував до комп'ютера.

Цього вечора Дун Цзюнь пояснив йому кілька важливих моментів, тож програмування просувалося гладко, хоч і трохи затяглося. Заснув він близько одинадцятої.

Юнак прокинувся о шостій і вмився.

Безпека та Архітектура ще не піднялися — вони зазвичай вставали о восьмій.

Лінь Сюнь залишив їм повідомлення: [ Мене покликав дідусь Хуо. Я вийшов, не знаю, коли повернуся. Наймайте програмістів самостійно ].

Сівши на першу лінію метро, хлопець прибув до резиденції старого Хуо Лао — старійшини.

Цей будинок коштував би астрономічну суму, якби його виставили на продаж. Та й майно його орендодавця теж вважається небесним багатством. Кажуть, що його предки передали у спадок два маєтки, один з яких — це нинішня резиденція, а інший — двоповерховий комплекс на північній стороні міста.

Коли почалася модернізація Китаю, двір на півночі потрапив під знесення, тож як компенсацію старий Хуо отримав дві квартири…

Але старий не любить жити в багатоповерхівках, вони були для нього як кістка в горлі. Він продав їх і придбав кілька інших садиб у старому місті. Потім ... ці двори знову потрапили під знесення.

І знову, і знову. Таким чином, активи старого Хуо накопичувались, як снігова куля, і його теперішнє багатство тепер немислиме для звичайних людей.

Лінь Сюнь глибоко вдихнув і постукав у двері. Їх відчинив хлопчик восьми-дев’яти років, який мав би бути онуком чи правнуком старого Хуо. Він звернувся чітким голосом:

— Хто ти?

— Мене звуть Лінь Сюнь, я шукаю дідуся Хуо.

— Патріарх! — вигукнув маленький хлопчик. — Старший брат Лінь прибув!

Цей «вчитель» негайно втягнув Лінь Сюня у світ безсмертного культивування.

У дворі було посаджено лише два гранатові дерева. Під одним з них стояла велика кам'яна посудина, прикрашена різьбленими журавлями. Під іншим деревом був набір старовинних кам'яних столів і стільців, де сидів старий Хуо і читав у старомодних окулярах.

Побачивши Лінь Сюня, він покликав:

— Учню, підходь і сідай.

Підійшовши, юнак побачив лише великий кам'яний резервуар з квітами лотоса, а під ними — золоту і червону рибок…

Ця сцена була безтурботною і казковою. Однак у цій частині міста, щоб мати можливість бути таким безклопітним, потрібні були незліченні гроші! У Лінь Сюня їх не було, тому його благоговіння перед старим Хуо піднялося на новий рівень.

— Учню, — старий поводився дуже привітно. — Підійди сюди, дозволь вчителеві перевірити твої корені.

Хлопець ступив крок вперед. Дідусь Хуо обмацав йому плечі, потім руки й урочисто промовив:

— Непогано, непогано, у моєї секти Уцзі є наступник! На Фестивалі Дао ніхто не зрівняється з горою Ціншань!

— Вчителю, а що це за Фестиваль Дао? — запитав Лінь Сюнь.

— Для досвідчених культиваторів це змога обговорити Дао, проповідувати… А ви, молоді, змагатиметесь між собою. Якщо потрапиш у трійку лідерів, мій клан здобуде честь, — пояснив старий і додав: — Раніше нас постійно затьмарювала гора Цінчен. Цього разу ти повинен захистити честь нашого клану Уцзі!

— …Добре.

Здавалося, що навіть безсмертні культиватори не були застраховані від конкуренції.

— Але, вчителю, я не знаю бойових мистецтв.

— Яке це має значення? — відповів старий Хуо.

— Учителю, я не зовсім розумію… — мовив Лінь Сюнь.

— Мій клан називається Клан Уцзі. Ти знаєш, що це означає?

— Ні, не знаю.

— Уцзі — це нескінченність! — відповів старий Хуо. — Мої учні ніколи не обмежуються лише прийомами бойових мистецтв!

— Тоді ... що мені треба робити?

— Ми тиснемо на супротивника своєю Ци! — тоді він додав. — Дивися!

Лінь Сюнь побачив, як старий підняв руку, і враз гілки та листя гранатового дерева зашелестіли і задвигтіли, ніби їх шмагав буревій.

— Ось це і є — керування духовною енергією світу.

Старий прибрав руку і продовжив:

— Сенс бойового мистецтва нашої школи — це керування безмежною духовною енергією Всесвіту! Чим потужніша енергія, тим краще. Одна наша сила здатна розбити десятьох! Як би ефектно не виглядали техніки інших шкіл — ми направляємо потік духовної сили на ворога, і йому залишається тільки здатися!

— Тоді як саме маніпулювати цією енергією? — обережно запитав Лінь Сюнь.

— Що ти сказав? — здивувався старий Хуо.

Лінь Сюнь спантеличено повторив:

— Як працює маніпулювання «Духовною енергією»?

— Ти вже втягнув Ци у своє тіло. Хіба ти не розумієш, як це працює?

Хороше запитання. Лінь Сюнь не знав, як відповісти.

«Я написав «Hello world», і таким чином втягнув Ци у своє тіло».

Він зустрівся з пронизливим поглядом старого Хуо і трохи розхвилювався.

— Заплющ очі!

Хлопець зробив, як сказано.

— Озирнись.

— …?

«Як я можу дивитися з заплющеними очима?»

Старий Хуо продовжив:

— Хіба ти не відчуваєш, як довкола витає невидима енергія? Це і є вільна духовна сила світу!

— …

Тепер він почувався немов негідник, нічого не розуміючи з того, що пояснював його вчитель, і не знаючи, з чого почати. Де таке взагалі траплялося за останні двадцять років його життя?

На якусь мить він справді розгубився. Ця мить розгубленості вичерпала терпіння старого Хуо, і він почув, як той сказав:

— Ти що, навіть не відчуваєш?

— Я поганий учень, — засоромився Лінь Сюнь.

— Що за чортівня тут відбувається!? — дідусь так розлютився, що його вуса закрутилися. — Я день у день промацаю меридіани та даньтяні людей навколо. Ледве знайшов тебе — такого великонадійного. Як же так сталося, що ти нічого про це не знаєш?

Лінь Сюнь зрозумів, що його критикують. Несподівано, вперше в житті, він почув осуд від власного наставника — й усе через те, що не зумів культивувати.

Старий Хуо зробив кілька глибоких вдихів:

— Це все! Повертайся до своїх власних почуттів, не розслабляйся! Мої меридіани останнім часом застійні — отож я вже й сердитися на тебе не можу!

— Учителю, вам останнім часом зле?

— Не знаю, чому, але один з моїх меридіанів Ци вже два роки погано працює. Не знаю, чи це через старість, але у старого з Легкого сина не було таких проблем!

Лінь Сюнь подивився на інтерфейс програми дідуся Хуо. Зараз у нього не працювала програма — бо він не використовував Ци.

Але вчора він бачив, як наставник використовував програму-повзун, щоб отримати зовнішню інформацію, яка допомогла йому відкрити талант хлопця і зробити його своїм учнем.

Він подумав про попередні слова вчителя.

«Старий день за днем досліджує меридіани і даньтяні людей, які його оточують».

У серці Лінь Сюня з'явилося припущення. Ці «дослідження» — це щоденне використання програми-повзуна для збору даних. Більшість цих даних — непотрібні. Але вони могли накопичуватись у тілі старого, якщо вважати тіло умовною «машиною». Якби сканування старого Хуо тривали кілька років, або навіть десяток років, то накопичені дані були б величезними.

Якщо порівняти людське тіло з комп'ютером, то старий чоловік схожий на комп'ютер, продуктивність якого різко знизилася. Зі старим комп'ютером може виникнути будь-яка немислима проблема. Велика кількість непотрібних даних перетворюються на сміттєві файли, які, накопичуючись на диску, можуть значно знизити швидкість роботи системи!

Незалежно від того, правильний цей аналіз чи ні, але така можливість існує.

Тож Лін Сюнь обережно спробував перекласти технічну мову в «даоську»:

— Учителю, можливо через постійне вбирання духовної енергії у меридіанах накопичились… домішки. Якщо є спосіб їх вивести, я впевнений, що канали більше не будуть застоюватися.

Погляд старого Хуо спершу був повен розчарування — здавалося, ще мить, і він скаже: «гниле дерево не годиться для тесання». Та щойно почувши слова юнака, його очі поступово засяяли:

— Цей ... що ти кажеш? У цьому є сенс. Хм, схоже, ти дійсно таки маєш трохи мудрості.

=============

// Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі або на сайті . Смакуйте улюблені веб-новели рідною мовою!