Розділ 11 — Брандмауер (1)

Хлопець побачив, що старий Хуо спочатку замислено подивився на нього, а потім поступово зрадів:

— Непогано! Саме в цьому й причина! Я постійно сканую духовну Ци, тому з роками в меридіанах поступово відклалися домішки. Мої вени не були б такими, якби я у своєму віці лише грав на фортепіано чи в шахи, медитував та старанно живив дух цілими днями.

Лінь Сюнь влучив точно в ціль, не усвідомлюючи, що суть проблеми вчителя полягала саме в цьому.

Він подумав: а що, як через інтерфейс компілятора отримати доступ до папки з даними старого Хуо та просто видалити весь сміттєвий код? Хіба не вирішиться тоді проблема?

Тоді він вирішив відразу втілити це в життя.

Поступово з'явився синій екран. Проте Лінь Сюнь виявив, що рядок меню зверху був сірим, а це означало, що він не мав прав доступу. Іншими словами, він не міг налагодити програму старого, змінити її чи отримати доступ до глибинних параметрів.

Однак він чітко пам'ятав, що в інших інтерфейсах компіляції, які він бачив, наприклад, у Безпеки та Архітектури, рядок меню був активний та підсвічений.

«Чому це так?»

Поки патріарх розмірковував про свій фізичний стан, юнак також почав думати.

Він сам, Безпека, вчитель, чи є якась різниця між ними?

«Є!»

Безпека — звичайна людина, не здатна до культивації. Сам Лінь перебуває на стадії очищення Ци, що вже на рівень вище. А старий Хуо — на стадії Юань-Ін, яка ще на щабель вища за його власну. Тоді все легко пояснити.

Він міг працювати з інтерфейсами, чий рівень був нижчим або рівним його власному, але не з вищими.

«Боюся, що мені доведеться почекати, поки я досягну стадії Юань-Ін, щоб допомогти своєму вчителеві».

Старий Хуо перервав його роздуми:

— Оскільки я тепер знаю корінь проблеми — це чудово! Все, що мені потрібно зробити, це доручити Феї Бі Хай приготувати очищувальний еліксир для мене на Фестивалі Дао, щоб позбутися від домішок. Так проблема природним чином вирішиться!

«Що ж, у вчителя завжди знайдеться спосіб».

— Вітаю, вчителю.

— Зрештою, у тебе рідкісний талант! — додав наставник. — Але з духовною енергією ще треба працювати старанно. Інакше це дуже зганьбить мій клан Уцзі і зробить з твого вчителя посміховисько.

— Так.

Тоді старий Хуо докладно розповів йому про «духовну енергію в порожнечі» і навчив його трьом методам медитації, які потрібно було практикувати вдень і вночі, поки він не навчиться її відчувати.

Лінь Сюнь сумнівався, що йому колись це вдасться, але через повагу до вчителя покірно погодився.

В кінці, дідусь Хуо взяв номер посвідчення особи Лінь Сюня, сказавши, що через дев'ять днів, за день до фестивалю, вони повинні забронювати квитки.

Хлопець завжди думав, що всі культиватори могли літати на мечах. Оскільки його матеріалістичний світогляд вже давно зазнав краху, йому раптом захотілось це спробувати, тому він запитав про це.

— Летіти на мечі, звісно, можна. Розігнати тебе до швидкості в тисячі миль зовсім не складно. Я тільки боюся, що смертні побачать! Якщо вони дізнаються про таке благо, то зламають нам поріг, щоб стати учнями. Проте більшість з них — бездарі, — відповів майстер.

— Ви праві, вчителю.

Старий Хуо ще раз нагадав йому, щоб він старанно тренувався, перш ніж відпустив його додому.

Лінь Сюнь вийшов на вулицю. Повз нього проїхала сучасна машина, яка здалась йому недоречною після всього, що відбулось в дворі.

Він ще не снідав, тож купив соєве молоко і пив його потроху.

Була 7:40 ранку, туман щойно розвіявся, а червоне сонце тільки-но піднімалося з-за верхівок далеких будинків. Він давно не виходив на вулицю о цій порі, тож був приємно здивований прохолодним та свіжим повітрям. Хлопець зупинився на мить під деревом на узбіччі, сьорбаючи молоко та спостерігаючи за рухом на дорозі.

Йому було комфортно: кожна машина рухалася рівномірно, з однаковою швидкістю — все було ідеально сплановано. Компанія «Галактика» побудувала цю досконалу і величезну систему автопілота, яка підняла рівень життя кожного на вищий щабель. Основний алгоритм системи є комерційною таємницею і не розголошується, але кажуть, що найбільш важлива частина коду написана самим Дун Цзюнем.

Місія програміста — змінювати світ. Тому Дун Цзюнь заслуговує на те, щоб бути богом для всіх програмістів.

Поки Лінь Сюнь роздумував, автомобіль сповільнився і зупинився просто перед ним.

Чорний Бентлі, знайомої вже моделі.

— Доброго ранку, — глухо сказав хлопець.

Вікно автомобіля автоматично опустилося.

— Доброго ранку, — сказав Дун Цзюнь. — Чекаєте на когось?

— Ні, — подумавши, відповів Лінь Сюнь. — Вийшов, щоб зустрітися зі старшим, тепер повертаюсь додому.

— Якщо не заперечуєте, можете сідати в машину, — сказав Дун Цзюнь. — У мене сьогодні зустріч у Міжнародному виставковому центрі.

— А... добре.

З цими словами Лінь Сюнь вдруге сів у машину Дун Цзюня.

Він був трохи збентежений і сказав:

— Вибачте за клопіт.

— Все гаразд, — спокійно відповів його кумир, заводячи машину. — Таким чином, ви зможете повернутися раніше, щоб попрацювати над «Ло Шень».

Лінь Сюнь відчув на собі подих капіталістичної експлуатації.

— ...Я так і зроблю.

Дун Цзюнь, здавалося, навіть трохи усміхнувся. Потім юнак почув, як він сказав:

— Я подумав, що ви на побаченні.

— Чому ви так вирішили?

— Ви тримали чашку з соєвим молоком і дивились через дорогу. Здавалося, ви посміхалися, ніби думали про свою дівчину.

— У мене немає дівчини, я — дикий вказівник без об'єкта, — моргнув Лінь Сюнь.

Вказівник — це спеціальна змінна в мовах програмування, застосування якої дуже широке. Він вказує на об'єкт — адресу в пам'яті для зберігання інформації, подібно до того, як номер дверей відповідає кімнаті.

Однак існують вказівники, які створюються без конкретного призначення або посилаються на недоступну адресу. Їх називають «дикими». Програмісти часто іронічно порівнюють себе з такими, натякаючи, що наразі у них немає хлопця чи дівчини.

Лінь Сюнь здригнувся від цих програмних термінів, і, звичайно ж, побачив слабку посмішку в очах Дун Цзюня.

До особистої зустрічі з ним, він завжди думав, що бог всіх програмістів був холодною, як лід, людиною. Але зараз здавалося, що директор насправді був досить легким у спілкуванні.

Але наступної миті хлопець раптом застиг.

Дун Цзюнь сказав, що він дивився на дорогу і ніби посміхався, наче думав про свою дівчину? А що ж робив він сам у той момент? Дивився на автівки, які велися автопілотом, і подумки вихваляв кумира.

— …

Він не міг дозволити Дун Цзюню дізнатися про це.

Ранкова година пік ще не почалася, машин на дорозі було небагато, і незабаром вони подолали майже половину шляху.

— Чи знайшов «Ло Шень» відповідного програміста? — запитав директор.

— Ще ні, але є кілька кандидатів.

— Зверніть увагу на безпеку.

— Добре.

Молодий програміст добре зрозумів, що малось на увазі. Він, Безпека та Архітектура працювали разом над «Ло Шень» ще з коледжу, тому і довіряли один одному. Однак, наймаючи програмістів ззовні, певні аспекти не можна було гарантувати. Особливо для такого проєкту, як «Ло Шень», який все ще перебував на стадії розробки. Якщо хтось недобросовісний дізнається основну ідею, вкраде її і випустить в іншій формі — це буде для них смертельним ударом.

— Якщо вам потрібен шаблон контракту та угоди про конфіденційність, я можу вам допомогти, — сказав Дун Цзюнь.

— Дякую.

Він був задоволений, думаючи, що кумир нагадав йому важливий нюанс і запропонував допомогу. Але, якщо подумати, Дун Цзюнь також володів акціями «Ло Шень», тож слід вважати, що вони разом керували цією компанією?

Це було дивне, але приємне відчуття.

Цього разу Лінь Сюнь не став чекати, поки чоловік його висадить — сам вийшов з машини біля в’їзду в житловий комплекс.

Коли він прибув до свого будинку, Безпека вже прокинувся і почав день з гри.

Хлопець уже збирався похвалитися перед другом, що знову натрапив на бога всіх програмістів, коли почув, як той сказав:

— Алгоритме, цей Дун Цзюнь… здається, ми влипли.

— ?

— Чим більше я думав про це вчора ввечері, — продовжив Ван Цзінжень, — тим менше мені це подобалось. Він дав нам безкоштовний сервер — але чи був той справді незадіяний? Крім того, це не дало нам жодної додаткової фінансової підтримки! Це ж типовий бос із чорним серцем!

Лінь Сюнь вже збирався заперечити, що директор — хороша людина, і навіть підвіз його сьогодні по дорозі назад, але Ван Цзінжень не дав йому й рота розтулити:

— Думаю, він просто дивиться на тебе, як на простака і добряка. Якщо ти попросиш у нього грошей, він запудрить тобі голову! А коли обдурить тебе, запросить на вечерю і покатає кілька разів, тоді ти підеш за ним усім серцем! У майбутньому, коли наш «Ло Шень» стане більшим — це буде для нього прибутковим бізнесом!

— …

— Я не хочу з тобою розмовляти, — відрізав Лінь Сюнь.

— Ти не можеш втекти від реальності.

— Ви знайшли кандидата на код?

— Є один, який особливо підходить, — Ван Цзінжень продовжив. — Випускник нашого коледжу з шестирічним досвідом роботи. Працював у «Галактиці», потім неодноразово перестрибував по декількох гігантах, а тоді нарешті залишився в «Орлах» на пів року, і просто пішов.

— І він погодиться на таку маленьку команду, як наша?

— Сказав, що набридло все це — наша сфера вимотує, а ще й для кодерів нема кар’єрного росту. Хоче попрацювати ще місяць — і додому, одружитись, завести дітей.

Лінь Сюнь подумав про це:

— Це добре. Можемо спробувати зачепити його ідеєю — може, залишиться.

— Ти зачіпаєш сімейне щастя людей.

— Програмістам не потрібні об'єкти, — Лінь Сюнь був незворушним.

— Ти — дикий вказівник! До речі, чого тебе шукав старий Хуо?

— Вчить мене літати на мечах, — повільно посміхнувся хлопець.

— Що?

Лінь Сюнь поплескав його по плечу:

— Плекай свої останні дні матеріалізму.

— Хороший хлопчику, скажи чесно, ти ж не в фінансовій піраміді? — почухав голову Безпека.

Лінь Сюнь проігнорував його. Зараз був не час. Йому треба було скласти план, як завдати Безпеці й Архітектурі найпотужнішого удару.

День минув швидко. Програміста, який погодився, звали Цзян Лянь. Він мав досвід роботи над дуже вражаючими проєктами й одразу приїхав після першої розмови.

Цзян Ляню було тридцять три. За описом Безпеки, він був більш типовим програмістом: мовчазним, не придатним до управління, усе своє напружене життя пропрацював на технічних посадах. У поєднанні з інтенсивністю понаднормової роботи у великих компаніях це далось взнаки — вік уже не той, організм не витримував.

На щастя, зарплата в цій сфері була дуже хороша. І молоді програмісти, пропрацювавши десять років, урочисто поверталися додому та одружувались.

Наступного ранку хтось постукав у їхні двері.

— Пане Цзян? — запитав Лінь Сюнь.

Чоловік кивнув. Він був у чорній футболці, високий і худорлявий, із трохи рідким волоссям і пригніченими бровами.

— Заходьте, — Лінь Сюнь привітав його і налив води.

Після того, як розмова перейшла до суті, він, дотримуючись своїх звичок, почав із короткого вступу про компанію:

— Те, що ми робимо — це рушій штучного інтелекту, але наш підхід відрізняється від загальноприйнятого. Програмування може бути складнішим, немає готових рішень. Я спочатку представлю вам загальну архітектуру...

— Не потрібно, — перебив його Цзян Лянь, опустивши голову. Вираз його обличчя був непомітний. — Просто дайте мені технічні вимоги. Я зроблю це, якщо зможу, якщо щось буде незрозуміло — запитаю.

— E... добре.

Загальної ідеї йому пояснювати не довелося. До обіду він уже розв’язав одну з їхніх застарілих задач BSP.

Лінь Сюню стало трохи неспокійно: цей код набирала їхня невелика група трьох людей. Тож він написав у їхню групу на трьох: [Це дійсно нормально?]

[ Архітектура ]: [ Насправді, це також можливо. Головне, щоб він правильно зрозумів наші вимоги ].

[ Алгоритм ]: [ Він досить високого рівня, повинен бути в змозі зрозуміти загальну ідею. Але чому не слухає мої пояснення? ]

[ Безпека ]: [ Програмістам без мрій немає потреби розбиратися в тому, що хтось задумав. Йому треба техзавдання — ти гроші, він код. Це нормально ].

[ Безпека ]: [ Насправді, у мене теж мрій нема ].

[ Алгоритм ]: [ Не можна жити без мрій ].

[ Безпека ]: [ Програмісти з мріями можуть бути лише дикими вказівниками. Я це ясно бачу ].

Ван Цзінжень був готовий невтомно атакувати його з усіх боків. Лінь Сюнь не вважав, що прізвисько «дикий вказівник» — це щось погане, тому вирішив відповісти вчинком: змінив свій нік у WeChat з [ Живий лимонний дух ] на [ Щасливий дикий пойнтер ].

//Пр.п.: Дикий вказівник - це те саме, що й Дикий пойнтер. А ще пойнтер - це порода собак.

=============

// Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі або на сайті . Смакуйте улюблені веб-новели рідною мовою!