Розділ 12 — Брандмауер (2)

Після того, як до роботи з кодом підключився Цзян, Лінь Сюнь лишився без діла. Його сферою діяльності були алгоритми, а якщо пояснювати простою мовою, то це була ідея програми. Щоб реалізувати якийсь проєкт, спочатку створюється алгоритм, а вже потім його втілюють у коді, щоб усе запрацювало. Тому й кажуть: алгоритм — душа програми. А вона потребує натхнення.

На той момент у Лінь Сюня, на жаль, не було його.

Він відклав чернетку, поставив хрестик на незавершеній блок-схемі, а потім зачинився в кімнаті, намагаючись відчути «Духовну енергію». Але він не зміг.

Збентежений, Юань Сяо відправив йому повідомлення на Weibo.

[ Ліхтарі не їдять закусок ]: [ Друже даосе, коли ти прийдеш на дискусію про дхарму? ]

[ Щасливий дикий пойнтер ]: [ За день до початку ].

[ Ліхтарі не їдять закусок ]: [ Тоді обов’язково потренуємося разом! Але будь милосердним, я ще неповнолітній ].

[ Щасливий дикий пойнтер ]: [ Я не знаю, як культивувати безсмертя ].

[ Ліхтарі не їдять закусок ]: [ Я не можу в це повірити. Ти мене дуриш ].

[ Щасливий дикий пойнтер ]: [ Коли прийде час, ти сам переконаєшся] .

[ Ліхтарі не їдять закусок ]: [ Я не вірю тобі. Піди до майстра, щоб порадитися. До речі, якою зброєю ти користуєшся? ]

[ Щасливий дикий пойнтер ]: [ Клавіатурою ].

[ Ліхтарі не їдять закусок ]: […]

Лінь Сюнь засміявся. Було досить весело дражнити малих дітей. Він перейшов до «Любіть один одного як сім'я» і зітхнув, побачивши, що старші в групі знову копіювали меми, вихваляючи нову пігулку від Феї Бі Хай.

Алгоритм не йшов. Культивацію опанувати не вдавалось. У розпачі він залишив коментар під постом Дун Цзюня: «Ааааааааааа!». Тож, діставши планшет, юнак взявся читати наукову статтю з математики.

Коли він був вже на півдорозі, у двері його кімнати постукали.

— Будь ласка, заходьте, — сказав Лінь Сюнь.

Увійшовши, Цзян Лянь сказав:

— Вибач, тут є місце, якого я не розумію.

— Де? — хлопець відклав планшет.

Колега сів навпроти нього та опустив голову, ніби не бажаючи дивитися йому в очі. Це також було типовим для деяких програмістів: вони не дуже добре взаємодіяли з людьми.

Цзян Лянь вказав йому на модуль. Лінь Сюнь взяв кілька аркушів паперу і почав пояснювати йому:

— Це покращений алгоритм, який я створив... Ідея трохи схожа на генетичний алгоритм, але ключова відмінність полягає у механізмі відбору.

— Хм.

Лінь Сюнь почав малювати йому блок-схему. Загалом, допоки блок-система мала чітку структуру, програмування було дуже простим.

Приблизно за пів години він описав принципи роботи та записав основні кроки на папері.

Цзян Лянь взяв заповнені листи:

— Дай-но я подивлюся.

Кодувальник нахилив голову, зосереджено дивлячись на них, час від часу дряпаючи по аркушах ручкою. В нього був дуже серйозний погляд.

Лінь Сюнь відчув його надійність і опустив голову, щоб продовжити читати статтю. Проте раптом застиг.

Його увагу привернули рухи Цзян Ляня. Його інтерфейс програми не був порожнім: там щось було всередині!

Хлопець насупився. Він не зміг відразу впізнати, що це за програма. Хоч кодів він написав небагато, проте перечитав їх безліч, особливо мовою С. І тут раптом перед ним структура, з якою він не був знайомий?

Він опустив голову, вдаючи, що дивиться на планшет, але насправді нишком аналізував код, хоча все ще не дуже його розумів. Усередині була функція з назвою breed, яка змусила його інстинктивно відчувати небезпеку.

Він відкрив WeChat і відправив повідомлення Ван Цзінженю:

[ Безпеко, подивися на код ].

Потім він швидко набрав і відправив кілька фрагментів, які щойно встиг записати. Як тільки він натиснув кнопку «Відправити», Цзян Лянь з протилежного боку підняв голову та вказав на обведену частину блок-схеми:

— Яку функцію виконує ось це?

Лінь Сюнь взяв у нього ручку і відкрив рот, щоб відповісти, коли екран засвітився. Він глянув на нього і побачив відповідь від Безпеки:

[ Це вірус. Звідки ти його взяв? ]

«Вірус?»

Зіниці Лінь Сюня різко розширилися, а серцебиття на мить зупинилося. Він подивився на Цзян Ляня, і вже наступної миті той стиснув його зап'ястя!

Юнак підсвідомо намагався вирватися, але хватка на його руці була напрочуд міцною! Це точно не була сила нормальної людини!

Пролунав пронизливий механічний голос:

[ Запущено термінову місію.

Назва місії: Перше випробування.

Мета місії: Знешкодити Цзян Ляня, який має погані наміри.

Нагорода за місію: Скарбниця хаосу x1, Духовна енергія 10, Первинна зброя x1 ]

«Що за..?»

Але думати було ніколи. Цзян Лянь раптово сіпнув його за зап’ястя, підвівся, а другою рукою вдарив з розмахом у напрямку плеча!

Серце Лінь Сюня шалено калатало, але його тіло підсвідомо відійшло вбік, ухиляючись від удару.

У цей момент він зрозумів, що його рухи в екстремальних ситуаціях були напрочуд швидкими.

Коли здавалося, що вже занадто пізно, він різко підняв ногу і вдарив Цзян Ляня під коліно!

Все тіло противника на долю секунди завмерло, його ноги трохи зігнулися, і він похитнувся вперед, ледь не впавши. Захоплене зап’ястя вивільнилось — Лінь Сюнь скористався моментом, з силою вирвався й завдав ще одного удару вже в інше коліно.

Збивати когось з ніг було не найкращою ідеєю, але це завдавало багато болю. Якщо ще й постаратись, можна навіть зламати кістку.

Після цього він миттєво відсахнувся, злетів, використавши «Техніку легкого тіла», і швидко відступив у протилежний кут кімнати.

У цей момент Цзян Лянь вже рушив у його бік. Його зіниці, здавалося, були позбавлені світла, а обличчя виглядало дуже страшним.

Хлопець був притиснутий до стіни. Якщо його заженуть в кут — він мертвий!

За кілька секунд до того, як кодувальник зміг кинутися на нього, він швидко рвонув убік, щоб схопити клавіатуру з тумби біля ліжка. Це було єдине, що хоч трохи могло слугувати за зброю.

Раптом на нього налетів сильний вітер, і в мить ока перед ним вже опинився Цзян Лянь! Лінь Сюнь швидко ковзнув вліво, використовуючи «Техніку легкого тіла», але раптом відчув, що його рухи сповільнились.

Він швидко зметикував, що, мабуть, вірусна програма почала атакувати його, блокуючи техніку! Однак хлопець все ж таки встиг схопити клавіатуру.

Вже наступної миті юнак рвучко підстрибнув, попри сильний сторонній опір. Його зір прояснився. Як тільки він зміг чітко розгледіти маківку свого противника, з усієї сили вгатив бічною стороною клавіатури йому по ній!

Багато клавіш відлетіло, але це було гарною ознакою того, що клавіатура вдарила з великою силою.

Руки Лінь Сюня трохи оніміли, і, стиснувши губи, він завдав ще одного удару!

Цього разу Цзян Лянь таки впав.

«Техніка легкого тіла» розсіялась. Лінь Сюнь впав назад на землю, задихаючись та важко дихаючи. Він смертельною хваткою вчепився в клавіатуру, і його пальці здригалися від болю.

У нього не було особливих захоплень, але він любив купувати клавіатури. Такий собі фетиш. Вважав, що пластикові корпуси — це несолідно.

Так от, ця клавіатура була з металевим корпусом — важка і міцна. Нею цілком можна було побити людину до втрати свідомості.

У двері почали шалено стукати. Архітектура крикнув ззовні:

— Що з вами двома не так?

Наступної миті він з Безпекою увірвалися у двері.

— …Трясця, — Безпека втягнув ковток прохолодного повітря. — Алгоритме, що тут відбувається?

Дихання Лінь Сюня щойно вирівнялося, тож його голос був трохи приглушений:

— Де твоя скакалка? Принеси її сюди.

Два місяці тому, щоб схуднути, Ван Цзінжень купив купу спорядження і дві скакалки.

Лінь Сюнь швидко зорієнтувався, стягнув тонку ковдру з ліжка та загорнув у неї Цзян Ляня. Двома скакалками міцно зв’язав його, наче пельмень, і закріпив мертвим вузлом. І тільки тоді відчув полегшення.

— Ти… людей убиваєш чи викраденням займаєшся? Що це взагалі було? — Безпека кинув погляд на нього. — Врешті-решт, що сталося?

— Важко сказати, — Лінь Сюнь подивився на непритомне тіло, що лежало прямо на підлозі, і раптом запанікував. — Тільки не вмирай!

Адже він все-таки жив у суспільстві з верховенством закону.

... Архітектура торкнувся шиї чоловіка:

— Гарячий.

Безпека помацав його ніс:

— Живий.

— У нього голова кровоточить, — сказав Чжао Цзяньцзі. — Чим ти його вдарив?

— Клавіатурою.

— …

— Він раптом накинувся на мене. Не знаю чому, — сказав Лінь Сюнь.

— І тоді ти вдарив у відповідь? — запитав Безпека.

— Що тепер? Викликати швидку? — кивнув хлопець.

Він сам не знав, звідки у нього взялося стільки сили для цих ударів, наче він отримав божественну допомогу. Чи було це результатом безсмертного культивування?

— Вітаю, шефе Лінь, — з журбою промовив Безпека. — На нашу компанію ось-ось подадуть позов через бійку, і ми збанкрутуємо.

— Ні, тоді ми не можемо викликати швидку допомогу, — потер лоб Лінь Сюнь.

Він узяв свій мобільний телефон і пробігся поглядом по контактам. На кілька секунд його очі затрималися на номері Дун Цзюня, перш ніж, зрештою, ковзнули вниз на номер старого Хуо.

На екрані Цзян Ляня був код, який, Лінь Сюнь нутром відчував, не був простою справою. Виходячи з його обмеженого досвіду, мати код означало культивувати безсмертя.

Дзвінок з’єднався, і почувся голос старого Хуо:

— Учню, ти мене шукаєш? Невже нарешті відчув духовну енергію світу?

Голос Лінь Сюня був ще трохи слабким:

— Вчителю, ви можете приїхати?

— Що трапилось?

— Я … Я побив людину. Але він напав першим. Ця людина, здається, не проста, схожа на ... культиватора.

— Надішли мені його вигляд.

Юнак коротко відповів і записав відео, щоб відправити його старому Хуо.

— Ніколи раніше його не бачив. Він не з клану безсмертних, — сказав наставник. — Молодець учню, не панікуй. Я вже вирушаю до тебе.

— Гаразд, дякую, вчителю.

Поклавши слухавку, Лінь Сюнь зустрівся поглядами з приятелями.

— Друже, скажи чесно, — погляд Безпеки був стурбованим і важким. — В яку злу секту чи культ тебе затягнув старий Хуо? Ми не можемо порушувати закон.

— …

=============

// Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі або на сайті . Смакуйте улюблені веб-новели рідною мовою!