Розділ 17 — Переповнення (3)

— Програміст! — із захопленням сказав Юань Сяо. — Як круто. Ми мали заняття з VB минулого семестру, але я не склав іспит.

— Яку спеціальність плануєш вивчати?

— Не знаю. Хочу вивчати історію або філософію. Але я ще й займаюся культивацією.

Ворота були вже близько. Хлопці підходили до великого залу палацу Шаньцин. Всередині світло було яскравим, і можна було розгледіти, як хтось там ходив.

Лінь Сюнь і Юань Сяо йшли вперед і зустріли кількох молодих даосів, які поспішно спускалися з гори.

Побачивши Юань Сяо, даос, що йшов попереду, сказав:

— Юань Сяо, молодший брате!

— Юань Цин, старший брате, — відповів школяр.

— А це хто…?

— Це учень великого пана Ціншаня з клану Уцзі.

— То це ти, Лінь Сюнь? — привітався Юань Цин.

Юнак поздоровався у відповідь і подумав, що, оскільки цей чоловік знає, що він Лінь Сюнь, то, мабуть, також належить до «Любіть один одного як сім’я».

Поки він думав, Юань Цин занепокоєно запитав:

— Молодший брате Юань Сяо, ти, піднімаючись на гору, не натрапив на перешкоди? Я чув від охоронця, що Ці Юнь з кількома людьми увірвався до воріт і збирався піднятися.

— Ці Юнь вже пішов, — моргнув підліток.

— Пішов? Ти його бачив? — здивувався старший. — Він завжди люто лізе в бій. Чому ж цього разу пішов?

Школяр поплескав програміста по плечу:

— Це старший брат Лінь Сюнь прогнав їх!

— Юань Сяо, скажи правду. Ці Юнь вже на стадії закладення фундаменту, тому вчитель відправив мене і ще кількох учнів, які теж на цьому етапі. А брат Лінь, як і ти, щойно почав культивацію. Йому просто пощастило, що Ці Юнь його не чіпав… — нахмурився Юань Цин.

Він не встиг договорити, як його перервали:

— Старший брате, Ці Юнь дійсно пішов. Старший брат Лінь володіє секретною технікою клану Уцзі.

Старший, все ще не вірячи, дістав мобільний телефон і сказав, що надішле повідомлення охоронцю, щоб підтвердити це.

Школяр посміхнувся і потягнув Лінь Сюня далі. Відійшовши на деяку відстань, він сказав:

— Брат Юань Цин — головний учень мого вчителя. Він дуже консервативний.

— Хіба не Ці Юнь є головним учнем?

— Ці Юнь — учень іншого наставника, Янь Яньцзи. Янь Яньцзи та мій вчитель Сяо Яоцзи є учнями нашого великого правчителя. П'ять років тому Янь Яньцзи вивів своїх учнів з гори Цін Чен, тим самим наживши собі ворогів; а сам вийшов із чату.

— …

Все було схоже на якусь драму про зради і культивацію, але фраза «вийшли з чату» раптово вибила з атмосфери.

— Вони щодня приходять шукати пригод, кажучи, що хочуть повернути гору Цін Чен. Але якщо старійшина Цзінь Дань переможе Ці Юня, це буде великою ганьбою для мечників… А вони сильніші за інших від природи. Їхні старші брати, які теж на стадії закладення фундаменту, часто залишаються лежати після бійки, не в силах підвестися…

Лінь Сюнь погладив хлопця по голові.

— Брате, ти спочатку підеш зі мною до кімнати, а завтра — до вчителя? Чи хочеш привітатись відразу? — запитав Юань Сяо. — Але старійшина Ціншань ще не прийшов, тож краще — зі мною.

— Добре.

Молодий програміст не знав правил етикету цих місць, тож вирішив послухатися малого Юань Сяо. Той потягнув його за собою, обійшовши головний зал палацу Шаньцин, і привів до комплексу будівель заднього залу.

Під карнизом даоського храму висіли білі ліхтарі, які освітлювали шлях.

Це був дуже простий ряд будівель: без розписаного лакованого дерева, як у головному залі. За словами Юань Сяо, ці споруди звели кілька сотень років тому.

Школяр увімкнув світло, зачинив двері й сказав:

— Брате, я заварю тобі чай.

Лінь Сюнь сів за дерев'яний столик і дивився, як хлопчина в синьому даоському вбранні стрибав по кімнаті, шукаючи чайник, чайне листя і посуд. Це здавалося йому дивним і милим водночас.

Чайник нагрівався на маленькій вугільній печі, поки Юань Сяо сидів навпроти.

— Моя мама колись хотіла, щоб я приніс електроплитку. Вчитель дозволив, але вона була занадто потужна, а електромережа в Цін Чен застаріла, і того ж вечора вона вибухнула.

— Будь обережний з вугільною піччю, щоб не отруїтися.

— Все гаразд, — відповів підліток. — Учитель сказав, що я вже навчився вбирати енергію в себе, тому не боюся отруєння чадом.

Лінь Сюнь посміхнувся.

— Що ти робитимеш ввечері, старший брате? Я от маю вивчити... «Наньхуа Цзин».

// Пр.р.:«Наньхуа Цзин», також відомий як «Чжуан-цзи» — один із головних класичних текстів даосизму. Приписується філософу Чжуан-цзи. Містить притчі та короткі оповідання.

— Я хочу подивитись пряму трансляцію, — відповів молодий програміст.

Сказавши це, він подивився на годинник: було 19:40 — ще двадцять хвилин до восьмої..

Сьогодні о восьмій «Галактика» мала провести пресконференцію, на якій презентуватиме новий продукт. Виступати мав Дун Цзюнь.

Школяр заздрісно хмикнув, дістав із шафи старовинну книгу і задумливо подивився на неї.

Лінь Сюнь глянув на цього нового «паростка нації», що в нову епоху все ще зубрив древні даоські трактати, і згадав про іншу людину. Він сам почав бавитися з комп'ютером, як тільки навчився читати, і в університеті, без сумнівів, обрав комп'ютерну спеціальність.

Юнак займався алгоритмами, а це вимагало високого рівня математичних знань. Тому в той час він часто ходив на заняття інших факультетів.

Одного разу він пішов на математичний курс, який дуже хотів прослухати. Його відкрили на сусідньому факультеті теоретичної фізики, тож він одразу записався на нього.

Там, сидячи за останніми партами, хлопець познайомився з однією людиною. Той сидів на останній парті, як і сам Лінь Сюнь. Прізвище було теж Лінь, звали — Лінь Шу. І вигляд у нього був тихий, гарний, мовчазний.

Він потайки спостерігав, як його сусід по парті виконував завдання. Його почерк був плавним, а швидкість — неймовірною. Він вирішував складні фізичні та математичні задачі так, ніби це було простіше простого. Але найбільше вразило Лінь Сюня інше: під час перерви той виймав старі пожовклі книги, уважно переглядав їх та робив нотатки — майже так само, як зараз Юань Сяо.

Лінь Сюнь дуже симпатизував цьому хлопцю, адже в університеті, крім навчання, не було нічого цікавого. Почувши, що сусід по кімнаті не дуже добре ставиться до нього, він навіть потягнув із собою Ван Цзінженя, щоб пригрозити тому.

А потім… потім цей юнак зник.

Це було в день тієї самої пари з теоретичної фізики. Лінь Сюнь пам'ятав, як дивився на порожнє місце і гадав, чи його знайомий раптом не захворів.

Того дня була гроза. За словами сусіда по кімнаті, він стояв на даху будівлі, а потім його поглинула дивна фіолетова блискавка.

На місці події не залишилося ніяких слідів: тільки чорний меч, який пізніше потрапив до колекції музею.

А сам він ніби зник з лиця землі. І більше ніколи не з'являвся.

Лінь Сюнь запитав Юань Сяо:

— Скажи… люди, які займаються культивацією, можуть просто зникнути?

— Магія переміщення тіла? Вона давно втрачена.

Лінь Сюнь трохи засмутився, але продовжив:

— А якщо зникнути від блискавки? І блискавка була фіолетовою.

— Фіолетова блискавка? — школяр зморщив чоло. — Якщо це перехід через випробування, то цілком можливо. У культивації є кілька рівнів: Накопичення енергії, Закладення фундаменту, Золоте ядро, Народження душі, Перевтілення духу та Небесне випробування — остання межа. Вчитель казав, що в цей час з неба падає фіолетовий золотий грім. Якщо витримати його — можеш піднестися до світу безсмертних. Ось чому багато хто йде цим шляхом.

— А який у цьому сенс? — запитав Лінь Сюнь, дивлячись на хлопця. Він не наважився поставити це питання старому Хуо, бо боявся, що той його поб'є.

— Сенс?

— Щоб стати безсмертним, потрібно кілька десятиліть читати... такі книги. Тобі не здається, що це дуже нудно? — щиро запитав Лінь Сюнь.

— Ні, — відповів Юань Сяо. — Хоча вони важкі для читання, але, старший брате, чи не вважаєш ти, що в них є багато мудрості?

Лінь Сюнь не розумів цього. Він подумав, що, мабуть, це і є щастя гуманітарія.

— Ці книги — спроба власним розумінням осмислити закони Неба й Землі. Тобі це не здається таємничим? — сердечно запитав школяр.

Почувши ці слова, програміст замислився.

— Ви використовуєте власні міркування, щоб пояснити і досягти безсмертя… — він зморщив брови. — Тоді я теж можу використовувати власні міркування, не обов'язково дотримуючись ваших правил.

«Наприклад, через мову C».

— Правильно! Існує три тисячі шляхів, і кожен з них є унікальним, — серйозно сказав Юань Сяо. — Брате, ти досягнув просвітлення.

Лінь Сюнь посміхнувся і вже збирався продовжити розмову, як раптом почув голос, що лунав за межами палацу.

— Старий Сяо Яоцзи! Прийшов Хуо Ціншань із клану Уцзі!

Вчитель, який пішов у печеру Тяньши відвідати друга, нарешті повернувся.

Хлопці також пішли до переднього залу, щоб зустріти старого Хуо.

Ще здалеку вони побачили, як старий Хуо, тримаючи в руках кілька мечів, розмовляв з літнім даосом, якому було близько п'ятдесяти-шістдесяти років.

— Дорогою я зустрів кількох молодиків-підлеглих Яньцзи, — говорив Хуо Ціншань. — Вони були в нестямі: махали мечами, не розуміли, що роблять. Я відібрав у них зброю! Хіба вони не знають, що зараз іде боротьба зі злочинністю? Вони тільки ганьблять нас!

Лінь Сюнь замовк. Він, тримаючи меч Ці Юня в руках, глянув на старого Хуо. А той — на нього.

Вони мовчки дивилися один на одного, поки між ними в повітрі не зависло непорозуміння.

Тепер клан Удзі та мечники вороги офіційно.

//Пр.п.: Стадія Юань-Ін старого Хуо змінено на стадію Золотого ядра. Тепер буде саме такий стандарт, як в цьому розділі. Приємного читання🥰

🙂↕️Друзі🥰 сьогодні на переклад даного тайтлу серйозно наїхали🙃 прискіпливі читачі знайшли багато помилок, приносимо вибачення🙏, продовження відкладається на невизначений строк😅, будемо правити😤

=============

// Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі або на сайті . Смакуйте улюблені веб-новели рідною мовою!