Розділ 3 — Нескінченний цикл (3)

Лінь Сюнь розповів Ван Цзінженю і Чжао Цзяньцзі про цю ситуацію.

— У нас над головами з’явився турбоінтерфейс? Скільки років цьому антикваріату? — збентежено мовив Чжао Цзяньцзі.

— Проблема не в тому, що це старий антикваріат. Чому у тебе взагалі виникла ця ілюзія? — ще більш розгублено сказав Ван Цзінжень і подивився вгору над своєю головою. — Нічого нема.

— Це справді Turbo, дуже високої чіткості, — втупившись в інтерфейс прокоментував Лінь Сюнь. — Ло, якого лікаря мені відвідати?

[ Ло Шень ]: [ Вам підійде психіатрія ].

— Одноденна поїздка до психіатрії з Лінем Алгоритмом, — розсміявся Ван Цзінжень.

— Сюнь, людина з хворобою, яка не схожа на інші, — урочисто, майже як диктор науково-освітнього каналу промовив Чжао Цзяньцзі.

Джетта під'їхала до найближчої лікарні. У консультативній зоні їх зустрів лікар середнього віку в білому халаті, який доброзичливо запитав:

— Що сталося?

— У мене галюцинації.

— Скільки тобі років? Двадцять?

— Двадцять чотири.

— Це дуже ранній вік, ти ще молодий, — сказав лікар, друкуючи на клавіатурі інформацію для запису. — Чим займаєшся? Ще вчишся?

— Ні, я програміст.

— Програміст… — ставлення лікаря стало дещо настороженим. — Програмісти схильні до певних проблем. Чи є якийсь конкретний зміст галюцинацій?

Лінь Сюнь подивився на порожній інтерфейс програми над головою лікаря:

— Я бачив... Це з'являється над головою кожного... Схоже на проєкцію, інтерфейс для введення програми.

Руки лікаря, що друкували, зупинились. Його вираз обличчя став дуже серйозним:

— Ти розумієш, що це таке?

— Так, чітко.

— Галюцинації є?

— Ні.

— Раніше були?

— Ніколи не було.

— Психічні захворювання в анамнезі?

— Ні.

— Як довго це триває?

— Від сьогоднішнього ранку.

— Твої думки цілком ясні, — сказав лікар і звернувся до Ван Цзінженя, який супроводжував Лінь Сюня. — Він зазвичай поводиться дивно?

— Ні, він цілий день програмує на комп'ютері.

— Як його психічний стан?

— Досить хороший.

— А як щодо характеру, чи легко впадає в крайнощі?

Лінь Сюнь думав, що він врівноважена людина, і спокійно слухав Вана:

— Трохи.

«Що?» — не зрозумів Лінь Сюнь.

— Га? — також здивувався лікар.

— Він трохи... Ну, він буває доволі одержимим , — почухав голову Ван Цзінжень. — Наприклад, якщо не може написати програму — сидить поки не напише. Якщо хтось пише до нього, то він починає злиться.

— Зрозуміло, — кивнув лікар і, знову повернувшись до Лінь Сюня, запитав. — Коли з’явились галюцинації — ти відчував якусь емоційну стимуляцію?

— Побачивши сьогодні свого... кумира, я міг бути трохи збудженим, — задумався хлопець.

— Хм, — лікар передав йому анкету. — Спочатку пройди цей тест.

Лінь Сюнь заповнив понад двісті оцінювальних питань.

— Характер все ще позитивний. Але він дійсно трохи параноїдальний і схожий на кислий лимон — різкий і трохи напружений, — підмітив лікар, отримавши результати.

Лін Сюнь:

— …

Хіба він сьогодні не перевершив самих «Левів»?

— Психічних проблем немає, — лікар додав. — Це не психологічне.Рекомендую звернутися до неврологічного відділення, раптом причина в голові.

Лінь Сюня переправили до неврологічного відділення. Потім, немов м'яч, він був перекинутий далі, в офтальмологію. Остаточний висновок — ніде немає ніяких проблем, повертайтеся і добре виспіться.

Коли хлопці повернулися, вже стемніло. Як тільки Ван Цзінжень і Чжао Цзяньцзі приїхали, вони впали на диван і сміялися, кажучи, що настав день, коли програмування стало вірусним і для голови Ліня.

Хлопець не хотів їх слухати. Він взяв склянку крижаної води і зробив кілька ковтків.

— Не забудь випити, якщо знову почнеться! — мовив Ван Цзінжень, вихопивши в нього склянку, і запропонував йому кружку з ягодами годжі.

Лінь Сюнь спостерігав за друзями, і, дочекавшись, поки вони вип’ють воду, сказав їм:

— Я дійсно не люблю гаряче і солодке.

Ван Цзінжень:

— Йди геть, ти не зміг отримати 30 мільйонів сьогодні, тож не маєш дозволу говорити.

— …

Він пішов спати.

Лікар сказав, що немає ніяких серйозних проблем, тож хлопець не дуже хвилювався. Він подумав, що, можливо, дійсно стався якийсь нервовий збій і спокійний сон допоможе.

«Загальна структура "Ло Шень" вже добре функціонує».

Він трохи поміркував над оптимізацією алгоритму, намалював кілька чернеток і вже збирався лягати. Але думаючи про сьогоднішній досвід у «Галактиці», все ще був трохи схвильований.

Тож він увімкнув телефон, натиснув на Weibo, а потім з особливою увагою перейшов на домашню сторінку директора «Галактики».

Профіль Дун Цзюня був дуже простим — «Галактика Дун Цзюнь». Аватарка — сіра на білому тлі, надзвичайно стримана. У статусі — два рядки хаотичних цифр, схожих на якийсь пароль.

«Дун Цзюнь, видно, не користується соціальними мережами. Цей акаунт було зареєстровано ще десять років тому, коли “Галактика” тільки створила Weibo. На той час Дун Цзюню було лише сімнадцять чи вісімнадцять років».

— Ло, чому я дивлюся на зірки? Я думаю, що «Галактика» і код — це одне й те саме, що також є відповіддю.

Під його постом у Weibo — понад сто тисяч коментарів, які неможливо догортати до кінця. Частина з них — це захоплені вигуки:

[Подивіться на східного бога, Glax — найкраща мова у світі!]

Інша частина — емоційне виття:

[Ах ах ах ах ах! Дун Цзюнь!]

Є й більш збочені коментарі:

[Підліток Дун Цзюнь, хе-хе-хе-хе-хе-хе-хе]

І, звісно, трохи заздрості:

[Хто такий Ло? Моє серце не витримає цього.]

Цей відтінок заздрощів був цілком зрозумілим. Адже у бога програмістів лише один акаунт, і на ньому згадано ім'я іншої людини. Одні припускали, що це його найкращий друг, а інші— перше кохання. Загалом, думки розходились.

Лінь Сюнь не мав наміру досліджувати особисте життя Дун Цзюна. Йому просто подобалось заходити в акаунт і хвалити свого кумира після того, як перечитував черговий шматок його коду.

«Що я хочу написати цього разу?»

Настав час подумати.

Раптом у нього промайнула думка, і він відразу її опублікував: [ Бог такий гарний! ]

Коментар потонув в океані інших, але юнак був задоволений. Він вимкнув телефон і заплющив очі, проте вже наступної миті знову їх широко відкрив!

Здавалося, він був чимось наляканий. Хлопець зробив кілька вдихів і повільно заплющив очі знову.

Свідомість ніби поринула в інший світ. Коли він заплющив очі, то побачив величезний блакитний екран — інтерфейс введення мовою С.

Він сів на стілець, намагаючись простягнути руку і доторкнутися до синього екрана. Щойно палець торкнувся світлової завіси, як з усіх боків раптом почулися механічні звуки.

[ Система завантажується.

Карти завантажено.

Платформа Turbo C активована.

Дендрограма активована.

Активація завдання.

Початківцю, введіть завдання для старту. ]

[ Мета місії: Втягнути в тіло .]

[ Винагорода за місію: Територія клану розшириться. Духовна енергія +10 .]

[ Прогрес виконання завдання: 0. ]

Лінь Сюнь був переповнений запитаннями. Раптом хлопець відчув, як його праву руку огорнуло світло. Подивившись туди, він побачив золотий сувій, що ширяв у повітрі. На ньому було написано все те, що щойно зачитав механічний голос — місії, нагороди та прогрес.

Втягнути в тіло? Територія клану? Він може зрозуміти ці слова окремо, але як це все пов'язано з мовою програмування С? Він уважно подивився на сувій і роззирнувся навколо.

Це був чорний простір, але в повітрі плавали сріблясті зірки. Вони підіймались з землі і пливли вгору, освітлюючи це місце.

Лінь Сюнь уважно спостерігав за світловими плямами і виявив, що на деяких з них були арабські цифри 1 або 0… Спереду — інтерфейс мови С, праворуч — завдання, ліворуч — нічого, а позаду — дерево.

Він підійшов ближче — це було плоске зображення дерева. Його коріння світилось яскравим сріблом, яке згасало, чим більше хлопець підіймав погляд вгору. На межі між корінням і стовбуром виднілась буква «С», а потім — дерево зливалось із темрявою, залишаючи лише тьмяний контур.

Звичайна буква «С» сама по собі нічого не означала. Але у поєднанні з інтерфейсом мови програмуваннявона ставала дуже змістовною.

Мова С — це особлива мова програмування.

Мови програмування поділяються на мови високого та низького рівнів. Останні — це мови, якими "розмовляють" самі комп’ютери, як-от машинна мова (двійковий код) чи асемблер (набори мнемонік).

Мови високого рівня створені для людей. Програмісти пишуть ними коди, а компілятори перетворюють їх у форму, зрозумілу комп’ютеру.

Однак мова C відрізнялась від інших. Вона мала повноцінну граматику, як інші мови високого рівня, але також надавала змогу працювати майже напряму з машиною, зокрема з пам’яттю. Саме тому її часто називали «проміжною мовою».

— Коріння дерева — це машинна мова, яка символізує саму машину. Стовбур і гілки — це користувач. Отже, мова C знаходиться між ними, — сказав Лінь Сюнь. — У цьому просторі є інтерфейс компіляції мови C, і дерево також освітлене лише до цієї частини. Якщо воно засвітиться повністю, я, ймовірно, зможу керувати іншими мовами, такими як С#, С++, Python, і, можливо, навіть BSP. Однак навіщо все це?

Він мимоволі знову глянув на сувій завдань, стиль малювання якого був явно непослідовним, а потім подивився на інтерфейс введення програми. Тепер, коли у нього є компілятор, залишалось тільки одне — написати код. Для програміста це так само просто, як випити води.

Мову C він все ще пам’ятав.

Але як її ввести?

Лінь Сюнь підняв руки і видихнув.

Сріблясте світло знову закрутилось, і за мить перед ним насправді з'явилася білосніжна клавіатура! Хлопець одразу відчув полегшення. У програміста була клавіатура, а вона для нього — це як для математика зошит із чорновиками: зручно та безпечно.

Його пальці плавно забігали по клавішам.

Надрукований рядок коду був першою демонстраційною програмою, яку зазвичай подають усі відомі підручники з програмування. Для програмістів це стало певною звичкою: коли вони стикались з незнайомим середовищем програмування і хотіли налагодити його, то починали саме з нього..

«Спочатку видайте інструкцію препроцесора, щоб компілятор розпізнав наступний оператор:

#include＜stdio.h＞

Потім викличте головну функцію:

intmain ()

Після цього відкрийте фігурну дужку { , а тіло функції записуйте всередині неї.

Метою цієї програми є виведення речення, тому використовуйте інструкцію:

printf ;

Наостанок напишіть: return0 ;, щоб вказати на нормальне закінчення основної функції.

Усе тіло функції завершіть закриваючою фігурною дужкою } ».

Одна програма закінчена. Запуск, екран перемкнувся, з'явився чистий чорний інтерфейс виконання, і на ньому висвітились два слова.

[ Hello world ]

Це перше речення, яке сказав комп'ютер.

Праворуч спалахнув сувій. Лінь Сюнь повернув голову, і побачив, що прогрес завдання миттєво досяг 100%.

Механічний голос пролунав знову:

[ Початківець завершив перше завдання. Вступ до періоду переробки газу. Територія клану розширилась. Духовна енергія: 10 .]

«Все зроблено?»

Все ще перебуваючи у роздумах, хлопець раптом почув новий сигнал:

[ Головне завдання активоване .]

[ Мета місії: відкрити повітря і завершити фундамент .]

[ Винагорода за місію: Кошти клану — 50, Духовна енергія — 30 .]

[ Прогрес виконання завдання: 0 .]

Зіткнувшись з інтерфейсом компіляції, Лінь Сюнь прокрутив у голові основні операції мови С — і підстрибнув…

— Якщо це й далі так триватиме, то я не зможу заснути.

Не кажучи вже про фундамент, якщо це звичайне програмування, то в чому складність?

Йому охоче закортіло дізнатись, що ж це за «Територія клану»?

=============

// Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі або на сайті . Смакуйте улюблені веб-новели рідною мовою!