Розділ 5 — Нескінченний цикл (5)

— Ви маєте рацію, — сказав Ван Цзінжень старому Хуо.

«Що?» — лише кліпнув очима Лінь Сюнь.

Як тільки хлопець замовк, Чжао Цзяньцзі знову заговорив:

— Наш Лінь Сюнь дуже талановитий в алгоритмах, і, звичайно, його коріння відмінне.

Його знання китайської мови дійсно були дуже високими, і він зміг зрозуміти, що означає «відмінне коріння».

Після того, як Чжао Цзяньцзі закінчив говорити, Ван Цзінжень продовжив:

— У його тілі є Ци, і він нещодавно розсердився на «Левів».

Ці двоє людей співали в унісон, майже як у комедії. Однак Лінь Сюнь знав, що старий Хуо точно не мав цього на увазі.

Це мало бути пов'язано з програмою-повзуном у тілі старого. А якщо в ньому насправді працював повзун, то він не звичайний чоловік.

Вуса старого Хуо смикнулись, і погляд став суворим, коли він подивився на Безпеку та Архітектуру:

— Невігласи! Нісенітниця!

А тоді дідусь змінив тон, сповільнившись:

— Сяо Лінь, йди сюди.

Лінь Сюнь підійшов до старого.

Чоловік, заклавши руки за спину, знову уважно оглянув його з голови до ніг, погладжуючи бороду.

— Воістину геній, якого важко зустріти за сто років … Сяо Лінь, в якому клані чи школі ти вчишся?

Цього разу на обличчях Вана Безпеки та Чжао Архітектури з'явилося велике здивування.

— Я ... Не знаю, про що ви говорите.

— Це неможливо!

— Я справді не знаю.

— Тоді … ти ніколи не культивував? — насупившись, запитав орендодавець.

Лінь Сюнь зсунув брови, зрозумівши, що розмова старого пов'язана з його вчорашнім досвідом.

Тоді він міг би отримати якусь інформацію від дідуся Хуо. Тож обережно запитав:

— В мені є щось особливе?

— Я щойно вивільнив своє божественне чуття і дослідив твоє тіло, — відповів Хуо.

«Він, напевно, використав програму-повзун, щоб зчитати інформацію з мого тіла».

— Твоє коріння, кістки та меридіани — рідкісний талант у цьому поколінні, і у твоєму тілі є прихована енергія, що витає в просторі, ніби ти вже втягнув її в себе. Невже ти нічого про це не знаєш?

Від цього напівлітературного, напівпросторічного формулювання Лінь Сюню стало дуже незручно, але він все ж зрозумів сенс старого і відповів:

— Я дійсно нічого про це не знаю.

— Без культивації ти вже перебуваєш на стадії очищення Ци — ти справді чарівник! — вигукнув старий Хуо. — Кожен з моїх учнів вже влаштувався і створив власну сім'ю. Мої коліна вже давно порожні, чи готовий ти поклонятися мені як вчителю?

— Поклонятися вам … як вчителю?

Старий Хуо закивав головою.

— Я, Хуо Ціншань, патріарх 19-го покоління клану Уцзі, відомий як Істинний монарх Ціншань, наразі перебуваю в царстві Юань-Ін. Сяо Лінь, наша зустріч — це доля. Якщо ти підеш за мною, твоя культивація, безсумнівно, буде рости, як на дріжджах. Хіба це не чудово?

— Зачекайте хвилинку.

Хлопець взяв свій ноутбук, набрав #Turbo_C в пошуковій системі і, знайшовши скриншот знайомого синього інтерфейсу, показав його співрозмовнику.

— Ви впізнаєте це?

Старий Хуо примружив очі й підійшов ближче.

— Що це? Ні, не впізнаю. Ви, молоді люди, завжди граєтеся з цими дивними речами, затримуючи свій розвиток!

Чоловік не впізнав інтерфейс програми.

Лінь Сюнь закрив комп'ютер і глибоко вдихнув:

— Отже, дідусю Хуо, коли ви сказали, що в моєму тілі є Ци, де ви її побачили?

«Замість Ци в моєму тілі, є лише “Hello world”».

— Звичайно ж, Ци знаходиться у твоєму даньтяні.

Юнак глянув на двох друзів: Вана Безпеку та Чжао Архітектуру, і побачив, що вони дивляться сюди, з розгубленими очима, на сцену, де їхній матеріалістичний світогляд піддається сумніву.

— Тоді як мені почати культивувати? — запитав Лінь Сюнь.

— Це просто. Ти вже ввів Ци у своє тіло, тож поки ти поклонятимешся цьому старому монарху, я передам тобі метод побудови фундаменту. Як тільки завершиш цю стадію — по-справжньому переступиш через двері безсмертного культивування, відірвавшись від смертного тіла.

Лінь Сюнь зрозумів, що зіткнувся з чимось, що суперечило його матеріалістичному світогляду… З чимось, що суперечило глузду.

Якби цієї ночі не було цього блакитного простору, він би не повірив у такі речі та подумав, що у старого Хуо проблеми з психікою.

Проте в цю мить у його свідомості спливла шкала прогресу, яка зупинилася на 85% і ніяк не просувалася вперед.

— Я вітаю вас, вчителю.

Старий Хуо широко і доброзичливо посміхнувся.

— Хороший хлопчик! Хороший!

Він порився рукою в кишені пальта, і, якимось чином, в його руці опинилася синя книжечка з надзвичайно простою палітуркою, схожа на пропагандистську брошуру якоїсь секти.

— Бери її та культивуй усім серцем! В день заснування фундаменту ти станеш внутрішнім учнем клану Уцзі. Згідно з баченням твого вчителя, менш ніж через три роки ти неодмінно зможеш це зробити. Якщо виникнуть питання — подзвони мені, і я все вирішу для тебе!

Лінь Сюнь отримав маленьку синю книжечку, де на злегка пожовклій обкладинці побачив лише два великі слова: «Тисячоденна фундація».

Це було занадто дивно. Мало того, що його переконання опинились під загрозою, так ще й учитель з'явився з повітря. Хлопець замислився, перш ніж нарешті сказав:

— Красно дякую, вчителю.

— Я йду! Сьогодні я отримав учня! — голосно розсміявся старий.

Сказавши це, він забув про перевірку, і, випрямивши спину, «драконячою ходою» велично вийшов за двері й почав спускатись сходами.

Аж раптом Лінь Сюнь, ніби щось пригадав, рвучко відчинив вікно й вигукнув:

— Учителю, як щодо нашої орендної плати?

— Мій любий учню, ти вже приєднався до мого клану Уцзі! Що поганого в тому, що я віддам тобі цю паскудну квартиру?

— Спасибі вам, вчителю!

Побачивши, як старий Хуо пішов, Лінь Сюнь зачинив вікно і обернувся до двох своїх сусідів по кімнаті. Вони дивилися один на одного, не знаючи, що й казати.

У незручній тиші Безпека підняв свій мобільний телефон і набрав номер.

— Алло, це брат Хуо? Це, Сяо Ван, Ван Цзінжень з будинку С, район Чаоян.

— Так, так, ваш батько щойно приходив до нас, щоб забрати орендну плату ... Так, усе правильно, це ... Дідусь Хуо, він збожеволів, чи не так…? Хіба з ним не ... щось не так?

— Ні? Ах, цей ... Брате Хуо, коли ти звільнишся, щоб відвести його в лікарню…?

Наступної миті він замовк і показав свій мобільний телефон Лінь Сюню.

— Він кинув слухавку.

Архітектура почухав голову:

— Дідусь забагато читав про культивацію?

— У його віці він все ще захоплюється таким чтивом? — скептично промовив Ван Цзінжень.

— Тільки подумайте про те, що він сказав …

Лінь Сюнь кашлянув. Ці двоє подивилися на нього в унісон — в його руках була «Тисячоденна фундація».

— Отже, — хлопець поклав книгу поверх «С Primer Plus», сів на диван, схрестив пальці на столі й задумався. Згодом він заговорив:

— У дідуся Хуо можуть бути, а можуть і не бути проблеми з психікою.

— Яка різниця між тим, що ти сказав і тим, що не сказав? — не втримався Ван Цзінжень.

Лінь Сюнь не став перечити йому і продовжив:

— Нещодавно я … також зіткнувся з дещо нереалістичною річчю.

— Чим саме? — поцікавився Чжао Цзяньцзі.

— Важко сказати, я ще не до кінця розібрався. Коли я зрозумію, то розповім вам, хлопці.

— Це пов'язано з тим, що сказав старий Хуо? — спитав Ван Цзінжень.

— Так, трохи пов'язано, — відповів Лінь і відклав обидві книги вбік. — Я докопаюся до суті цієї справи. А поки що забудьмо про те, що сталося раніше.

Очі Ван Цзінженя спорожніли.

— Гаразд, я забуду.

— Я вже забув — додав Чжао Цзяньцзі.

— Добре, — Лінь Сюнь підняв мобільний телефон. — Зараз я зателефоную Дун Цзюню і підтверджу контракт.

Була дев'ята ранку. За логікою, він ще не надто зайнятий, проте Дун Цзюнь мав вже бути на місці, в «Галактиці».

Молодий програміст натиснув на ім’я з приміткою «Бог» у своєму списку контактів. Це був не номер «Галактики», не телефон помічниці Жуань, а особиста контактна інформація бога.

Коли він подивився на це слово, кінчик його пальця зупинився у верхній частині екрана. Проте хлопець не поспішав натискати. Минуло трохи часу, перш ніж він прибрав палець та відклав телефон убік, схилившись на диван та опустивши руки.

— Подивись, як ти вагаєшся, — насміхаючись, зауважив Ван Цзінжень.

— Яка різниця між тобою і солоною рибою? — підхопив Чжао Цзяньцзі.

— Я не можу.

Наступної миті, як блискавка, Ван Цзінжень схопив мобільний телефон зі столу зі спритністю, яка не відповідала його розмірам!

— Ти! — вигукнув Лінь Сюнь, підскакуючи, щоб вихопити телефон назад, але було занадто пізно. Безпека підняв апарат високо в повітря, а його великий палець завис просто над кнопкою виклику.

— Алгоритме, ти вже дорослий, — промовив Ван Цзінжень. — Наступного разу навчися дзвонити сам.

Наступної миті він натиснув кнопку і повернув телефон назад.

— ...Ну ти даєш, — тільки й спромігся сказати Лінь Сюнь.

Після чотирьох секунд очікування у динаміку пролунав голос Дун Цзюня:

— Алло.

— Вітаю, Дун Цзюнь, це ... — юнак трохи нервував, тож його голос тремтів.

— Це пан Лінь?

— Так, це я, Лінь Сюнь.

— Доброго ранку, — можливо, дещо приглушений передачею, та голос Дун Цзюня здавався трохи м'якшим, ніж насправді. — Ви вже подумали?

— Ми обговорили це і вирішили прийняти вашу пропозицію.

— Приємно з вами працювати, — відповів директор «Галактики». — Коли вам зручно зустрітись для підписання контракту?

— Я можу прийти в будь-який час, коли вам буде зручно.

— У другій половині дня графік переповнений, доведеться почекати до вечора. Ви не заперечуєте, пане Ліню?

— Не заперечую.

— Я надішлю вам місце і час зустрічі пізніше.

— Добре.

— Якщо у вас є якісь інші побажання або коментарі щодо фінансування, ви можете їх висловити.

Лінь Сюнь збирався відповісти: «Я не маю жодних думок», але побачивши, що Ван Безпека і Чжао Архітектура відчайдушно підморгують йому, він врешті-решт змінив тон:

— Я подумаю про це.

— Тоді я більше не турбуватиму пана Ліня. Щасливої співпраці.

— Щасливої співпраці, — відповів Лінь Сюнь.

Поклавши слухавку, хлопець помітив, що погляди друзів спрямовані прямо на нього.

— Я можу прийти в будь-який час, — пом’якшивши свій голос, промовив Ван Цзінжень.

— Коли вам зручно — підхопив Чжао Цзяньцзі.

— Не заперечую.

— Гаразд.

— Я подумаю про це.

— Щасливої співпраці.

Лінь Сюнь був незворушний.

— У вас є якісь думки?

— Я уявляю, — мрійливим голосом відповів Безпека. — Що одного дня бог Сюнь так розмовлятиме зі мною.

— Якщо ти створиш мову на рівні Glax, я спілкуватимусь з тобою так до кінця свого життя.

— Шшш…

Закінчивши цю тему, вони приступили до своєї щоденної роботи. Ван Безпека та Чжао Архітектура увімкнули свої комп'ютери.

Лінь Сюнь, з іншого боку, подивився на дві книги та взяв «Тисячоденну фундацію», яку залишив йому старий Хуо, і розгорнув її.

Вже після першого перегортання в очі впала літературна мова, настільки незвична, що в Ліня навіть трохи потемніло в очах. Книга, безсумнівно, була надрукована у спрощеній горизонтальній верстці.

«Однак навіть якщо так — який у цьому сенс?»

Хлопець почав читати з першого абзацу та через кілька рядків нахмурився.

Він підняв голову і подивився у бік Ван Цзінженя, але в наступну секунду відкинув думку про те, щоб попросити його про допомогу — рівень грамотності Безпеки був схожий на його власний, і значно знизився за роки інтенсивного набору кодів.

Зрештою, він сказав:

— ...Архітектуро, йди сюди.

=============

// Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі або на сайті . Смакуйте улюблені веб-новели рідною мовою!