Розділ 8 — Повзун (2)

Пристебнувши ремінь безпеки, Лінь Сюнь подивився на Дун Цзюня. На його легке здивування, кумир особисто натиснув на ручне гальмо, а потім взявся за кермо.

Директор сів за кермо з якоюсь плавною та невимушеною легкістю. Автомобіль завівся і виїхав з парковки.

Ця машина мала ручне керування. У наш час таке траплялось вже рідко, але не було чимось неможливим.

Три роки тому автопілот став звичним явищем, і всі автомобілі в обов'язковому порядку були оснащені інтелектуальними системами керування.

Розвиток мережевої технології 5G зробив миттєву реакцію реальністю. Завдяки глобальному зв'язку кожен автомобіль отримав централізоване керування. Все, що потрібно — це вказати місце призначення, а про все інше дбав автопілот.

Складна програма працювала як бездоганний механізм, визначаючи маршрути та швидкість руху всіх транспортних засобів. За три роки не було жодної аварії.

Оператором цього всього був не хто інший, як компанія «Галактика».

Однак у цей момент Лінь Сюнь побачив, що її головний виконавчий директор не використовував програму автопілота, а діяв повністю вручну.

Дун Цзюнь, ймовірно, помітивши його погляд, сказав м’яким голосом:

— Ностальгія.

— Це рідкість.

Бентлі злилася з потоком машин на дорозі. Чоловік вів машину впевнено, практично не поступаючись автопілоту.

Лінь Сюнь продовжував би ставити запитання, але зараз за кермом був бог всіх програмістів, тож хлопець, природно, був надто збентежений, щоб продовжувати розпитувати.

Він деякий час мовчав, не знаючи, що сказати, тоді подивився на профіль Дун Цзюня — майже ідеальний. Сконцентрувався на ньому, намагаючись краще розгледіти кумира.

Не було ніякого інтерфейсу. Нічого. Відколи вчора з'явився цей таємничий простір, коли він дивився на людей на дорозі, він бачив лише порожні інтерфейси введення програм.

За винятком дідуся Хуо.

Дун Цзюнь здавався єдиною нормальною людиною у світі. Переконавшись у цьому, Лінь Сюнь повернув голову до вікна.

Нічне місто було освітлене, і ореол світла розсіювався на небі так, що не було видно жодної зірки.

Директор увімкнув музику, дуже заспокійливу і красиву, як літня ніч. Було вже о пів на дев’яту вечора. Машина в'їхала в старе місто, наближаючись до дому Лінь Сюня.

Вуличні ліхтарі були тьмяні, їхнє світло затримувалось в листі дерев фацелії. Коли вони вже під'їжджали до місця призначення, хлопець почув тихі, ледь чутні слова:

— «Леви» досягли приголомшливого результату. Сьогодні вдень відповідальна особа повідомила мені, що вони поклали око на переможця технологічної виставки.

— …

«Дун Цзюнь вважає, що результати “Левів” приголомшливі. Це для того, щоб змусити мене почати киснути?»

— «Ло Шень» також зареєструвався на виставку.

— Я знаю.

Машина повернула за ріг і в'їхала у ворота району.

— Бажаю вам всього найкращого.

Юнак подивився на вулицю поруч з ним, прикусив нижню губу і запитав директора:

— Тоді як ви… оцінюєте «Ло Шень»?

Чоловік мовчав приблизно тридцять секунд. Лінь Сюнь трохи занепокоївся, думаючи про похвалу «Левам», відчуваючи, що його вираз обличчя поступово змінився.

Коли музика дограла до кінця, в тиші, кумир сказав:

— Емоційно я на вашому боці.

Після миті приголомшення молодий програміст підняв голову і випадково зустрівся з поглядом Дун Цзюня.

— А раціонально?

— Залежить від вашої поведінки, — стиснув губи директор.

Хлопець подумав, що потім він буде інтерпретувати це, наче бог програмістів підбадьорює його. Він відчував, що повинен висловити свої почуття, відповівши щось на кшталт: «Я завжди захоплювався вами, і для мене велика честь зустрітися з кумиром в реальності», але слова не злетіли з його вуст. Його охопило незрозуміле хвилювання, тож він просто промовчав.

Машина повільно з'їхала вниз, зупинилася, і двері автоматично відчинилися.

— Дякую, що проводжаєте мене.

— Немає за що, — Дун Цзюнь додав. — Гарно подбайте про свій відпочинок. На добраніч.

— Ви теж відпочивайте.

Вийшовши з машини, він на мить завагався і все ж таки сказав:

— ... До побачення.

У м'якому світлі автомобільних фар вираз обличчя чоловіка, здавалося… також став ніжним:

— До побачення.

Лінь Сюнь розвернувся і пішов нагору, помітивши, що машина директора ще не від'їхала. Він піднявся нагору і повернувся до своєї кімнати.

Безпека і Архітектура були якраз в розпалі рольової гри, тож він пройшов прямо через вітальню до своєї кімнати. Не вмикаючи світла, хлопець підійшов до вікна і подивився вниз.

Лише коли він повернувся до себе, Бентлі повільно рушив з місця, включив поворотники і, зробивши розворот, поїхав туди, звідки приїхав. Нарешті він зник у нічному мороці.

Юнак не міг сказати, що він відчував — усе здавалося нереальним.

Коли він повернувся до вітальні, друзі влаштували йому теплий прийом, задоволені результатами, яких він досяг.

— З сервером буде набагато краще. Завтра ми почнемо набирати програмістів, — потягнувся Ван Цзінжень. — А сьогодні лягаймо спати раніше!

Лінь Сюнь сів на диван і примружився:

— Дун Цзюнь сказав, що «Леви» досягли «дивовижного результату». Можете собі уявити, щоб Дун Цзюнь назвав вас «дивовижними»?

— До речі, я сьогодні перевірив їхню інформацію, — Ван Цзінжень взяв у руки ноутбук і відкрив документ. — Резюме їхніх основних членів, особливо їхнього боса Чен Сі — теж на рівні великого бога. Ось, погляньте на його досягнення та проєкти.

Чжао Цзяньцзі теж почав вихваляти його, але Лінь Сюнь лише коротко відрізав:

— Я знаю про його роботи й проєкти.

— Він також чемпіон ACM. Ми теж брали участь, коли були в коледжі. Але він виграв золото на IOI. Це вже вищий рівень, — сказав Ван Цзінжень.

— IOI? — запитав Лінь Сюнь. — Ніколи не брав в цьому участи. Проте я — золотий медаліст IMO.

//Пр.п.: ACM — Міжнародний конкурс математиків; ІОІ — Інтернаціональна олімпіада з інформатики; ІМО — Інтернаціональна математична олімпіада.

Чжао Цзяньцзі поплескав Ван Цзінженя по плечу ззаду:

— Вибач, у середній школі в мене теж була золота медаль IOI. Багато років тому.

— ...Я єдиний, хто немає відзнак? — вигукнув Ван Цзінжень.

— Але ти також надзвичайно талановитий, — Чжао Цзяньцзі пригладив його волосся. — Особливо в сфері злому чужих баз даних.

— Я не крав дані! Я лише переглядав їх... Хіба це можна назвати повноцінним зламом?

Лінь Сюнь подивився на фотографію Чен Сі на екрані. Чоловікові в цьому році виповнилося двадцять дев'ять років. Він мав цілком пристойний вигляд, стояв перед якимось музеєм, натхненно посміхаючись.

Юнак закрив ноутбук.

— Я не думаю, що гірший за нього.

— До попереднього відбору ще місяць, — заявив Чжао Цзяньцзі. — Окрім вдосконалення «Ло Шень», що ще ми можемо зробити? Поцікавитися, що вони задумали?

— Ми можемо проклясти його, щоб він облисів, — Лінь Сюнь підвівся і пішов вмиватися.

Він подивився на себе в дзеркало над раковиною. У всякому разі, в його родині не було спадкової лисини.

А ще він міг культивувати. Від однієї думки про це у нього розболілася голова.

Вмившись, хлопець повернувся до своєї кімнати та дістав мобільний телефон.

Непрочитане повідомлення від старійшини Хуо. Це було запрошення приєднатися до групи.

Лінь Сюнь підняв очі й побачив, що назва групи — «Любіть один одного як сім'я», а аватарка — соняшник.

«Невже дідусь Хуо визнав його членом сім'ї?»

Прийнявши запрошення, він відразу зрозумів, що це явно не сімейна група, оскільки вона налічувала аж 1200 учасників. Коли він увійшов, внизу з'явилося повідомлення.

[ Цін Чжан - Плідний ]: [ Це новий даосист? ]

[ Ге Лінг - Даньян Цзюнь ]: [ Який даосист взяв нового учня? ]

[ Нань Чжао - Пані метелик ]: [ З якого ти клану @Живий лимонний дух ? ]

[ Цін Чен - Смокі Сязі ]: [ У гори Ціншань останнім часом не було нових учнів. @Живий лимонний дух , чому ти мовчиш? ]

[ Живий лимонний дух ]: [ ...Привіт, хлопці ].

[ Нань Чжао - Пані метелик ]: [ Чи справді цей маленький друг — лимон? Вони рідко перетворюються на духів ].

[ Живий лимонний дух ]: [ Я людина ].

Лінь Сюнь негайно змінив свій нік, на «Лінь Алгоритм».

У соціальних мережах йому завжди було трохи незручно використовувати справжнє ім'я. «Алгоритм» теж не відповідав цій групі, тому, подумавши трохи, він нарешті видалив його і обрав «Лінь калькулятор».

Як тільки хлопець закінчив зміну, він отримав ще одне повідомлення.

[ Уцзі - Ціншань Істинний монарх ]: [ @Лінь калькулятор — мій учень. Хлопче, увійди в групу і зміни свій нік, вкажи клан].

Лінь Сюнь пам’ятав того, хто сидів під цим ніком.. Коли старий Хуо приходив сьогодні вранці за орендною платою, він назвав себе Істинним монархом царства Юань-Ін, Хуо Ціншанем.

Тож Лінь Сюнь, зітхнувши, виконав вказівку — і став: «Уцзі — Лінь калькулятор». Побачивши це ім’я, він не знав, що сказати.

[ Нань Чжао - Пані метелик ]: [ Отже, це учень клану Уцзі. Шкода, що він на Центральних рівнинах, і ми не можемо побачитися ].

[ Нань Хай - Самотній гірський меч ]: [ Фестиваль Дао ось-ось почнеться. Хіба ви не прийдете? @Нань Чжао - Пані метелик ]

[ Нань Чжао - Пані Метелик ]: [ Побачимо… хе-хе ].

Класичний сором'язливий смайлик.

[ Цін Чжань - Легкий син ]: [ @Уцзі - Ціншань Істинний монарх , Чжен Цзюнь вітає брата Ціншань з радісним здобуттям нового учня!]

Оплески.

[ Нань Хай - Самотній гірський меч ]: [ @Уцзі - Ціншань Істинний монарх , вітаю брата Ціншаня з новим учнем! ]

Оплески.

Потім Лінь Сюнь спостерігав, як всі вітали старого Хуо. Екран ще довго мигав, перш ніж вони заспокоїлися.

[ Уцзі - Ціншань Істинний монарх ]: [ Я такий радий. Я обов'язково відвідаю вас з моїм маленьким учнем іншим разом. Учню @Уцзі - Лінь калькулятор спочатку вислови свою повагу всім присутнім тут старшим ].

Пальці Лінь Сюня трохи затерпли, коли він надрукував слова.

[ Уцзі - Лінь калькулятор ]: [ Вітаю всіх старших ].

[ Нань Чжао - Пані метелик ]: [ Яка гарна посмішка… ]

Потім розмова в групі знову оживилась. Лінь Сюнь був наче у трансі, не вірячи, що це все насправді. Що це за проста, але чарівна сцена?

У верхньому лівому кутку екрана з'явилося сповіщення про повідомлення. Він відкрив його і побачив довгий список заявок на додавання в друзі, всі з групи «Любіть один одного як сім’я».

Він переглянув їх один за одним і побачив довгий список: «xx син», «xx справжній лорд», «xx гість», «xx фея» у своєму списку діалогів. Було таке відчуття, що він потрапив у чарівний світ, а не жив у двадцять першому столітті.

Саме в цей момент у його голові знову пролунав механічний голос:

[ Побічна місія активована.

Назва місії: Поклоніння горам.

Мета місії: отримати схвалення трьох або більше старійшин кланів безсмертних.

Нагорода за місію: Скарбниця хаосу x1, Духовна енергія — 5.

Прогрес місії: 0 з 3 ]

Лінь Сюнь надовго замислився, натиснув на панель смайликів і глибоко вдихнув. Кінчики його пальців повільно ковзнули по старомодних смайликах соєвих бобів.

=============

// Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі або на сайті . Смакуйте улюблені веб-новели рідною мовою!