Розділ 9 — Повзун (3)

[ Уцзі - Лінь калькулятор ]: [ Я новачок у світі безсмертних, тому хотів би попросити у старших поради *усмішка* ].

//Пр.р.: Зірочками (*) позначені емодзі, які використовують герої в листуванні.

[ Вигнанець Цінчен ]: [ На якій стадії перебуває наш маленький друг? ]

[ Уцзі - Лінь калькулятор ]: [ Я наразі на стадії очищення Ци *троянда* ].

[ Цінчен - Юаньсяньцзи ]: [ Хехе, мій наймолодший учень також на стадії очищення Ци, тож ви можете познайомитися ближче. @Цінчен - Юаньсяо ]

[ Уцзі - Ціншань Істинний монарх ]: [ Брате, мій учень — рідкісний культиватор. Менш ніж за три роки він, безсумнівно, побудує фундамент! ]

[ Цінчен - Юаньсяньцзи ]: [ Це правда? Через десять днів відбудеться захід з обговорення дхарми. Молоді учні будуть змагатися один з одним, тож я почекаю і подивлюся ].

[ Уцзі - Ціншань Істинний монарх ]: [ Я приведу туди свого молодого учня ].

«Га? Що? Що за змагання? Я просто програміст».

Юнак саме збирався запитати старого Хуо в приватному чаті, коли в групі з'явилася ще одна людина.

[ Цінчен - Юаньсяо ]: [ Привіт, побратиме даосе. @Уцзі - Лінь калькулятор ]

Побачивши цього користувача, Лінь Сюнь мимоволі зрадів. Для цього не було жодної причини, окрім як його аватару — смайлик панди! До того ж там був напис: «Я хочу культивувати безсмертя. Всім мирного неба».

Це ж нормальна сучасна людина! Він одразу ж натиснув на приватний чат.

[ Живий лимонний дух ]: [ Як довго ти культивуєш безсмертя, мій друже? ]

[ Ліхтарі не їдять закусок ]: [ Друже даосе, я культивую безсмертя вже два місяці ].

[ Живий лимонний дух ]: [ Як ти став на цей шлях? ]

[ Ліхтарі не їдять закусок ]: [ Тебе теж випадково втягнули у все це? ]

[ Живий лимонний дух ]: [ Так ].

[ Ліхтарі не їдять закусо к] відправив йому смайлик, а потім продовжив:

[ Я все ще в старшій школі. На літніх канікулах ходив у похід на гору Цінчен. Піднімаючись вгору, я стомився, тож присів на сходинках, щоб відпочити. Тоді зустрів даоського майстра. Він сказав, що я маю духовний корінь, і взяв мене, як учня. Так я був затягнутий в цю групу ].

[ Живий лимонний дух ]: [ Тоді ти дійсно будеш культивувати? ]

[ Ліхтарі не їдять закусок ]: [ Буду. Я, за словами майстра, вже навчився втягувати Ци в тіло. Відчуваю легкість ].

[ Живий лимонний дух ]: [ Та невже? ]

[ Ліхтарі не їдять закусок ] відправив йому картинку «залежні один від одного», а потім відповів:

[ Це правда, даоський друже. Просто визнай це ].

[ Живий лимонний дух ]: [ Ну … що ж це буде за захід, ми всі повинні зустрітися? ]

[ Ліхтарі не їдять закусок ]: [ Так. Нам, молодим учням, ще належить змагатися, і ті, хто займуть перші три місця, отримають нагороди ].

[ Живий лимонний дух ]: [.. . Я не можу звикнутись з цим ].

[ Ліхтарі не їдять закусок ]: [ Даосе, подивися на групу, старші знову роблять тобі зауваження ].

Лінь Сюнь повернувся і побачив, що старший з «Легкого сина» запитує:

[ Хто ти, юний друже Лінь, і чим займаєшся? ]

Перш ніж юнак зміг відповісти, він побачив відповідь свого власного вчителя.

[ Уцзі - Ціншань Істинний монарх ]: [ На жаль, він не змагатиметься. У нього немає нормальної роботи, він лагодить комп'ютери вдома ].

Лінь Сюнь на мить не знав, як захиститися, і водночас пролунав механічний голос!

[ Увага! Доброзичливість старійшини клану безсмертних починає зменшуватися. Будь ласка, зверніть увагу на виконання місії ]

Хлопець поспішно надрукував, щоб виправдати себе:

[ Я програміст, який програмує комп'ютери ].

[ Цінчен - Юаньсяо ]: [ Ого! Друже, ти програміст! Можеш програмувати та створювати ігри? ]

[ Гора Тайшань - Розкидач мертвого дерева ]: [ Ігри шкідливі для людей! Через них мій молодий учень знехтував своєю культивацією! Позавчора я конфіскував його мобільний телефон, і він навіть втік з дому через це ].

[ Пучжао - Високоповажний майстер Ічжен ]: [ Гріх, гріх... Ах, Будда Амітабга ].

Здавалося, що люди похилого віку дискримінували цю професію, і чим більше він описував її, тим важче ставало на душі.

Механічний голос продовжував звучати:

[ Увага! Доброзичливість старійшин клану безсмертних досягла від'ємного числа. Будь ласка, зверніть увагу на виконання місії ]

Лінь Сюнь гарячково думав про те, як пояснити старійшинам у доступній формі, і раптом його осінило!

Він клацнув по галереї і знайшов стару фотографію.

Коли хлопець навчався в коледжі, він працював над проєктом в лабораторії, і одного разу він, Чжао Цзяньцзі… Архітектура та Безпека поїхали на зустріч зі своїм наставником у якийсь суперкомп'ютерний центр на півночі.

Оскільки вони вже прибули туди, то неодмінно мали відвідати й сам суперкомп'ютер — зрештою, ним зазвичай користувалися лише віддалено.

Машинний зал, синій, чорний і сріблястий кольори віддзеркалювали один одного, величезні верстати, сповнені урочистого відчуття науки та техніки, стояли у відкриті ряди, їх висота сягала стелі.

Наставник тоді сказав: «Учні, сфотографуймося, щоб вчитель мав собі на пам’ять». Тож на фотографії Безпека і наставник стояли посередині, Архітектура праворуч, Лінь Сюнь ліворуч, а на фоні — складна машинна структура, що викликала справжнє наукове благоговіння.

Наставнику на той час було вже п’ятдесят, волосся лишилось тільки на скронях, але погляд — справжнього вченого, переконливий і глибокий.

З таким наставником, та ще й у суперкомп’ютерному центрі — як він міг бути кимось безтолковим? Лінь Сюнь натиснув на цю фотографію і відправив її в групу.

[ Уцзі - Лінь калькулятор ]: [ Відданість комп'ютерним наукам *усмішка* ].

[ Цінчен - Юаньсяо ]: [ Друже, твоє волосся трохи коротке ].

Він швидко надрукував:

[ Я ліворуч ].

Голос раптом знову задзвенів у його голові.

Дзень.

[ Отримано схвалення Пані метелик. Прогрес квесту: 33% ]

Наступної секунди [ Нань Чжао - Пані метелик ] надіслала повідомлення в групу:

[ Упс! Який гарний!]

[ Цінчен - Юаньсяньцзи ]: [ Юний друже, виявляється, ти займаєшся високими технологіями. Поважаю *оплески* ].

Знову зазвучав голос.

[ Ви отримали схвалення старшого Юаньсяньцзи ]

Дзень.

[ Отримано схвалення від Юаньсяньцзи. Прогрес квесту: 67% ]

[ Отримано схвалення від Феї білої чаплі. Місію завершено ]

[ Отримано схвалення від Феї осіннього тренування. Місія виконана ]

[ Отримано схвалення від Юаньцзюнь. Місія виконана ]

Лінь Сюнь був приголомшений. Він не очікував, що так легко отримає визнання від старших, а також помітив, що імена тих, хто його підтримав, дуже нагадували імена старшокласниць.

«Чому?»

Нарешті, після серії дзенькоту, система озвучила:

[ Винагорода видана. Будь ласка, отримайте її вчасно ]

Проглянувши чат, хлопець побачив, що старійшини вже змінили тему, говорячи про те, як важко нині знайти учнів.

Оскільки у нього більше не було ніяких справ, він вимкнув сповіщення групи і заплющив очі, щоб увійти в системний простір.

У розділі квестів з’явився новий сувій — цього разу сріблястого кольору. Очевидно, золотий сувій представляв головний квест, а срібний — побічний.

Лінь Сюнь обережно торкнувся інтерфейсу, але раптом його рука опустилася, і він підсвідомо щось вхопив.

Це була скринька скарбів — сріблястого кольору в старовинному стилі, схожа на реквізит з телевізійного шоу. В повітрі з’явився голографічний напис:

[ Скарбниця хаосу: бонусний предмет. Випадковим чином відкриває вміння 1-го рівня ]

Лінь Сюнь впевнено відкрив скриньку. У ній лежала зв'язка бамбукового паперу. Він підняв її та побачив три слова: «Техніка легкого тіла».

Після прочитання цих слів бамбуковий папір і вся скринька швидко перетворилися на потік даних, що складалися з 0 та 1, та заструменіли в інтерфейс компілятора, як потік світла. На екрані з'явилася серія складних рядків коду, які швидко прокручувалися, перш ніж зникнути.

Механічний голос:

[ Навчання завершено ]

Лінь Сюнь був трохи здивований і повернувся до реальності.

У той момент, коли його свідомість повернулася, він раптом відчув, що його тіло змінилось.

Воно було легким. Він ступив на підлогу і відчув, що наступає на вату.

«Техніка легкого тіла», як випливало з назви, була заклинанням, яке робило тіло легшим. Юнак примружив очі й відчув м'яку силу під ногами, легко підстрибнувши вгору.

У ту мить, коли його ноги відірвалися від землі, його тіло ніби перетворилося на пір'їнку, що здійнялася вгору на висоту, про яку раніше він не міг і мріяти. А тоді — м’яко опустилося вниз.

Лінь Сюнь підскочив на стілець, а потім — на підвіконня, майже зачепивши стелю. Він стрибав, поступово пристосовуючись до сили і відстані, відчуваючи себе дуже свіжим. Хлопець був близький до того, щоб літати від отриманої легкості.

Це вже не було чимось, на що здатна людська фізіологія.

Юнак отримав книгу навичок, яка була написана на бамбуковому сувої, а згодом перетворилася на код, який був скомпільований компілятором … Тоді він отримав магічні здібності.

«Отже, той компілятор програм був моїм тілом?»

Ця думка здалась йому цілком логічною. В такому випадку, його шлях до безсмертя полягав у тому, щоб компілювати програми, які відповідали б вимогам культивування. А програми впливали б на його тіло, змінюючи його.

Звучало не так вже й складно.

«Мій зір і слух стали дуже хорошими, і тепер я опанував “Техніку легкого тіла”. Якщо я продовжуватиму культивувати ...»

Лінь Сюнь спочатку не був зацікавлений у культивуванні безсмертя, але тепер, коли він думав про це, то раптом розхвилювався:

«Якщо я продовжуватиму культивувати, чи зможу я змінити свій IQ? Тоді я зможу складати кращі алгоритми і кращі програми?»

Він почав з нетерпінням чекати на це.

=============

// Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі або на сайті . Смакуйте улюблені веб-новели рідною мовою!