Розділ 1724 — Трагічна доля Лускатокрилих Зміїв

— Давай швидше! — загорлав Мо Фань, відчуваючи, як його охоплює тривога.

Його голос ще на мить розлігся луною, а тоді знизу долинув рев у відповідь — це був Нижчий Дракон!

Лі Десінь викликав свого Величного Нижчого Дракона Землі. М'язистий ящір з розгону вколотив свій ріг прямісінько в стовбур Велетенського Пурпурового Дерева!

Дракон володів неймовірною силою, і від цього удару задрижало все Велетенське Пурпурове Дерево. Шипи Демонічного Дерева, що саме цілилися в Мо Фаня, також збилися з курсу.

Мо Фань миттєво скористався Тінню Утечі й пірнув у безпечне місце. Щиро кажучи, поблизу Велетенського Пурпурового Дерева не існувало абсолютно безпечних зон. Його Шипи діставали добіса далеко, тому Мо Фань постійно перебував би в зоні ураження, якби планував і далі його атакувати.

Фіолетовий Імперський Батальйон пішов у наступ. Солдати й справді були міцними горішками. Їм вдалося завдати Велетенському Пурпуровому Дереву відчутної шкоди, зідравши з його стовбура кілька шарів товстелезної кори. Багато гілок і листя також розлетілося на шмаття!

Їхні атаки змогли відвернути увагу демонічного дерева, дозволивши Мо Фаню перевести подих і знову використати Насіння Душі Вогню!

— Небесне Вогняне Поховання: Пір'я Вогняних Мечів Полум'яної Белль!

Це була комбінація четвертого рівня Небесного Вогняного Поховання з трьома видами Насіння Душі Вогню. Зоряна Галактика, яку вибудовував Мо Фань, виглядала значно більшою, ніж зазвичай. Щойно зорі з'єдналися, він підняв велетенські вогняні кулі й жбурнув їх у небо!

Обидві кулі почали безупинно ділитися, перетворюючись на вогняні мечі, що зависли над Мо Фанем. Зрештою вони утворили палаючу багряну формацію з лез!

Мечі всіяли небо, мов пір'я. Щойно Мо Фань змахнув рукою, цей вогненний дощ обрушився донизу, вгороджуючись прямо в те саме місце на «лобі» Велетенського Пурпурового Дерева.

Вогняні мечі утворювали грандіозне видовище, і кожен з них глибоко встромлявся в стовбур Велетенського Пурпурового Дерева. Демонічне дерево не могло ухилитися, єдиним його захистом були Шипи Демонічного Дерева. Проте, якщо воно витратить їх на відбиття полум'я Мо Фаня, то підставить свою нижню частину під атаку Фіолетового Імперського Батальйону. Та навіть якби воно й ризикнуло, то все одно змогло б заблокувати лише частину цих вогняних лез!

— Як він устиг стати таким могутнім?! — захоплено вигукнула Цзян Шаосюй, невідривно спостерігаючи за магією Мо Фаня.

Він був лише Просунутим магом, але його закляття вже сягали Верховного рівня. Якби їхньою ціллю було не це демонічне дерево, його сили з головою вистачило б, щоб миттєво спопелити найгрізніших Крилатих Звірів!

З цією думкою Цзян Шаосюй кинула спантеличений погляд на розкішну молоду дівчину поруч.

Лінлін була геніальною мисливицею, але що з цією кралечкою на ім'я Апас? Вона тут тільки для краси? Проте, судячи з її незворушного обличчя, вона зовсім не виглядала нажаханою...

— Ти не збираєшся хоч щось зробити? — запитала Цзян Шаосюй.

— Моя спеціалізація — Ментальна Магія, проти дерева вона абсолютно марна, — відповіла Апас. Вона вперто бажала залишатися лише глядачем.

— О, моя теж! Який збіг. Схоже, нам не залишається нічого іншого, як просто вболівати за них, — погодилася Цзян Шаосюй.

— Улаштувавши такий гармидер, вони швидко привернуть увагу Крилатих Звірів, які готуються до церемонії. Церемонія, звісно, важлива, але дехто з них усе одно повернеться захищати своє лігво. Вам двом доведеться відганяти цих пернатих, — зауважила Лінлін.

— Ми всі тут лише глядачі. Хто дав тобі право розкидатися наказами? — зневажливо пирхнула Апас.

Апас була неймовірно лінивою зміїною красунею. Якби не цей галас, вона б із радістю знайшла собі місце, щоб подрімати. Відколи вона потрапила в ці дикі краї, їй ще жодного разу не вдалося нормально поспати.

Як і передбачала Лінлін, гуркіт битви привабив чимало Крилатих Звірів, зокрема й тих, що гніздилися на Велетенському Пурпуровому Дереві.

Це була зграя летючих зміїв із лускатими крилами. Вони разом з іншими Крилатими Звірами чекали на Вітер Скорботи, аж раптом їхню домівку атакувала якась невідома група людей. Розлючені Лускатокрилі Змії миттєво рвонули назад, щоб захистити своє лігво.

— Ці тварюки теж вважаються Крилатими Звірами? — Мо Фань обернувся й помітив п'ятьох Лускатокрилих Зміїв, що люто витріщалися на нього.

— Будь-яка істота з крилами підходить. Брате Фань, я відволічу їх, щоб ти міг зосередитися на дереві, — запропонував Чжан Сяохоу.

— Ці позбавлені амбіцій тварюки повернулися захищати свій дім. Може, вони й Крилаті Звірі, але технічно їх можна віднести й до змій... — Мо Фань на мить завагався. Він припинив атакувати Велетенське Пурпурове Дерево і Миттєвим Стрибком перемістився в інше місце.

Лускатокрилі Змії миттєво спікірували на нього. Було очевидно, що вони підкоряються волі Велетенського Пурпурового Дерева і намагаються зв'язати Мо Фаня боєм!

— Апас, ці змії послухаються твоїх наказів? Розберися з ними! — гукнув Мо Фань.

— Пф-ф! — Апас була вкрай невдоволеною. Вона ж просто хотіла постояти осторонь. Хто ж знав, що «квартирантами» Велетенського Пурпурового Дерева виявляться якісь летючі змії!

Апас звела очі й крижаним поглядом втупилася в п'ятірку Лускатокрилих Зміїв. Їхній розум миттєво простромив моторошний тиск. Вони аж затряслися, пікіруючи з неба.

Вони різко розправили крила, наче вдарили по гальмах. П'ять Лускатокрилих Зміїв просто замерли в повітрі, мов статуї, не розуміючи, що їм тепер робити.

Очі Апас знову зблиснули, випромінюючи гострий золотистий спалах. Лускатокрилі Змії миттєво чкурнули геть, наче зміїна імператриця одним лише поглядом наказала їм забиратися під три чорти.

— Стій, накажи цим Лускатокрилим Зміям атакувати Велетенське Пурпурове Дерево. Хай вони беруть на себе Шипи Демонічного Дерева! — раптом осяяло Мо Фаня.

Якщо Апас так легко змусила їх відступити, то чому б їй не наказати їм атакувати Велетенське Пурпурове Дерево? І як він одразу до цього не додумався?

В очах Апас майнуло нетерпіння. Якого біса він не сказав цього одразу? Тепер їй знову доведеться витрачати енергію!

Ментальна сила Медузи була просто колосальною. Вона змогла покликати Лускатокрилих Зміїв назад, навіть не дивлячись їм в очі.

Лускатокрилі Змії вже з полегшенням поверталися в небо. Вони саме готувалися знову приєднатися до змагання, коли помітили в хмарах над собою пару жахливих очей. Ці очі просто втрамбували в їхні мізки наказ, якому вони не могли не підкоритися!

Якби Лускатокрилі Змії вміли плакати, вони б уже давно утопилися у власних сльозах...