Розділ 1725 — Вогняний шторм Пекельного Полум'я

Зміїна Імператриця не дозволила їм захистити своє гніздо, і це ще можна було стерпіти. Зрештою, якщо вони досягнуть хороших результатів на церемонії, то зможуть знайти собі краще дерево для життя. Але на їхній превеликий подив, Зміїна Імператриця ще й змусила їх атакувати Велетенське Пурпурове Дерево!

Мало того, що їм не дали зупинити людей, які підпалювали їхню домівку, так їх ще й змусили допомагати розбирати її по цеглині! Це було просто неприпустимо!

Лускатокрилий Змій, який очолював зграю, жалів про все на світі. Навіщо він взагалі повертався захищати це дерево? Краще б просто дочекався початку церемонії!

Лускатокрилі Змії стрімко повернулися і миттєво почали шматувати товсті гілки Велетенського Пурпурового Дерева. Їхні ікла були не лише гострими, а й виділяли потужну кислоту. Їхня отрута могла бути неефективною проти дерева, але корозійна сила все одно завдавала йому смертельної шкоди.

Шипи Демонічного Дерева були його ж гілками. Кількість Лускатокрилих Зміїв виявилася напрочуд великою, і коли вони всією зграєю накинулися на дерево, розриваючи його гілки, Велетенському Пурпуровому Дереву стало вкрай важко відбиватися!

Насправді Велетенське Пурпурове Дерево було люте, як ніколи. Ці кляті змії жерли й пили на ньому щонайменше пів року, а тепер не лише виявилися невдячними, а ще й допомагали чужинцям атакувати його! Якого біса взагалі сьогодні коїться?!

З іншого боку, Лускатокрилі Змії теж не були дурними. Вони вже неабияк здивувалися, коли побачили справжній вигляд Велетенського Пурпурового Дерева. А коли Апас розкрила їхньому ватажкові правду про маскування цього дерева, змії просто засатаніли від люті. Виявляється, дерево, на якому вони жили весь цей час, було кривавою пасткою!

Кількість Шипів Демонічного Дерева стрімко зменшувалася під натиском атак Лускатокрилих Зміїв. Фіолетовий Імперський Батальйон продовжував нищити стовбур і коріння, тоді як сам стовбур палав від магії Мо Фаня. Верхівка ж зазнавала жорстких атак від Лускатокрилих Зміїв, які обернулися проти нього. Зрозумівши своє безвихідне становище, Велетенське Пурпурове Дерево почало видавати агонізуючі зойки, остаточно скинувши маску!

Крилаті Звірі, що кружляли в небі, були ошелешені й нажахані, побачивши справжнє обличчя Велетенського Пурпурового Дерева. Вони й гадки не мали, що серед дерев, на яких вони мешкали, ховався демон. Вони вирішили взагалі не втручатися в цю справу. Чужинці їм, може, й не подобалися, але монстр, який маскувався на їхній території, лякав їх куди більше!

— Нарешті вони з'явилися! — радісно вигукнула Юй Шиши.

Священне Пурпурове Листя нарешті показалося, коли демонічне дерево розкрило свою справжню сутність. Велетенське Пурпурове Дерево навіть не підозрювало, що Юй Шиши, Бай Хунфей та Чжан Сяохоу досі переховуються в його верхній частині. Всі його Шипи були зосереджені на ворогах внизу. Воно повністю проігнорувало цю трійцю на верхівці!

— Священне Пурпурове Листя знаходиться в самому епіцентрі Шипів Демонічного Дерева. Не варто підходити надто близько, інакше Шипи перетворять нас на решето, — зауважив Бай Хунфей.

— Почекаємо ще трохи. Нехай спершу вони розберуться зі Шипами Демонічного Дерева, — погодився Чжан Сяохоу.

— М-м, добре, — Юй Шиши виглядала дещо знервованою. Зрештою, від Священного Пурпурового Листя залежала доля її молей. Якщо їй вдасться допомогти Місячному Шовкопряду еволюціонувати в Місячну Міль-Фенікса, це гарантуватиме безпеку її підопічним!

— Як дивно, звідки тут узялося стільки білих вовків? — раптом запитав Бай Хунфей.

Чжан Сяохоу подивився вниз і побачив, як безліч білих вовків продирається крізь гілки та атакує стовбур. Під спільним натиском кількох сотень демонічних вовків та Лускатокрилих Зміїв, Велетенське Пурпурове Дерево стрімко втрачало гілки!

— Це Просунуте Закляття Виклику брата Фаня! — зрадів Чжан Сяохоу.

— Скільки ж вовків він викликав цим закляттям? Деякі з них навіть виглядають як істоти рівня Командира! — здивовано випалив Бай Хунфей.

Кожен вовк міг легко зірвати Священне Пурпурове Листя одним укусом. Помітивши, що навколо Листя майже не залишилося захисту, трійця на верхівці почала повільно наближатися.

Чжан Сяохоу йшов попереду. Ступивши на зів'ялі гілки, він раптом помітив, як фіолетове листя заворушилося!

— Тільки не кажіть мені, що ці листки теж атакують? — вигукнув він.

Щойно він наблизився, фіолетове листя ожило. Їхні краї раптом витягнулися, оголивши шипи, схожі на голки дикобраза.

— Це не листя, це черви-паразити! — попередила Юй Шиши, придивившись уважніше.

Кількість цих фіолетових паразитів просто жахала. «Листя» навколо них почало масово сходитися до Чжан Сяохоу по гілках.

Їхня стрибучість була просто шаленою. Наблизившись, вони кидалися на Чжан Сяохоу з усіх боків, немов отруйні моргенштерни!

— Вітре, повстань!

Чжан Сяохоу різко розвернувся на місці. З-під його ніг вирвався порив вітру, утворивши захисний бар'єр. Потужний вихор відкинув червів-паразитів геть!

— Їх іще більше лізе знизу! — Юй Шиши помітила, що листя під ними теж заворушилося.

Бай Хунфей глянув униз і побачив, як черви-паразити просто кишать на гілках, повзучи вгору. Здавалося, вони от-от їх зжеруть!

— Я з ними розберусь! — швидко вигукнув Бай Хунфей і застосував Просунуте Закляття Вогню.

Шість Пекельних Полум'їв рвонули назустріч Листяним Дикобразам-Паразитам, які сунули по гілках, мов лавина. Потужний вогонь миттєво охопив паразитів, перетворивши їх на обвуглені грудки. Проте вони й далі безрозсудно дерлися до чужинців.

Пекельне Полум'я Бай Хунфея невпинно лилося донизу. Вогонь перетворив їхній ярус на справжнє палаюче море, але кількість Листяних Дикобразів-Паразитів навіть не думала зменшуватися. Вони продовжували кидатися на загарбників, наче гострі отруйні ікла, обертаючись із шаленою швидкістю. Бай Хунфея почала охоплювати паніка. Йому не залишалося нічого іншого, як відступити разом із Юй Шиши.

— Ми не зможемо підійти ближче! — крикнув Бай Хунфей.

Листяні Дикобрази-Паразити були наче зграя лицарів смерті, вирощених Велетенським Пурпуровим Деревом. Вони влаштовували самовбивчі атаки на будь-якого загарбника, що намагався вкрасти Священне Пурпурове Листя. У них не було міцного захисту, але вони зловживали своєю швидкістю та отруйними шипами, щоб відігнати ворога або знищити його разом із собою!

— Твоє полум'я діє на них, але воно надто розсіяне! — зауважив Чжан Сяохоу.

— Я й сам це бачу, — відповів Бай Хунфей.

— Продовжуй бити тим самим закляттям! — скомандував Чжан Сяохоу.

Бай Хунфей не став розпитувати про план. Щиро кажучи, він і сам боявся припинити атаку. Ці паразити були здатні лише бездумно кидатися на загарбників. В якомусь сенсі вони були навіть гіршими за нежить!

Пекельне Полум'я знову линуло донизу. Цього разу Бай Хунфей використав свій магічний артефакт, щоб підвищити температуру вогню. Листяні Дикобрази-Паразити перетворювалися на попіл, якщо перебували в полум'ї довше трьох секунд!

На жаль, Пекельне Полум'я не могло горіти вічно!

— Вітре, поглинай!

Чжан Сяохоу все ще перебував в оточенні Листяних Дикобразів-Паразитів. Проте ці паразити не мали жодних шансів завдати йому шкоди завдяки його досконалому контролю над вітром.

Він злегка змінив властивості своєї Магії Вітру, розсіявши дюжину Вітряних Печаток у полум'ї. Ці печатки активувалися в той момент, коли Пекельне Полум'я досягало своєї максимальної сили, перетворюючись на пориви вітру!

Дюжина вітряних потоків сформувалася, утворивши особливу силу тяжіння, яка стрімко втягнула в себе навколишній вогонь. Вони миттєво перетворилися на палаючі вихори!

— Вітре, злийся!

Чжан Сяохоу силоміць об'єднав ці пориви в один єдиний вихор.

Усі потоки тепер дули в одному напрямку. Було очевидно, що він робив подібне вже не вперше. Вихори об'єдналися у вражаючий вогняний шторм!

Вітер поглинув полум'я, і шторм наповнився Пекельним Вогнем, ставши ще більш смертоносним!

— Здохніть!

Чжан Сяохоу штовхнув руки вперед. Вогняний шторм Пекельного Полум'я пронісся вперед, спопеляючи і Шипи Демонічного Дерева, і Листяних Дикобразів-Паразитів, перетворюючи їх на купки попелу.

Ураган залишав за собою лише тотальне руйнування. Чжан Сяохоу обернувся до Бай Хунфея та Юй Шиши: — Швидше, це наш шанс. Вогняний шторм протримається ще якийсь час!

Бай Хунфей та Юй Шиши, які досі стояли ошелешені цим видовищем, миттєво кинулися вслід за Чжан Сяохоу. Вогняний шторм розчистив їм шлях. Листяні Дикобрази-Паразити продовжували масово виповзати, навіть бачачи нищівну міць Вогняного шторму Пекельного Полум'я. Вони бездумно кидалися в полум'я, замість того, щоб перечекати його!

Температура Пекельного Полум'я значно зросла під дією концентруючого ефекту вітру. Листяні Дикобрази-Паразити миттєво перетворювалися на попіл, щойно наближалися до вогню. Вони не мали жодних шансів врятуватися від сили шторму, який невблаганно затягував їх усередину!

Вогняний шторм Пекельного Полум'я діяв як пересувний крематорій, засмоктуючи в себе все навколо. Безліч Листяних Дикобразів-Паразитів знайшла в ньому свою смерть. Чжан Сяохоу, Бай Хунфей та Юй Шиши успішно розчистили шлях до Священного Пурпурового Листя.

Шторм вирував ще досить довго. Пекельне Полум'я вже згасло, але ураганні вітри продовжували мчати вдалину.

— Нам просто зірвати листя? — запитав Чжан Сяохоу. Священне Пурпурове Листя було менш ніж за десять метрів від нього!