Розділ 1726 — Еволюціонуй, Маленька Місячна Моле-Феніксе!

— Я теж не впевнена, — зізналася Юй Шиши. Вона ніколи раніше не робила нічого подібного.

— Там може бути якась пастка? — обережно поцікавився Чжан Сяохоу.

Зрештою, вони протистояли демонічному дереву шалено високого рівня. Зірвати Священне Пурпурове Листя навряд чи виявиться так просто. Що, як знову з'явиться щось на кшталт Листяних Дикобразів-Паразитів?..

— Якого біса ви там чекаєте?! Швидше хапайте Священне Пурпурове Листя. Ми довго не протримаємося! — долинув знизу розлючений рев Мо Фаня.

У Мо Фаня просто бракувало слів. Ця трійця вже стояла перед Священним Пурпуровим Листям. Хіба не логічніше спочатку зірвати його, а вже потім думати, що станеться далі? Шипи Демонічного Дерева продовжували безжально атакувати решту групи, тоді як їм доводилося перейматися лише якимись огидними хробаками!

— Ой, і справді, — Чжан Сяохоу глянув униз і помітив, що Мо Фань, Чжао Ман'янь, Лі Десінь та інші все ще потерпають від гніву Велетенського Пурпурового Дерева.

Чжан Сяохоу стрибнув уперед, але на мить завагався. Перш ніж схопити Священне Пурпурове Листя, він одягнув пару броньованих рукавиць з унікального матеріалу.

Прожилки на Священному Пурпуровому Листі були золотими, чим кардинально відрізнялися від звичайного листя на дереві. Чжан Сяохоу помітив, як уздовж цих ліній струменить слабке сяйво, ніби Священне Пурпурове Листя щось передавало гілкам Велетенського Пурпурового Дерева!

Проте Священне Пурпурове Листя навіть не поворухнулося, хоча Чжан Сяохоу тягнув його з усіх сил. Особливі гілки, до яких воно кріпилося, світилися, перекачуючи енергію до решти дерева. Гілки, що отримували це підживлення, ставали міцними та гнучкими. Саме вони перетворювалися на ті самі Шипи Демонічного Дерева, які зараз атакували Мо Фаня та його товаришів!

— Я не можу його відірвати! — заволав Чжан Сяохоу.

— Дай я спробую! — Бай Хунфей рішуче засукав рукави.

Він із шаленою силою смикнув за Священне Пурпурове Листя, але воно залишилося на місці.

— І що нам тепер робити? Здається, це листя заворожене! — випалив він.

Бай Хунфей та Чжан Сяохоу переконалися на власному досвіді: зірвати Священне Пурпурове Листя було просто неможливо!

Бай Хунфей навіть спробував використати закляття Вогню, щоб спалити гілку, яка тримала Священне Пурпурове Листя, але сяючі відростки виявилися такими ж невразливими, як і саме листя.

— Відійдіть, — скомандувала Юй Шиши.

— Тобі теж не вдасться його зірвати, — заперечив Бай Хунфей.

— Давай, їж його! — Юй Шиши рішуче посадила Місячного Шовкопряда прямо на Священне Пурпурове Листя.

Шовкопряд радісно завовтузився на Священному Пурпуровому Листі й без найменших вагань відкусив шматок.

Чжан Сяохоу очікував, що гусінь просто зламає собі зуби, але, на його превеликий подив, на Священному Пурпуровому Листі миттєво з'явилася крихітна дірочка.

Шовкопряд жер Священне Пурпурове Листя, наче маленький комбайн, навіть швидше, ніж звичайне листя. Менш ніж за півхвилини гусінь розправилася з першим і вже переповзла на наступне.

Чжан Сяохоу та Бай Хунфей спантеличено перезирнулися.

А й справді, вони ж усе одно збиралися згодувати це Священне Пурпурове Листя Місячному Шовкопряду! Вони могли просто дозволити їй зжерти його на місці, замість того, щоб намагатися зірвати!

Велетенське Пурпурове Дерево видало болісний та лютий рев. Здавалося, воно нарешті усвідомило, що його серцевину пожирає якесь крихітне створіння!

Крик був украй моторошним. Дерево почало несамовито трусити своїм велетенським тілом, ніби намагаючись скинути Місячного Шовкопряда.

Проблема полягала в тому, що, незважаючи на всю велич Велетенського Пурпурового Дерева, без Шипів Демонічного Дерева воно було абсолютно безпорадним перед такою крихіткою, як Місячний Шовкопряд. Гусені було глибоко начхати, що дерево люто мотало верхівкою — вона безжально продовжувала пожирати Священне Пурпурове Листя. Вона просто впивалася ним, мов маленький комбайн, у якого зламалися гальма!

Місячний Шовкопряд знищував листя з неймовірною швидкістю, хоча це й не вкладалося в голові — як її крихітне тільце могло вмістити таке величезне Священне Пурпурове Листя. Продовжуючи свій бенкет, гусінь почала випромінювати священне сяйво. Світло стало настільки яскравим, що повністю огорнуло її тіло.

Юй Шиши чудово знала це сяйво і пристрасно спостерігала за Місячним Шовкопрядом. Коли крихітна гусінь проковтнула останній шматочок Священного Пурпурового Листя, вона перетворилася на священну сферу світла, чий блиск осяяв усе з верхівки Велетенського Пурпурового Дерева!

Велетенське Пурпурове Дерево, схоже, нарешті збагнуло, що істота, яка пожирала його листя, була Місячною Міллю-Феніксом у формі гусені. Воно видало жахливий крик, ніби намагаючись кинути всі свої сили, щоб знищити Місячного Шовкопряда.

Проте Місячний Шовкопряд більше не був тим самим. Світлова сфера перетворилася на кокон, переповнений енергією, всередині якого гусінь стрімко еволюціонувала!

Зі світлового кокона повільно розправилася пара крил. Сама гусінь була крихітною, але ці сяючі крила виявилися просто велетенськими. Невдовзі вони нависли над Чжан Сяохоу, Бай Хунфеєм та Юй Шиши, і це була лише перша пара!

Коли сформувалася друга пара крил, це миттєво привернуло увагу інших Крилатих Звірів. Зрештою, Місячна Міль-Фенікс була Тотемним Звіром — наймогутнішим стародавнім видом в історії. Колись вона мала священний статус серед Крилатих Звірів гір Ціньлін. І тепер створіння, яке зникло на багато років, повернулося на гору Байба. Як могли Крилаті Звірі, що жили тут сотні чи навіть тисячі років, не бути шокованими?

Сліпуче світло стиснулося й перетворилося на крихітні цятки на хвості Місячної Молі-Фенікса, перш ніж остаточно розсіятися.

Чжан Сяохоу та Бай Хунфей завмерли на місці. Вони стали свідками трансформації крихітної гусені в її шляхетну та священну дорослу форму. Цей процес був воістину заворожуючим. Важко було навіть уявити, що в природі існує настільки унікальне створіння. Їхнє життя могло бути коротким, але їхнє перевтілення засліплювало так само, як сам цикл народження!

Маленька Місячна Міль-Фенікс ширяла над гілками, випромінюючи м'яке світло. Її поведінка кардинально відрізнялася від викритого Велетенського Пурпурового Дерева — вона несла в собі теплу, лагідну ауру. Можливо, саме вона була справжнім захисником природи, адже самого лише її сяйва вистачало, щоб очистити будь-які вбивчі наміри, спрямовані на неї.

Велетенське Пурпурове Дерево продовжувало видавати огидні зойки. Воно ніяк не могло змиритися з тим фактом, що Місячна Міль-Фенікс, яку воно колись ледь не вбило, перейшла в наступний життєвий цикл і успішно еволюціонувала за рахунок енергії його власного листя!

Священне Пурпурове Листя містило енергію, яку Велетенське Пурпурове Дерево накопичувало тисячоліттями. Ця сила дозволяла йому невпинно приносити плоди свіжої крові, щоб воно могло стати абсолютним правителем.

Але тепер Місячна Міль-Фенікс відібрала в нього абсолютно все!

Маленька Місячна Міль-Фенікс підлетіла до центральної частини Велетенського Пурпурового Дерева. Вона кружляла навколо стовбура, поки в її свідомості виринали уривки спогадів із попереднього життя.

Хоча вона не могла пригадати подробиць і зовнішності свого попереднього опікуна, успадковані емоції були глибоко викарбувані в її душі, і їх неможливо було стерти, навіть перейшовши в наступний життєвий цикл!