Розділ 1727 — Плід Пурпурового Дерева

Маленька Місячна Міль-Фенікс завмерла перед дуплом дерева й пильно втупилася в демона, який приніс їй стільки нещасть.

Каяття, яке Янь Ши виявила перед смертю...

Самотність Місячної Молі-Фенікса в її минулому житті, коли їй доводилося ховатися в глибоких горах...

Непорозуміння, яке розвіялося лише наприкінці їхнього життя...

Проте час плине лише в одному напрямку. Повернутися в минуле неможливо!

Єдине, що вона могла зробити — це знищити демонічне дерево. Інакше душі попередньої Місячної Молі-Фенікса та Янь Ши ніколи не знайдуть спокою!

Велетенське Пурпурове Дерево широко розкрило дупло, ніби намагаючись вилити всю свою лють!

Маленька Місячна Міль-Фенікс різко змахнула крилами. Вона стрімко пірнула просто в дупло Велетенського Пурпурового Дерева, залишаючи за собою сяючий слід.

Велетенське Пурпурове Дерево миттєво охопив жах. Воно почало несамовито звиватися, намагаючись виплюнути Маленьку Місячну Міль-Фенікса, проте було абсолютно безсилим перед цією особливою істотою.

Стовбур Велетенського Пурпурового Дерева вже почав в'янути після втрати енергії Священного Пурпурового Листя, не кажучи вже про колосальну шкоду, якої йому завдали Мо Фань та його товариші. Демон і так тримався на останньому подиху!

Промені священного місячного світла прорвалися крізь кору Велетенського Пурпурового Дерева, щойно Маленька Місячна Міль-Фенікс опинилася всередині. Його нутрощі виявилися пульсуючим, кривавим місивом із кровососних трубок, які й підтримували його витончений і живий вигляд зовні. Проте сяйво Місячної Молі-Фенікса ефективно очищало будь-яку злу сутність!

Коли нутрощі Велетенського Пурпурового Дерева були очищені, воно більше не могло зберігати свій витончений і міцний вигляд. Тріщини на корі розширювалися, випускаючи назовні ще більше світла!

Під дією очищувального сяйва цілі сегменти Велетенського Пурпурового Дерева почали розсипатися, починаючи зі стовбура, переходячи на гілки і закінчуючи листям!

Демонічне дерево, яке використовувало свою прекрасну та витончену зовнішність для обману здобичі, повільно перетворювалося на фіолетовий попіл. Вітер Скорботи підхоплював його й повільно розносив у далечінь.

Мо Фань подивився на рештки демонічного дерева й полегшено видихнув.

Йому нарешті вдалося розправитися з цією потворою. Янь Ши та попередня Місячна Міль-Фенікс пожертвували життями, щоб зупинити демонічне дерево, але завдяки його остаточній смерті нова Місячна Міль-Фенікс змогла успішно еволюціонувати. Нарешті все закінчилося щасливо!

— Мо Фаню, листя! Листя! — стурбовано нагадав Чжао Ман'янь.

— Яке листя... Всратися можна, ми багаті!

Мо Фань був настільки захоплений сяйвом Маленької Місячної Молі-Фенікса, що навіть не помітив, як після смерті Велетенського Пурпурового Дерева всюди розсипалося пурпурово-золоте листя. Може, це листя й не було таким цінним, як Священне Пурпурове Листя, але якесь підприємство на горі Куньюй скуповувало його за шалені гроші — щонайменше по сто тисяч за штуку. Листя, що падало з неба, по суті, було справжніми пачками готівки!

Мо Фань та Чжао Ман'янь були тими ще жаднюгами. Поки всі інші досі стояли ошелешені, вони швидко кинулися збирати листя. Їхні рухи були навіть швидшими, ніж під час битви!

За лічені хвилини Мо Фаню вдалося зібрати повнісінький мішок листя. Чжао Ман'янь теж не пас задніх. Вони швидко прикинули свій прибуток: зібраного вистачило б, щоб стати справжніми оптовими постачальниками! На цьому можна було легко заробити мільйони!

— Треба перевірити, чи не випало ще якогось луту! — вигукнув Мо Фань.

Чжао Ман'янь теж продовжував пошуки. Навіть у дев'ятій частині демонічного дерева мало б бути повно скарбів...

Коли світло досягло свого піку, Маленька Місячна Міль-Фенікс змахнула крилами й підлетіла до Мо Фаня. У лапках вона тримала пурпуровий плід із червонуватим відблиском на поверхні.

Як не крути, саме Мо Фань наполіг на знищенні демонічного дерева. Маленька Місячна Міль-Фенікс, вочевидь, розуміла, що має бути йому вдячна. Вона добровільно простягнула Мо Фаню цей плід.

Мо Фань уважно роздивився плід. Щиро кажучи, ця штука більше нагадувала пульсуюче серце, ніж фрукт. Хіба існують плоди, які б'ються, мов серце?

— Що це таке? — запитав Мо Фань.

Маленька Місячна Міль-Фенікс видала тихий писк. Мо Фань відчув лише легкий вітерець, що лоскотав йому вухо.

Він нічого не зрозумів і миттєво покликав Апас.

Апас закотила очі й відрізала: — Я не розумію її мови!

— Маленька Полум'яна Белль, твоя черга.

Маленька Полум'яна Белль, що сиділа на його плечі, вирячила очі на Маленьку Місячну Міль-Фенікса. Та відповіла їй таким самим широким поглядом.

Ці двоє крихітних створінь мовчки витріщалися одне на одного кілька хвилин, ніби змагалися, хто з них миліший!

— Це Плід Пурпурового Дерева. У ньому зосереджена ненависть усіх живих істот, яких вирізало Велетенське Пурпурове Дерево. Маленька Місячна Міль-Фенікс вірить, що ти знайдеш йому застосування! — Юй Шиши виступила в ролі перекладача.

— Що значить «знайду застосування»? Вона дає мені якусь штуку, наповнену ненавистю? Я ж не якийсь колекціонер мстивих духів! — пробурмотів Мо Фань.

— Мо Фаню, сфера! — Лінлін смикнула його за рукав, нагадуючи.

— Яка сфера? Що взагалі має на увазі Маленька Місячна Міль-Фенікс? Навіщо вона суне мені цей зловісний плід... га? — посеред своєї тиради Мо Фань раптом про дещо згадав.

Він опустив погляд і побачив, що Сфера Есенції, яку він носив із собою, випромінює яскраве світло, ніби згоряючи від нетерпіння проковтнути Плід Пурпурового Дерева за один укус.

Точно, він же міг наповнити Сферу Есенції енергією з цього плоду!

Якби Сфера Есенції мала характер, вона б точно підстрибнула і вліпила Мо Фаню ляпаса. Вона була створена спеціально для поглинання будь-якої злої сутності. Хіба не очевидно, що плід, переповнений ненавистю — це ідеальна їжа для неї?

— Тримай, налітай, це все твоє! — Мо Фань аж засяяв від радості. Він швидко підніс Плід Пурпурового Дерева до Сфери Есенції.

Сяйво Плоду Пурпурового Дерева почало слабшати, щойно він опинився поруч зі Сферою Есенції. Потоки енергії перетікали з Плоду Пурпурового Дерева до Сфери Есенції, а сам плід поступово зсихався в процесі.

Сфера Есенції швидко поглинула енергію плоду. Вона замовкла після такої ситної трапези — їй був потрібен час, щоб перетравити енергію.

Сфера Есенції була задоволена, але тепер настала черга Маленького Кулона-Вугра влаштовувати істерики. Він аж вібрував на знак протесту!

Маленького Кулона-Вугра цей плід абсолютно не цікавив. Якби плід йому сподобався, він би поглинув його енергію ще до того, як Мо Фань устиг би поставити свої тупі запитання. Сфера Есенції не мала б жодних шансів з ним конкурувати. Він протестував тому, що Мо Фань досі не знайшов для нього жодної їжі!

— Не хвилюйся, май терпіння, ми скоро знайдемо Дерево Клятви. Маленька Місячна Міль-Фенікс ще надто юна, щоб забезпечити тебе енергією Тотемних Звірів, але Бог-Олень біля Дерева Клятви повинен мати вдосталь енергії для тебе. Скоро ти нажерешся від пуза! — Мо Фань спробував заспокоїти Кулон.

Маленького Кулона-Вугра було легко обдурити. Він швидко заспокоївся, повіривши, що Мо Фань знайде для нього Дерево Клятви та Бога-Оленя.

— До речі, хтось із вас помітив, що Крилаті Звірі витріщаються на нас? — несподівано озвалася Лін Фей.

Велетенське Пурпурове Дерево займало величезну територію на горі Байба. Воно було схоже на гору, вкриту рослинністю, тому Крилаті Звірі могли бачити лише спалахи магії крізь просвіти, а не самих людей.

Проте після того, як Велетенське Пурпурове Дерево розсипалося на попіл, група, по суті, опинилася на голому гірському схилі, як на долоні перед усіма Крилатими Звірами в небі. Їхні гострі погляди були наче зорі — тисячі крижаних стріл, спрямованих на них. Група аж відчула, як холодний піт стікає їм по спинах.

— Вони що, збираються на нас напасти? Ми ж щойно зробили їм величезну послугу, знищивши таку загрозу. З якого дива їм обертатися проти нас? — тремтячим голосом запротестував Чжао Ман'янь.

Гучні крики лунали безперестанку. Чжан Сяохоу пішов на звук і побачив величезну зграю Крилатих Патрульних Звірів, що піднялася на їхню висоту. Вони кружляли навколо могутнього Крилатого Звіра зі сталево-сірим пір'ям, ніби дрібнота звітувала перед своїм командиром.

— Справи кепські! — серце Чжан Сяохоу аж захолонуло.

— Знову ці тварюки! — Лі Десінь спалахнув гнівом, щойно побачив Крилатих Патрульних Звірів.

— Це Правитель-Руйнівник Гір, ватажок Крилатих Патрульних Звірів. Ці Патрульні Звірі нас упізнали... Ми ж таки перебили купу їхніх родичів по дорозі сюди, — зітхнув Чжан Сяохоу.

— Які ж вони мстиві! Звідки вони взагалі дізналися, що це ми? У них що, вбудована система розпізнавання облич? — випалив Чжао Ман'янь.

— Ми просякли запахом крові Крилатих Патрульних Звірів! Дідько, Патрульні Звірі не мали б підніматися на нашу нинішню висоту, але через церемонію обмеження знято. Ті самі Крилаті Патрульні Звірі, які на нас нападали, зараз тут! — пояснив Чжан Сяохоу.

Могутній Крилатий Звір змахнув сталево-сірими крилами. Величезна зграя Крилатих Патрульних Звірів на чолі з Правителем-Руйнівником Гір наближалася до них, наче хмара кажанів!

Правитель-Руйнівник Гір випромінював жахливу ауру, нагадуючи невелику сіру гору, що зависла в небі. Невдовзі він навис над ними й владно подивився вниз.

— Він наривається на бій? Ми можемо завалити його всі разом, якщо він має на нас зуб, — Мо Фань уже приготувався до бою.

— Брате Фань, не роби цього! Ця істота — миротворець гір Ціньлін. Якщо він вирішить, що ми становимо загрозу для Ціньлін, то повідомить про це Імператора Пернатих, і тоді кожен Крилатий Звір у небі накинеться на нас... — зупинив його Чжан Сяохоу.

— І що нам тоді робити?! — Мо Фаня почала охоплювати паніка.

Якщо Крилаті Звірі вирішать їх атакувати... якщо йому не зраджує пам'ять, він ще навіть не встиг повністю зарядити Сферу Есенції...