Розділ 1730 — Найсильніший Птах Полум'я

Гучне виття струснуло небо. Цзян Шаосюй подивилася в бік шуму і помітила, як безліч крилатих звірів раптом стрімголов полетіли додолу. Деякі з них агонізуючи кричали, втративши рівновагу і зриваючись у вільне падіння!

— Цей шум йде із заходу. Маленька Місячна Міль-Феніксе, тримайся! — попередила її Цзян Шаосюй.

Вітер був невидимим, але напрямок потоку легко вгадувався за реакцією крилатих звірів. До того ж вітер ніс за собою безліч пір'я. Яскраві пір'їни швидко окреслили контури жахливого шквалу, що насувався!

Маленька Місячна Міль-Фенікс миттєво змінила тактику. Раніше вона тримала більшість пір'їн піднятими, щоб максимально використовувати висхідний потік і економити час. Проте, побачивши цей порив Вітру Скорботи, вона одразу ж змінила курс. Підлаштувавшись під напрямок вітру, вона продовжила підійматися по діагоналі.

Потужний шквал вдарив у крила Маленької Місячної Молі-Фенікса і штовхнув її на схід!

— Яка ж вона розумна! Мало того, що втримала рівновагу, так ще й скористалася вітром, щоб піднятися ще вище! — захоплено вигукнула Лінлін.

Багато крилатих звірів самовпевнено вважали, що зможуть протистояти Вітру Скорботи завдяки своєму пір'ю, але натомість їх просто змело. Тим часом Маленька Місячна Міль-Фенікс продовжувала ковзати на вітрі, обертаючи його собі на користь. Це дозволило їй здійматися швидше і з меншими зусиллями, ніж тим безглуздим пернатим!

Завдяки цьому трюку Маленька Місячна Міль-Фенікс здобула колосальну перевагу над багатьма крилатими звірами. Вони стрімко наближалися до Правителя-Руйнівника Гір.

Вітер Скорботи добряче зачепив і Правителя-Руйнівника Гір, змусивши його суттєво сповільнитися. Маленька Місячна Міль-Фенікс повільно, але впевнено його наздоганяла!

Правитель-Руйнівник Гір видав пронизливий крик, ніби затаївши глибоку образу на Маленьку Місячну Міль-Фенікса.

Крик перетворився на руйнівну звукову хвилю. Група відчула, як їхні голови аж розриваються від болю, ніби от-от луснуть.

За мить це відчуття трохи вщухло. Маленька Місячна Міль-Фенікс навмисно відхилилася від курсу, щоб уникнути прямого удару звукової хвилі. Проте через це відстань між нею та Правителем-Руйнівником Гір знову збільшилася!

— От же ж сучий син! Клянуся, я йому горлянку переріжу! — Лі Десінь аж закипав від люті. Він зціпив кулаки й обсипав Правителя-Руйнівника Гір прокльонами.

— Шкода, що твій Величний Нижчий Дракон Землі не вміє літати. Інакше ми могли б піднятися туди й самим з ним розібратися! — зауважив Мо Фань.

— Пф-ф, неважливо. Щойно Місячна Міль-Фенікс обжене цю мразоту, я накажу своєму дракону сісти просто на нього й роздавити його на смерть! — вилаявся Лі Десінь.

Відстань знову зросла, і тепер вони могли бачити лише ненависний хвіст Правителя-Руйнівника Гір. Крилаті Патрульні Звірі кружляли навколо нього, мов мухи над вигрібною ямою, намагаючись дістатися небачених висот!

Маленька Місячна Міль-Фенікс продовжувала здійматися в небо. Ярус Лозового Купола тепер здавався лише крихітною зеленою плямою далеко внизу. На цій висоті вже майже не залишилося гір і високих дерев.

— Ми вже дісталися Ярусу Попелястого Вітру? — поцікавився Мо Фань.

— Ми його вже давно минули. Зараз ми наближаємося до Царства Небесних Хмар, — відповіла Цзян Шаосюй.

— А хіба ти не казала, що Вітер Скорботи в Ярусі Попелястого Вітру неймовірно сильний? — здивувався Мо Фань.

— Брате Фань, можеш висунути руку за хвіст Маленької Місячної Молі-Фенікса й перевірити сам, — запропонував Чжан Сяохоу.

Мо Фань зі спантеличеним виразом обличчя підійшов до хвоста і помітив ледь помітний бар'єр, що захищав їх. Чжан Сяохоу пропонував йому висунути руку за межі цього бар'єра.

Мо Фань і справді висунув руку назовні й тієї ж миті відчув, ніби її кромсають на шматки. Він миттєво відсмикнув її назад.

Глянувши на тильний бік долоні, він побачив кілька глибоких кривавих порізів. Вітер ледь не розірвав його руку на стрічки!

— Всратися можна! Там що, ціла формація з вітряних лез? Якби я потримав руку ще кілька секунд, від неї залишилися б самі кістки?! — ошелешено випалив Мо Фань.

— Якби не вітряний бар'єр Маленької Місячної Молі-Фенікса, ми б і хвилини не протрималися на такій висоті. Б'юся об заклад, навіть Просунуті Закляття протрималися б лише мить, — пояснив Чжан Сяохоу.

— А вже не запізно зійти? — невпевнено запитав Чжао Ман'янь.

— Нічого не пізно, можеш просто стрибати! — відрізала Цзян Шаосюй.

Вони знаходилися десь посередині Ярусу Попелястого Вітру. Вітер Скорботи тут був настільки потужним, що за кілька хвилин розірвав би на шматки крилатого звіра з найміцнішою плоттю. Істоти, яким вдалося дістатися сюди, або мали неймовірний контроль над вітром, або володіли надзвичайно міцним пір'ям.

— Погляньте на того чорного птаха, його пір'я все в крові, — раптом вказала Лінлін на крилатого звіра праворуч від них.

Пір'я чорного птаха виглядало цілком звичайно. На перший погляд, він був схожий на типову демонічну пташку, яку можна зустріти будь-де. Зазвичай рівень крилатого звіра легко визначити з першого погляду — за чубчиком, якістю пір'я, фізичною міццю та загальним виглядом. За всіма цими критеріями чорний птах здавався абсолютно непримітним. Те, що він узагалі дістався сюди, вже було справжнім дивом!

— Ця штука виглядає лише як істота рівня Воїна! — здивовано вигукнула Апас.

Більшість створінь у Ярусі Попелястого Вітру вже досягли рівня Командира, не кажучи вже про тих, хто піднявся на їхню нинішню висоту!

— Рівень Воїна? Маленька Місячна Міль-Фенікс — істота рівня Правителя. Як ця потвора взагалі змогла піднятися на ту саму висоту? — здивувалася Цзян Шаосюй.

— Його пір'я більше не здатне витримувати цей шквальний вітер. Якщо він полетить ще вище — його просто розірве на шмаття, — зазначила Апас.

Чорний птах був весь у крові, але продовжував несамовито лопотіти крилами, намагаючись не відставати від Маленької Місячної Молі-Фенікса, Правителя-Руйнівника Гір та Мечептаха Світанку! Як таке взагалі можливо?

— Хоуцзи, хіба це реально для рівня Воїна піднятися так високо? Як йому вдається продовжувати політ? — спантеличено запитав Мо Фань.

— Здається, це Птах Полум'я... — придивився Чжан Сяохоу.

— Та що ти верзеш! У Птахів Полум'я пір'я багряно-золоте, а ця тварюка чорна, як вугілля. Який це тобі Птах Полум'я? — миттєво заперечила Цзян Шаосюй.

— Це справді Птах Полум'я, але він трохи відрізняється від інших, — підтвердила Лінлін.

— Може, мутант із якимсь особливим родоводом? — припустив Чжао Ман'янь.

— Ні, це Птах Полум'я з найчистішим родоводом. Якось я чула про одну їхню унікальну рису. Кажуть, щоразу, коли їхнє пір'я еволюціонує, його колір стає трохи темнішим...

Чжан Сяохоу кивнув і глибоким голосом промовив: — Здається, я знаю, чому він зміг піднятися так високо. Він, певно, постійно підставляв себе під Вітер Скорботи, дозволяючи вітру здирати своє пір'я. Птахи Полум'я відрощують нове пір'я найшвидше серед усіх крилатих звірів. Тож він просто чекав, поки виросте нове після втрати старого, і повторював цей процес знову й знову, щоб загартувати себе. Після кожної такої линьки колір ставав темнішим. Тепер його пір'я чорне як смола. Це означає, що він замінив своє пір'я сотні, а то й тисячі разів! Нове пір'я значно стійкіше до Вітру Скорботи!

Мо Фань був щиро вражений таким поясненням!

«Здерти з себе пір'я. Дати йому вирости. І знову підставити під удар...»

Хоча він і не був крилатим звіром, він міг уявити, що втрата пір'я відчувається так само, як здирання шкіри живцем. І цей Птах Полум'я пройшов через ці тортури сотні, а то й тисячі разів, тільки заради того, щоб його пір'я адаптувалося до Вітру Скорботи й дозволило йому піднятися на таку висоту!

Рішучість цього Птаха Полум'я викликала щиру повагу.

— Яка шкода. Якби він був рівня Командира, то не отримав би таких серйозних травм. Його плоть рівня Воїна просто не витримує таких пошкоджень. Якщо він не відступить, його розірве на шматки, — зітхнув Чжан Сяохоу.

Попри вражаюче пір'я, за силою, витривалістю тіла та контролем над вітром він і близько не міг зрівнятися з крилатими звірами рівня Правителя. Якщо він продовжить підійматися, на нього чекає лише жахлива смерть!

— Чому він так прагне піднятися вище? Тієї висоти, якої він уже досяг, достатньо, щоб гарантувати істоті рівня Воїна статус, що значно перевищує статус багатьох крилатих звірів рівня Великого Командира. Це вже неймовірне досягнення. Навіщо йому це... — Юй Шиши теж перейнялася долею птаха.

Мо Фань подивився на чорного Птаха Полум'я. Він був глибоко зворушений, побачивши в його очах незламну рішучість летіти вище, незважаючи на жалюгідний стан.

Деякі життя заслуговували на повагу, навіть якщо це були демонічні істоти.

— Апас, змусь його відступити, — попросив Мо Фань.

— М-м, — кивнула Апас. Вона застосувала Ментальну Магію.

Апас сфокусувала погляд на Птаху Полум'я, транслюючи гіпнотичний наказ у його свідомість.

Своєю Ментальною Магією Апас могла легко підкорити розум істоти рівня Воїна. Опиратися її наказу було практично неможливо.

Проте світло в очах Апас раптом згасло. Чорний Птах Полум'я лише побіжно глянув на них і продовжив набирати висоту.

— Що сталося? Не вийшло загіпнотизувати? — здивувався Мо Фань.

Мо Фаню було просто шкода, якщо цей Птах Полум'я загине тут. Він хотів, щоб істота жила, але, на його превеликий подив, Ментальна Магія Апас не спрацювала.

— Ні, — похитала головою Апас. — Я можу контролювати його розум, але, здається, він відрізняється від інших демонічних істот.

— Відрізняється чим? Тільки не кажи, що в ньому сидить ще одна душа? — перепитав Мо Фань.

— У його душі є печатка, точнісінько така ж, як у мене, — відповіла Апас.

— Така ж печатка, як у тебе? — Мо Фань не відразу зрозумів, що вона має на увазі. Проте, побачивши її похмурий погляд, до нього миттєво дійшло!

Печатка!

Це була печатка елемента Виклику!

Цей Птах Полум'я не був диким демонічним звіром, він був Контрактним Звіром!