Розділ 1734 — Цілісний Ріг Бога-Оленя

Маленька Місячна Міль-Фенікс тепер могла летіти вище, не переймаючись Правителем-Руйнівником Гір.

На їхній нинішній висоті залишалося лише три гори. Мо Фань кинув на них погляд і помітив дивне стародавнє дерево.

Напрочуд, дерево росло просто на хмарах. Його коріння перепліталося крізь хмари, а від покрученого стовбура відходили гілки, що тягнулися вбік від гори або звивалися догори.

— Це Дерево Клятви! — впевнено заявила Лінлін.

— Ми вже майже дісталися Царства Небесних Хмар? — запитав Мо Фань.

— М-м, Царство Небесних Хмар просто попереду, але, судячи з усього, нам доведеться пересуватися виключно по цих особливих високих деревах. Інакше Вітер Скорботи заморозить усе в Царстві Небесних Хмар, — відповіла Лінлін.

Що більша висота, то нижча температура, особливо коли тут вирував химерний Вітер Скорботи. Цього холоду вистачило б, щоб зупинити кров у жилах будь-якої живої істоти, тому навіть звірам рівня Правителя було вкрай важко літати на цій висоті.

Невдовзі Мо Фань помітив, як кілька Крилатих Звірів рівня Правителя прямують до височезних дерев. Вони кружляли навколо розлогих гілок, використовуючи їх як укриття від лютого Вітру Скорботи.

— Рушаймо й ми туди. Думаю, там ми зможемо знайти те, за чим прийшли, — озвався Чжао Ман'янь.

Їхньою метою було Дерево Клятви. На все інше їм було глибоко начхати.

Маленька Місячна Міль-Фенікс наблизилася до Дерева Клятви й приземлилася на велетенський барвистий листок. Цей листок слугував надійним щитом, захищаючи її та решту групи від крижаних поривів Вітру Скорботи.

— Тут і справді є Бог-Олень? — Мо Фань озирнувся довкола, але не помітив жодних слідів цієї істоти.

— До речі, вам не здається, що це дерево виглядає якось знайомо? — розмірковувала вголос Лінлін.

Мо Фань підвів погляд і уважно оглянув дерево. Придивившись, він справді його впізнав. Поміркувавши мить, він раптом дещо усвідомив.

— Ця штука... вона виглядає точнісінько як те демонічне дерево, тільки колір інший! — вигукнув Мо Фань.

Велетенська Пурпурова Липа!

Зовнішній вигляд Дерева Клятви був надзвичайно схожим на Велетенську Пурпурову Липу. Якби Лінлін не звернула на це увагу, він би взагалі цього не помітив!

— Що тут узагалі коїться? — Чжао Ман'яня теж охопив жах.

— Зберігайте спокій, — втрутилася Юй Шиши. — Маленька Місячна Міль-Фенікс пояснила мені з того, що змогла пригадати. Дерево Клятви та Велетенська Пурпурова Липа колись були одним деревом із двома стовбурами, яке росло між Ярусом Попелястого Вітру та Царством Небесних Хмар. Однак якась могутня магія прокляла Велетенську Пурпурову Липу, змусивши її живитися кров'ю та плоттю лише заради виживання. Саме так вона перетворилася на те демонічне дерево, на яке ви натрапили...

— Дерево Клятви та демонічне дерево були близнюками? — аж оторопів Чжао Ман'янь.

— М-м, це цілком імовірно! Дерево Клятви наділене магією Ментального елемента та Благословення. Будь-хто, хто складе обітницю під Деревом Клятви, назавжди закарбує її у своїй душі, — пояснила Лінлін.

— То воно нас атакуватиме?

— Ні, не хвилюйтеся. Дерево Клятви не має жодної атакуючої сили, — заспокоїла їх Юй Шиши.

— А звідки Маленька Місячна Міль-Фенікс усе це знає? — знову збентежився Мо Фань.

— Колись дуже давно вона мешкала саме на Дереві Клятви! — відповіла Юй Шиши.

— Он воно що.

— Можеш розпитати Маленьку Місячну Міль-Фенікса про Бога-Оленя? Глянь на це, — Мо Фань дістав Ріг Бога-Оленя і показав його Маленькій Місячній Молі-Феніксу.

Маленька Місячна Міль-Фенікс змахнула крилами і спланерувала до коріння Дерева Клятви. Його коріння звисало з гірських скель, ніби воно вростало просто в хмари, витягуючи з них поживні речовини.

Маленька Місячна Міль-Фенікс пірнула в хмари й незабаром повернулася з чимось, що нагадувало шматок корала.

— Що це таке? Ми ж шукаємо Бога-Оленя. Тільки не кажи мені, що він уже давно здох? — випалив Мо Фань.

Маленька Місячна Міль-Фенікс підлетіла до розчарованого Мо Фаня і поклала знайдений предмет прямо перед ним.

Мо Фань уважніше придивився до химерного предмета. Він і гадки не мав, як це взагалі пов'язано з Богом-Оленем.

Маленька Місячна Міль-Фенікс почала випромінювати очищувальне світло. Воно осяяло предмет, і його зовнішня оболонка почала злізати!

Коли оболонка відпала, під нею показався жовтий ріг. Щойно весь бруд, що налип на нього, відлущився, Мо Фань з подивом побачив, що це і справді був прекрасний оленячий ріг!

Ріг мав унікальний блиск, такий самий, як і барвисте листя Дерева Клятви. До того ж, він був значно більшим за ту частину, яку зараз тримав Мо Фань!

— Мо Фаню, твій ріг — це насправді відламаний шматок від цього рогу! — випалив Чжао Ман'янь, щось помітивши.

Очищувальне світло, яке випромінювала Маленька Місячна Міль-Фенікс, омило ріг у руках Мо Фаня, розкриваючи його справжні кольори. Мо Фань дослухався до зауваження Чжао Ман'яня і приклав Ріг Бога-Оленя, куплений у Греції, до більшого рогу. Він був шокований, усвідомивши, що Ріг Бога-Оленя, який він випадково придбав на аукціоні, насправді виявився лише фрагментом справжнього рогу, та ще й десь п'ятою його частиною!

Щойно відсутній фрагмент приєднався до рогу, він миттєво вивільнив колосальну ауру. Мо Фаню здалося, ніби прямо перед ним постав Тотемний Звір, що володіє п'ятьма різними елементами!

— Маленька Місячна Міль-Фенікс каже, що Бог-Олень уже дуже давно помер, але справжній Ріг Бога-Оленя може тобі непогано допомогти, — повідомила Юй Шиши.

Мо Фань поспостерігав за реакцією Маленького Вугра. Кулон просто несамовито вібрував, відверто транслюючи своє непереборне бажання зжерти цю штуку цілком!

Це була далеко не просто "допомога"; це була саме та Тотемна Сила, яку так відчайдушно шукав Маленький Кулон-Вугор. Мо Фань навіть відчув, як від Рогу віє нездоланною містичною міццю, коли відсутній фрагмент знову став його частиною!

— Стоп, а моя дерев'яна тріскачка взагалі не реагує. Дідько б його вхопив! — раптом загорлав Чжао Ман'янь.

Він тягався за Мо Фанем крізь усі кола пекла в пошуках Тотемних Звірів, а в підсумку виявилося, що його дерев'яну тріскачку Тотемна Сила Бога-Оленя навіть не цікавить. У нього аж око засмикалося від розпачу.

У нього виникло стійке відчуття, що Мо Фань його просто надурив!

— Старий Чжао, та не скигли ти так. Щойно я досягну Верховного рівня, я обов'язково знайду спосіб допомогти тобі вирішити твої проблеми, — втішив його Мо Фань.

Мо Фань був на сьомому небі від щастя. Цього має з головою вистачити, щоб він нарешті прорвався на Верховний рівень!

А про розвиток Старого Чжао він потурбується якось пізніше. У найгіршому разі, він просто тягатиметься з Чжао Ман'янем усюди, поки той теж не знайде спосіб прорватися на Верховний рівень!