Розділ 1743 — Фальшивий Мо Фань?

Мо Фань не поспішав повертатися на гору Фаньсюе. Він вирішив спершу заскочити в Магічне Місто.

Чжан Сяохоу досі вартував гори Ціньлін. Якщо Срібний Володар Неба таки стане новим Імператором Пернатих, найближчим часом у нього буде клопоту по самі вуха.

А якщо Срібний Володар Неба не стане Імператором Пернатих, впоратися з горами Ціньлін буде набагато простіше. Зрештою, Чжан Сяохоу здобув благословення й визнання Дерева Клятви, тож більшість давніх крилатих звірів ставилися до нього з повагою. Це давало йому змогу набагато легше усувати потенційні загрози, що чаїлися в горах Ціньлін.

А от Чжао Ман'янь безперестанку скиглив, що хоче назад у Магічне Місто. Там у нього була ціла купа розкішних апартаментів. Кожна квартира — це ще одна «канарка», яку він переховував, тож щоразу, повертаючись до Магічного Міста, він жив, наче стародавній імператор: досить було кинути жереб, що вибрати з котрою жінкою провести ніч.

Мо Фань теж давненько не навідувався до двох чарівних сусідок по квартирі. Проходячи повз вхід до Університету Перлини, він побачив навколо купу молодих облич і мимоволі випнув груди й підняв підборіддя.

Він пригадав, яким нікчемним магом середнього рівня був, коли вперше переступив поріг цього закладу.

Тепер він досяг Верховного рівня. Він був сильнішим за більшість викладачів Університету Перлини. Годі було стримати задоволену усмішку!

— Ой, а це часом не Мо Фань?!

— Який ще Мо Фань?

— Той, що переміг на Світовому студентському турнірі! — дівчина в круглих окулярах глянула на Мо Фаня, і очі її аж заблищали.

Мо Фань обернувся на голос і зустрівся поглядом із дівчиною!

«Дідько, нарешті хтось упізнав мене наживо! Що взагалі не так із людьми на моїй батьківщині? Ніби вони й знаменитість не здатні впізнати, якщо та не досить гарна або її не супроводжує зграйка папараці з камерами. Я ж стільки часу чекав, поки мене впізнають на вулиці. Невже так важко хоч раз потішити моє марнославство?!»

Нарешті хтось його впізнав, та ще й це виявилася миловидна дівчина. Хоча круглі очі й надавали їй трохи ботанського вигляду, маленький бантик на оправі окулярів додавав стильності.

Мо Фань розплився в усмішці — точнісінько такій, як у справжніх зірок, — і спокійно чекав, поки дівчина підійде ближче. З першого погляду він прикинув, що розмір грудей у неї — десь на С. І це при такій мініатюрній статурі! З такими пропорціями тіла певна частина запросто могла здаватися ще пишнішою.

— Оце так, це справді Мо Фань! Я чув, що минулого місяця він повернувся до університету, але не думав, що натраплю на нього отут! — вигукнув хлопець, у якому одразу впізнавався новачок.

— Я вступив до Університету Перлини тільки через Мо Фаня. Навіть відмовився від рекомендації в Імперський Університет, — додав інший першокурсник.

Мо Фань стояв і слухав ці похвали зі спокійною усмішкою, ніби давно звик до такого визнання, хоча душа його вже злітала аж на вершину Вежі Перлини Сходу.

Останнім часом він то культивував, то мандрував закордоном, то дбав про мир у всьому світі. Прогулювався в людних місцях украй рідко, тому й трохи здивувався, побачивши стільки шанувальників біля входу до Університету Перлини.

— Молодші, не варто так хвилюватися. Відтепер я часто повертатимусь до університету, тож заспокойтеся, — пролунав голос біля входу.

Мо Фань уже дійшов до входу й саме стояв під деревом.

Він розгублено думав, хто це поцупив його репліку, і далі гордовито всміхався перед шанувальниками.

Мо Фань обернувся на голос і виявив, що новачки товпилися зовсім не навколо нього. Вони бігли до якогось іншого красеня в сорочці з візерунком гліцинії.

— Агов, я ж тут, — озвався Мо Фань, коли дівчина в круглих окулярах пробігла повз нього.

Дівчина обернулася й кинула на Мо Фаня короткий погляд. У її недовірливому погляді читалося одне німе запитання: «Що з ним не так?»

Мо Фань і сам стояв, наче громом уражений. Більшість студентів у захваті бігли до входу, а ті, хто був спокійніший, стояли осторонь і здалеку розглядали чоловіка в сорочці з гліцинією.

— Демонічний Король тепер став символом Університету Перлини. І де тільки той Мо Фань собі таке щастя вициганив? — заздрісно бовкнув старшокурсник.

Ті, хто називав Мо Фаня Демонічним Королем, найпевніше, вчилися з ним в одному потоці. Мо Фань із друзями випустилися достроково, тоді як решта досі старанно вчилася, щоб здобути диплом.

Мо Фань не впізнав цього студента. Він розгублено запитав:

— Брате, ти взагалі знаєш, хто я такий?

— А хто ти такий? З якого дива я маю тебе знати... хм, а обличчя і справді якесь знайоме... — студент уважно роздивився Мо Фаня, але потім пирхнув: — Ти взагалі нормальний? Так, Мо Фань крутий, але навіщо тобі повторювати за ним ту саму зачіску, той самий стиль одягу і навіть колір шкіри? Чого б тобі замість цього не піти на пластику?

— Друже, я — оригінал. Я нікого не копіюю, і на пластику теж не лягав. Я і є Мо Фань, придивись уважніше! — Мо Фань тицьнув пальцем собі в обличчя.

Студент придивився ще раз. За якусь мить його обличчя нарешті змінилося.

— Ти справді Мо Фань?

— Ага, я справжній, — кивнув Мо Фань.

Судячи з усього, студент бачив Мо Фаня раніше, чи то на церемонії зустрічі новачків, чи десь іще. Він трохи здивувався і почав переводити погляд то на Мо Фаня, то на хлопця біля входу.

— Якщо чесно, хоч ти й скидаєшся на урізану версію, та у тобі більше схожості з оригіналом, — визнав студент.

Обличчя Мо Фаня спохмурніло.

«Урізана версія?»

«Дідько, той вилощений ідіот, обвішаний прикрасами, мов жиголо, — це ж очевидна підробка! То виходить, ту версію назвали топовою? Та це ж просто якась кокетлива версія!»

Мо Фань був змушений визнати, що сам не надто переймався одягом і не любив прихорошуватися, але це ще не означало, що отой різнокольоровий красунчик, який так і вабив око, — справжній!

«Невже хтось насправді видає себе за мене?!»

«Мало того, цей самозванець приперся аж до Університету Перлини, щоб дурити гарненьких дівчат. Оце так підлість!»

Саме тоді, коли в Мо Фаня аж свербіли кулаки комусь наваляти, задзвонив телефон.

Мо Фань глянув на екран і побачив, що дзвонить Му Нуцзяо. Він одразу відповів.

— Мені сказали, ніби тебе впізнали біля входу і тебе оточила ціла зграйка молодших курсів? — піддражнила Му Нуцзяо.

Мо Фань і словом не обмовився Му Нуцзяо, що повернувся до Магічного Міста. Він планував нагрянути з несподіваною перевіркою — раптом пощастить застукати обох «канарок» у самій білизні. Але Му Нуцзяо, вочевидь, мала на увазі того хлопця біля входу.

— Я й сам не міг повірити, що якийсь виродок наважився видавати себе за мене! — буркнув Мо Фань, свердлячи поглядом красеня біля входу до університету.

— Ой? Я знаю, що тебе часто копіюють, але видавати себе за тебе... це вже якийсь абсурд, тим паче просто біля входу до університету, — погодилася Му Нуцзяо.

— Той ідіот і справді трохи на мене схожий, але ці молодші що, осліпли? Я ж очевидно набагато вродливіший за нього! Як вони взагалі примудрилися впізнати не того!? — Мо Фань, який щойно був у чудовому гуморі, тепер аж кипів від люті через самозванця.

— Я ще не доїхала до університету. Скоро буду.

— Угу.