Розділ 1754 — Поїздка автобусом

Мо Фань не очікував, що Му Нуцзяо використає такий підхід для вирішення цієї справи. Проте, заспокоївшись та проаналізувавши ситуацію, він зрозумів, що це правда: люди, які не здатні мислити тверезо, просто шукають спосіб зірвати свою злість та розчарування.

— Я владнаю це для тебе. Тобі варто зникнути й зосередитися на своїй культивації на якийсь час. Щойно вітер подме у зворотному напрямку, ти вийдеш із тіні й очистиш своє ім'я. Тобі не доведеться зараз марнувати час на даремну біганину, — порадила Му Нуцзяо.

— Гаразд, — кивнув Мо Фань.

Ай Туту й досі мала зуб на Мо Фаня. Вона випалила: — Цзяоцзяо, ти вже майже перетворилася на особисту помічницю цього царя демонів. З якого дива ти така добра до нього? Хай сам розхльобує ту кашу, яку заварив!

— Я сподіваюся, що він стане амбасадором моєї магічної школи. Мені зовсім не хочеться, щоб його репутація була зруйнована, — невимушено усміхнулася Му Нуцзяо.

У подібних справах Мо Фань був повним профаном. Він щиро радів, що Му Нуцзяо погодилася допомогти.

Відкинувши зайві думки, Мо Фань налаштувався на культивацію. Університет Перлини був ідеальним місцем для усамітнених тренувань. Місцеві умови та сама атмосфера надихали на старанну працю.

Розуміючи, що зараз він перебуває в самісінькому епіцентрі скандалу, Мо Фань вирішив одягнути чорні окуляри без оправи та зробити легку завивку. Він також відпустив чубчик, щоб той спадав на лоб.

З доглянутого, мужнього та палкого юнака він раптом перетворився на тихого інтелігента. У такому вигляді він легко розчинився серед студентів Університету Перлини.

Цілий тиждень Мо Фань поводився як зразковий студент і мирно проводив час в університеті. Він постійно помічав, як одні й ті самі дівчата крадькома позирають на нього, вдаючи, ніби просто відпочивають від навчання в тих місцях, де він зазвичай медитував. Як він і думав: його шарм залишався беззаперечним, навіть коли він ні з ким не спілкувався. Це неабияк тішило його самолюбство!

Одного дня на світанку Мо Фань, як завжди, вмостився на траві під велетенським деревом. Він обожнював медитувати саме тут через свіже повітря.

— Доброго ранку! — озвався Мо Фань, помітивши, як скромно одягнена дівчина стелить велику газету біля квіткового куща за якихось п'ять метрів від нього, перш ніж сісти на землю.

Він привітався з нею абсолютно невимушено. Протягом тижня вони часто стикалися тут, хоча здебільшого кожен займався своїми справами. Їхнє спілкування обмежувалося звичайними ранковими привітаннями.

— Доброго ранку, — з усмішкою відповіла дівчина. Вона здавалася сором'язливою, але ввічливою.

Мо Фань не став із нею фліртувати. Він уже збирався заплющити очі, щоб зосередитися на побудові складного Зоряного Палацу Блискавки, коли краєм ока помітив, що дівчина досі пильно дивиться на нього. Здавалося, вона хотіла йому щось сказати.

Мо Фань повернувся до неї й запитав: — Щось сталося?

— Ти маг Землі? — тихо поцікавилася дівчина.

— Ага, — кивком підтвердив Мо Фань.

Йому вдавалося добре приховувати свій елемент Блискавки, але з елементом Землі поки виникали труднощі. Аура Земної магії іноді виривалася назовні, залишаючи ледь помітний слід навколо нього.

— О... Знаєш, я приєдналася до Клубу елемента Землі. Клуб влаштовує незвичайну зустріч, відкриту для студентів нашого університету. Тобі не цікаво? — запропонувала вона.

«Зустріч для студентів з елементом Землі?»

Мо Фань ніколи раніше не брав участі в подібних заходах, але для вивчення Елементальної магії такі речі мали неабияке значення. Оскільки він був абсолютним новачком у володінні Землею, чужий досвід міг би допомогти йому не збитися зі шляху в розвитку цієї стихії.

— Звісно, я якраз збирався попрактикуватися зі своїм елементом Землі. Ця зустріч — саме те, що треба! — погодився Мо Фань.

— Домовилися, зустрічаємося завтра вранці біля південного входу! — усміхнулася дівчина.

Мо Фань кивнув. Він більше нічого не сказав і повністю зосередився на тренуванні свого елемента Землі.

Наступного дня Мо Фань, як і обіцяв, підійшов до південного входу університету. Він помітив, що там уже зібралося зо три-чотири десятки людей, і всі вони були з валізами чи рюкзаками. Мо Фань виявився єдиним, хто прийшов із порожніми руками.

— Сюди! — помахала рукою Тао Цзін.

Побачивши її, Мо Фань підійшов ближче. Він звернув увагу на двох студентів, які стояли поруч із нею. Вони міряли його відверто ворожими поглядами. Було очевидно, що їх неабияк напружило те, що Тао Цзін запросила на зустріч ще одного хлопця.

— А для чого тут цей автобус? — з цікавістю поцікавився Мо Фань, кивнувши на транспорт перед входом.

— Га? Хіба я забула сказати... — Тао Цзін ляпнула себе по голові й винувато промовила: — Ми їдемо до Дінчена. Один старшокурсник запропонував орендувати автобус, щоб ми могли помилуватися гарними краєвидами дорогою. А ще це дасть нам достатньо часу, щоб поділитися одне з одним своїм досвідом.

— Ти не попереджала, що ми виїжджаємо за межі Шанхая! — обурився Мо Фань.

— Ти приперся сюди навіть не підготувавшись! Якийсь ти дивакуватий, — невдоволено чмихнув хлопець із зачесаним назад волоссям, що стояв біля Тао Цзін.

Він аж ніяк не очікував на появу непроханого гостя. Незважаючи на те, що це планувалося як зустріч клубу, поїздка обіцяла стати невеличкою авантюрою. А такі мандрівки були просто ідеальними для того, щоб зав'язати ближчі стосунки!

— Вибач, я зовсім забула попередити... Мені так шкода. Тоді, мабуть, я теж не поїду, — сумно промовила Тао Цзін.

— Навіть не думай! — миттєво заперечив хлопець із зачесаним волоссям. — Це ж така рідкісна можливість!

— Дінчен, кажеш? Поїхали. Я зможу купити все необхідне, коли прибудемо на місце, — вирішив Мо Фань.

Мо Фаню не хотілося виглядати необов'язковим — тим паче він уже сам сюди прийшов. До того ж, йому і так треба було на деякий час зникнути. Навколо нього зараз зчинилося надто багато галасу, особливо через тих покидьків, які невпинно обливали його брудом.

Поїхати кудись із групою незнайомців і насолодитися спокоєм було далеко не найгіршою ідеєю. Під час мандрівки він зможе культивувати й поступово освоюватися зі своїм елементом Землі!

Хоча Чжан Сяохоу і Чжао Ман'янь теж пробудили в собі елемент Землі, кожен маг усе ж розвивав цю стихію по-своєму. Мо Фаню було потрібно більше інформації та знань, щоб прокласти власний шлях для елемента Землі!

— Залазь, — Мо Фань махнув рукою Тао Цзін, показуючи, що він готовий їхати.

Тао Цзін, вочевидь, відчувала провину перед Мо Фанем. Зайшовши в автобус, вона сіла поруч із ним. Це миттєво розлютило хлопця із зачесаним волоссям. Він належав до того типу людей, які геть не вміють приховувати свої емоції, тож нахабно став прямо над Мо Фанем.

— Я міняюся з тобою місцями; ти сядеш позаду, — заявив він наказовим тоном.

Мо Фань підвів погляд і подивився на нахабу.

— Чжоу Дунхао, що ти робиш?! — Тао Цзін більше не могла цього терпіти і суворо зиркнула на хлопця.

— Я просто вважаю, що в нас буде більше спільних тем для розмови, адже ми так давно знайомі, — спробував виправдатися Чжоу Дунхао.