Розділ 1757 — Печера Темряви

— У мене питання. Як саме ви збираєтеся обмежити використання інших елементів? Ми маємо просто самі утримуватися від їх застосування? — поцікавилася Тао Цзін.

— Ядро Бар'єра працює на елементі Землі. Якщо ви хочете зайти в місто, ми накладемо Печатку на ваш Духовний Світ, яка тісно пов'язана з Ядром Бар'єра. Печатка ізолює інші стихії у вашому тілі, блокуючи доступ до них. Насправді, коли Ядро Бар'єра активоване, присутність елемента Землі в радіусі п'ятдесяти кілометрів стає настільки пригнічуючою, що рівень інших стихій стрімко падає. Маги, які опиняться надто близько, можуть узагалі не зуміти накласти закляття інших стихій! — пояснила Бойова Магеса.

— А що станеться, якщо ми опинимося в небезпеці? — не втримався від запитання Лінь Ціхуей.

— Можете просто не заходити в місто! У цей період ми взагалі не повинні були пускати ЖОДНИХ відвідувачів! — різко огризнулася Бойова Магеса.

Лінь Ціхуей стурбовано насупився. Він обернувся, щоб обговорити це з іншими. Незважаючи на те, що він був організатором поїздки, рішення про запечатування своїх елементів кожен мав прийняти самостійно.

— Якщо присутність елемента Землі тут така потужна, хіба ми не отримаємо вигоду, культивуючи саме тут? — зауважила Тао Цзін.

— А й справді, це може стати для нас чудовим шансом. Кажуть, деякі маги Землі примудрялися прориватися на вищі рівні саме в такі моменти!

Лінь Ціхуей опитав усю групу, і швидко стало зрозуміло, що ніхто не збирається їхати геть. Усі хотіли на власні очі побачити Ядро Бар'єра в дії!

— А ти як? — запитала Тао Цзін у Мо Фаня, який не був постійним членом групи.

— Я вже приїхав. Немає сенсу тепер повертатися назад, — відповів Мо Фань.

Мо Фань був зовсім не проти тимчасового блокування інших елементів. Він і так вирішив маскуватися під студента з елементом Землі, поки репутація залишалася зруйнованою. Йому було начхати на неможливість використовувати інші стихії, головне, щоб життя не опинилося під загрозою.

Печатка лише перекривала зв'язок його Духовного Світу із зовнішнім середовищем. Вона не пригнічувала Духовний Світ повністю, тож Мо Фань усе ще міг медитувати із заблокованими елементами. Це жодним чином не завадить йому тренувати Зоряний Палац!

Побудова Зоряного Палацу була неймовірно амбітним проєктом. Магічні прискорювачі, які придбав для нього Чжао Ман'янь, виявилися геть неефективними, проте Маленький Кулон-Вугор надавав колосальну підтримку після свого нещодавнього оновлення. Мо Фань вірив, що зможе вивчити Верховне Закляття Блискавки ще до домовленої дуелі з тим типом із клану Цзу. Інакше в нього могло просто не бути шансів проти нього!

Отримавши згоду від студентів, Бойова Магеса почала запечатувати їхні стихії.

Чоловік у світло-коричневій формі підійшов і привітався з нею лагідною усмішкою: — Вень Ся, чому ти сьогодні тут на чергуванні?

— У мене немає бажання бачити тих ідіотів, і не смій називати мого імені! — нетерпляче відігнала його магеса.

— Гаразд, я патрулюватиму околиці Печери Дунтянь, щоб ті надокучливі дрібні демони не втручалися в роботу нашого бар'єра, — повідомив чоловік.

Вень Ся просто проігнорувала його. Вона холодно звернулася до Мо Фаня, який стояв за Тао Цзін: — Наступний!

Вона вкрай ефективно накладала Печатки на студентів, зберігаючи кам'яний вираз обличчя, наче інспектор, що ставить штампи на свинину. Проте, коли дійшла черга до Мо Фаня, її погляд різко загострився, ніби вона щось запідозрила.

— Ти теж студент? — суворо запитала Вень Ся.

— Ага, я з Університету Перлини! — Мо Фань дістав студентський квиток.

Декан Сяо спеціально створив для Мо Фаня нову особу, щоб допомогти йому з маскуванням. Хлопець прийшов підготовленим.

— Хм! — Вень Ся перевірила документи й не стала ставити зайвих запитань, але в її очах чітко читалася недовіра.

Вона могла легко визначити рівень культивації людини за тим, наскільки важко було заблокувати її стихії. І з елементами Мо Фаня їй довелося добряче попітніти. Якби не Ядро Бар'єра, вона б узагалі не змогла накласти Печатку на цього хлопця!

Документи Мо Фаня були справжніми, тому Вень Ся вирішила не викривати його. Багато людей дізналися про модернізацію міста з різних джерел, тож сюди стікалися натовпи магів Землі, щоб отримати вигоду.

Печатка розміщувалася поруч із душею мага. Зайшовши в місто, Мо Фань спробував скористатися іншими стихіями, але швидко переконався, що вони повністю «заглушені».

Це відчувалося так, ніби в нього були дрова і трут, але без кисню розвести вогонь було неможливо. Присутності інших стихій тут катастрофічно бракувало!

Унікальні кам'яні алеї та сходи міста вражали своєю красою. Проте солдати, що патрулювали вулиці, створювали таку атмосферу, ніби з хвилини на хвилину мала спалахнути війна.

Заїжджий двір, де вони зупинилися, розташовувався на схилі гори і теж був збудований із дерева та каменю. Мо Фань міг розгледіти інший бік величезного міста, що розкинулося за високою горою. Він прикинув, що воно десь утричі більше за місто Бо, не кажучи вже про неймовірну щільність забудови. Загубитися серед цих будівель було простіше простого!

— Збирайтеся, я проведу вас до славнозвісної Печери Дунтянь! — захоплено вигукнув Лінь Ціхуей. Він вирішив зібрати групу ще до того, як вони встигли нормально перепочити.

Студенти рушили за ним у західну частину міста. Мо Фань незабаром помітив, що гора не була ізольованим піком. Вона плавно переходила в гірський хребет, що тягнувся далеко на захід. Саме місто було лише верхівкою айсберга цього масиву!

Печера Дунтянь виглядала просто вражаюче. Щиро кажучи, це була не просто печера; вона нагадувала справжнісінький підземний світ, який навіть досі не був повністю досліджений!

Рельєф Печери Дунтянь ішов глибоко вниз, тоді як гора навпаки здіймалася вгору, утворюючи гігантське провалля між землею та гірським масивом. Вони були настільки віддалені одне від одного, що здавалося, ніби гора левітує в повітрі. Кінець цього провалля був стрімким схилом, що пірнав у світ суцільного каменю та темряви.

Мо Фань стояв на краю і вдивлявся вглиб. Хоча він і не міг розгледіти, що саме ховається в темряві, це грандіозне видовище неабияк його вразило. Не дивно, що місто було таким відомим, маючи поруч таку унікальну печеру. Сюди точно варто було приїхати!

— Кажуть, вона настільки величезна, що здається нескінченною. Місто дослідило менше десятої її частини, — озвався хтось із групи.

— Може, й ще менше. Минулого разу в мене не вистачило сміливості туди спуститися. Але цього разу я свого не втрачу! — палко заявив Лінь Ціхуей.

— Одному богу відомо, які потвори там кишать. Я всередину не полізу. Ми просто постоїмо тут і подивимося.

— Та не хвилюйтеся, нас супроводжуватиме гід.

— Місто підвищують до статусу Елементальної Столиці першого рангу. Може, хтось знайшов у печері якісь рідкісні ресурси? Інакше звідки б узялося те Ядро Бар'єра?

— Цілком імовірно! Б'юся об заклад, там усередині їх набагато більше, тому армія й вирішила взяти все під свій контроль. Боже мій, там, мабуть, просто гори скарбів. Насіння Душі росте прямо під ногами, як бур'яни!

Групу раптом охопило шалене збудження. Навіть Мо Фань заінтриговано втупився в темну прірву печери.

Можливо, йому справді вдасться знайти всередині щось до біса цінне!