Розділ 1763 — Багнюка, що звивається

Вимальовувати Зоряний Візерунок Землі для Мо Фаня було не надто складно. Він розраховував досягти успіху після кількох днів старанної культивації, тому вирішив викинути з голови всі незначні справи й повністю зануритися у свій золотисто-коричневий світ!

Час спливав непомітно. Думка про вивчення нового потужного закляття настільки захопила Мо Фаня, що він геть забув про їжу та сон.

Стук-стук-стук!

Мо Фань раптом почув кілька важких ударів у двері. Це його страшенно роздратувало, адже йому залишалося з'єднати всього кілька Зірок до завершення Зоряного Візерунка. Якби в нього було ще хоча б півдня, він зміг би застосувати закляття з абсолютною легкістю!

— Що сталося? — неохоче озвався Мо Фань, згадавши, що він досі є членом групи. Зрештою, він не виходив із кімнати цілих два дні!

— Фань Мо, ти в кімнаті? Усе гаразд? — долинув знадвору стурбований голос Лінь Ціхуея.

Мо Фань підвівся на ноги й підійшов до дверей.

Відчинивши їх, він побачив знервованого Лінь Ціхуея. У його очах читалася тривога. Проте, щойно він побачив Мо Фаня, то з полегшенням зітхнув.

— Що трапилося? — поцікавився Мо Фань.

— Кілька людей із нашої групи зникли безвісти, — серйозно доповів Лінь Ціхуей.

— Зникли? Що ти маєш на увазі? — здивувався Мо Фань.

— Сьогодні вранці ми вирушили в експедицію на гору. Зрештою, нам життєво необхідно здобути трохи практичного досвіду. Пішли всі, окрім тебе.

— Ми натрапили на демонічних потвор, які змусили нас розділитися. Ми домовилися тимчасово розійтися заради безпеки, а пізніше перегрупуватися біля підніжжя. Проте ми прочекали іншу групу до самого вечора, але вони так і не з'явилися, — з гіркотою на обличчі пояснив Лінь Ціхуей.

— Хіба в них немає пристроїв зв'язку? — запитав Мо Фань.

— Вони марні, на горі надто сильні перешкоди, — похитав головою Лінь Ціхуей.

— То хто саме зник? Де Тао Цзін? — допитувався Мо Фань. Лінь Ціхуей промовчав. — Тао Цзін була в тій групі? — насупився Мо Фань.

— М-м, це моя провина, що я не вгледів за групою. Я вже звернувся по допомогу до Магічної Асоціації, але там кажуть, що ще надто рано організовувати рятувальну операцію. Я хвилююся, що їм загрожує небезпека, — зітхнув Лінь Ціхуей.

Поки вони розмовляли, до них підійшов Чжоу Дунхао. Він зиркнув на Лінь Ціхуея та Мо Фаня, після чого нетерпляче втрутився: — Старшокурснику, немає сенсу марнувати на нього час. У нього навіть кишка тонка вийти в дику природу. Нам треба поквапитися і знову прочесати гору.

— Фань Мо доволі сильний, буде набагато безпечніше, якщо він піде з нами, — швидко заперечив Лінь Ціхуей.

Лінь Ціхуей щиро вірив, що зайва пара рук не завадить. Він і гадки не мав, наскільки Мо Фань могутній насправді. Він бачив лише, як Мо Фань відволікав Кам'яного Монстра, бігаючи від нього вулицями.

— Я піду з вами, — безапеляційно заявив Мо Фань.

У нього не було іншого вибору. Порятунок жінок завжди був його святим обов'язком. Він би просто з'їв себе з горя, якби з такою милою та чарівною дівчиною, як Тао Цзін, щось трапилося!

— Радіймо, якщо він хоча б не стане для нас тягарем! — пирхнув Чжоу Дунхао.

Мо Фань абсолютно проігнорував його й рушив слідом за Лінь Ціхуеєм на вулицю.

Решта членів групи вже зібралася внизу. На диво, у них виявилося загострене почуття справедливості: дізнавшись, що зниклим товаришам загрожує небезпека, вони добровільно зголосилися допомогти.

Група не стала спускатися в печеру. Навіть військові мали б величезні проблеми з порятунком людей у тому лабіринті. Дика гора була порізана ярами та всіяна скелями, тож вони мали б знайти зниклу групу без особливих проблем, якщо ретельно прочешуть місцевість.

— Що відбувається? Сталося щось серйозне? — поцікавився Мо Фань, помітивши, як біля входу в місто зібралася величезна армія.

— Військові планують усунути загрози для Ядра Бар'єра, взявши ініціативу у свої руки й знищивши демонічних потвор у радіусі п'яти кілометрів від міста. Інакше їм буде вкрай важко відбитися, якщо найближчими днями з'явиться надто багато потвор одночасно, — пояснив Лінь Ціхуей.

— Скільки днів залишилося до повного встановлення Ядра Бар'єра? — запитав Мо Фань.

— Три чи чотири дні? Я й сам точно не знаю, — зізнався Лінь Ціхуей.

— Годі базікати, ходімо на гору. Шукати в темряві буде набагато складніше.

Скориставшись тим, що сонце ще не сіло, група сформувала пошуковий загін і стрімко вирушила в гори.

Гора нагадувала велетенські сходи. Невдовзі вони досягли високої скелі, а видершись на її верхівку, миттєво опинилися перед наступною. Скелясті виступи хаотично нагромаджувалися один на одного. Іноді між ними можна було просто перестрибнути, але якщо відстань була завеликою, їм не залишалося нічого іншого, як дряпатися вгору, чіпляючись руками.

— Я піднімуся туди й погляну, звідти огляд кращий. Ви впевнені, що саме тут розійшлися з ними? — запитав Мо Фань.

— Там так високо, як ти взагалі збираєшся туди вилізти? — здивувалася студентка в окулярах на ім'я Цао Цзюань.

— Точно, ти ж не вмієш літати! — Лінь Ціхуей подивився вгору й усвідомив, наскільки стрімкою була скеля. Звичайна людина навряд чи змогла б туди видертися.

Мо Фань промовчав. Він просто стрибнув прямо на прямовисну скелю.

Його стрибок виявився напрочуд високим. Коли він досяг найвищої точки в повітрі, навколо нього сплелася золотисто-коричнева Зоряна Орбіта. Зі стіни, наче пагін бамбука, вирвався кам'яний шип, опинившись прямісінько під ногами Мо Фаня.

Мо Фань відштовхнувся від каменя і знову рвонув ще вище.

Зі стіни вискочила ще одна кам'яна опора, і Мо Фань знову закинув себе вгору. Його силует поступово зникав із поля зору решти.

Що вище він підіймався, то більше каміння виростало зі стіни, і невдовзі він успішно досяг верхівки скелі. Група внизу просто ошелешено витріщилася, ставши свідками цього дійства.

Використання елемента Землі в такий спосіб було неймовірною рідкістю. А найголовніше — його сила та спритність могли легко зрівнятися з показниками могутньої демонічної потвори!

— Пф-ф, тільки й уміє, що показувати такі марні фокуси! — зневажливо процідив Чжоу Дунхао, намагаючись зіпсувати враження.

З вершини скелі Мо Фань міг оглянути сусідні гори. Він подивився вниз, намагаючись знайти Тао Цзін та зниклих студентів, і раптом помітив щось, що стрімко звивалося в тріщині між схилами неподалік.

Мо Фань примружився, намагаючись розгледіти це краще. Ідентифікувати це було вкрай важко. Здавалося, це була просто багнюка.

Проблема полягала в тому, що ця багнюка сунула вниз по схилах. І, судячи з усього, прямувала прямісінько до студентів!

— До вас щось наближається. Обережно! — щосили загорлав Мо Фань, інтуїтивно відчувши небезпеку.

— Що ти сказав? Вони десь близько? — долинуло знизу.

— Я сказав, до вас наближається щось небезпечне! Ховайтеся, негайно! — Мо Фань ще більше підвищив голос.

— А, в тому напрямку? Зрозумів, спробуємо пошукати там! — відгукнувся Лінь Ціхуей.

Мо Фань чудово розчув відповідь Лінь Ціхуея, але слух того хлопця, вочевидь, був не таким гострим. Він знову подивився вниз і помітив, що багнюка підповзла ще ближче до групи!

— Дідько б вас вхопив, я ж сказав вам тікати, біжіть! — Мо Фань з розгону зістрибнув зі скелі, волаючи до людей унизу, які навіть не підозрювали, в якій халепі опинилися.