Розділ 1768 — Дінчен під атакою

— Засідка Кам'яної Акули!

Мо Фань вибудовував Зоряний Візерунок усе швидше з кожним застосуванням закляття. Йому більше не доводилося чекати, поки Кам'яний Монстр підійде впритул, щоб Викликати потужний Світлий Камінь. Золотисто-коричнева брила люто вирвалася зі стіни й перехопила потвору просто в стрибку.

Пробивна сила золотисто-коричневого Світлого Каменя помітно зросла. Навіть Кам'яному Генералу довелося б непереливки, що вже казати про звичайного Кам'яного Монстра. Тіло істоти миттєво розлетілося на друзки просто в повітрі від удару магії.

Миттєве вбивство!

Зазвичай під час зіткнення двох важких об'єктів цілим залишається той, що міцніший. Без Світлого Каменя Мо Фаню довелося б добряче попітніти в бою з Кам'яними Монстрами, але з об'єднаною міццю Світлого Каменя та Середнього закляття Землі ці створіння більше не становили жодної загрози!

Серед падаючого каміння з'явився кволий чоловік. Мо Фань очікував на це. Здолавши Кам'яного Монстра, він швидко зістрибнув униз, щоб упіймати юнака, який із ніг до голови був вкритий пилом.

— Це ж старшокурсник Кан! — радісно вигукнула Тао Цзін.

— Час іти, решта потвор скоро нас наздожене, — промовив Мо Фань, підхопивши хлопця на прізвище Кан однією рукою, подумки посилаючи все під три чорти.

«Дідько, якого біса цей тип такий важкий? У ньому ж кілограмів сто. А що, як я випадково розіжму пальці?»

«З таким пузом йому взагалі не варто було пхатися в таку авантюру. Він же навіть утекти від демонічних потвор не зможе, якщо запахне смаленим!»

Мо Фань важко дихав, витягнувши хлопця на поверхню. Лінь Ціхуей та інші, вочевидь, уже змилися. Це аж бісило; чому між людьми не може бути бодай краплі довіри? Він же лише приблизно сказав їм іти через десять хвилин. Невже в них не вистачило клепки почекати ще п'ять? Хто тепер потягне цього стокілограмового товстуна назад?

Мо Фань просто волік товстуна по землі. Благо, хлопець був вкритий товстим шаром пилу, який слугував йому своєрідним захисним панциром від тертя.

Спустилися сутінки, і вдалині вже замерехтіли вогні міста. Мо Фань, Тао Цзін та Чжоу Дунхао втомлено спускалися з гори, волочачи за собою цей баласт.

— Скільки ще вони будуть встановлювати те кляте Ядро Бар'єра?! — невдоволено пробурмотів Мо Фань.

Мо Фаня страшенно дратував той факт, що він не міг скористатися своїми іншими стихіями. Навіть тягнути тушу людини вниз по схилу виявилося для нього неабияк виснажливим завданням!

— Вони мають скоро закінчити... ти чув цей звук? — Тао Цзін прислухалася.

— Ні, який іще звук? — перепитав Мо Фань.

— Здається, це лунає з боку міста!

Простір між проваллям і міським муром затягло густими хмарами куряви. У повітрі відлунював громоподібний рев.

Незліченні кам'яні брили жбурляли в мури з такою частотою, ніби там працювало кілька сотень катапульт. Мур був критично важливою частиною оборони міста, але він уже перетворився на руїни від шаленого бомбардування!

— Звідки, в біса, взялося стільки Кам'яних Монстрів? Хіба ми не відправляли загін на розвідку провалля? Де наші люди? Чому вони досі не повернулися? — спантеличено допитувався Лу Бінь із Магічної Асоціації.

Вони чудово знали, що Ядро Бар'єра приверне увагу демонічних потвор. Зрештою, воно містило божевільну кількість енергії, від якої ці створіння просто божеволіли. Крім того, місцеві хижаки явно не збиралися мовчки спостерігати, як люди зводять непробивну оборону на їхній території.

Магічна Асоціація та армія прорахували всі ці ризики заздалегідь. Вони провели ретельні зачистки й перебували в повній бойовій готовності, проте місто все одно зазнало атаки химерного виду потвор. Ця стратегія з катапультами заскочила їх абсолютно зненацька!

— Це ті самі Кам'яні Монстри, що почали з'являтися останнім часом, — відрізала Вень Ся.

— Та я бачу! Ці підступні тварюки тримаються поза зоною ураження наших солдатів. Вони просто без упину жбурляють у нас брили, щоб зруйнувати оборону! Вони явно націлилися на Ядро Бар'єра, не можна підпускати їх ближче! — гаркнув Лу Бінь.

Позаду Лу Біня вишикувався загін магів у світло-коричневій формі. Було видно, що вони чудово вишколені. Навіть не застосовуючи магію, вони випромінювали потужну ауру елемента Землі.

Це були Маги Брунатного Каменя місцевої Магічної Асоціації, чиєю профільною стихією була Земля. Саме в них Мо Фань та інші студенти планували переймати досвід, але ця підступна орда потвор з'явилася ще до того, як вони отримали шанс хоч чомусь навчитися!

Раптом рев потвор синхронізувався, нагадуючи гуркіт бойових барабанів. Кам'яним Монстрам увірвався терпець, і вони відкинули тактику бомбардування. Збившись у масивний стрій, вони кинулися штурмувати місто, немов броньовані танки!

Їх налічувалося близько трьох сотень. Захисники відчули, як душа холоне, побачивши цих велетенських тварюк, що шалено мчали рівниною. Бойові Маги та Маги Брунатного Каменя, які тримали оборону на мурах, підсвідомо відсахнулися назад.

— Не дозволяйте їхній агресії залякати вас! Наше місто от-от стане найбільшою материковою Елементальною Столицею Землі. Воно забезпечить вашим сім'ям та прийдешнім поколінням найбезпечнішу домівку у світі! Коли це місто досягне своєї справжньої величі, люди звеличуватимуть ваші імена. Вас запам'ятають назавжди! — Лу Бінь стояв на командному пункті муру й надихав Бойових Магів гучним голосом.

Ця битва мала критичне значення. На кону стояла доля Елементальної Столиці, а її успіх був нерозривно пов'язаний із життям кількох міст-штаб-квартир уздовж узбережжя. Дінчен постачав туди будівельний камінь, тож його захист був гарантією міцної оборони для всієї берегової лінії.

— Приготуватися до бою, ні кроку назад! — Вень Ся взяла на себе командування військовими. Бойові Маги миттєво виструнчилися, почувши її наказ. У їхніх очах більше не було жодної краплі страху перед Кам'яними Монстрами, що сунули прямо на них.

— Звести Кам'яні Бар'єри! — Вень Ся підняла руку й різко опустила її, щойно Кам'яні Монстри досягли визначеної дистанції.

Бойові Маги, роззосереджені на різних ярусах муру, синхронно застосували Середні закляття Землі. Брунатне світло спалахнуло вздовж усієї лінії оборони, мов магічний феєрверк.

Зоряні Візерунки сконцентрували свою енергію в низовині перед мурами. Під спільним впливом понад сотні магів Землі рельєф зазнав тотальних змін. Земля розверзлася глибокими ущелинами, з яких виросли масивні кам'яні стіни. Потужні шипи вирвалися з-під ґрунту, безжально простромлюючи Кам'яних Монстрів!

Земля захиталася від шалених поштовхів. Мо Фань, який саме спустився з гори, став свідком цього грандіозного видовища. Навіть попри те, що поле бою було огорнуте темрявою, він фізично відчував нищівну міць зіткнення людської магії з ордою Елементальних потвор.