Розділ 1769 — Зніми це

— Всратися можна, коли ми йшли, ще тільки сутеніло. З якого біса все так швидко злетіло з котушок, щойно настала ніч? — Чжоу Дунхао перелякався до смерті, дивлячись униз із гори.

Студент зроду не бачив нічого подібного. Його ноги вже ходором ходили від жаху!

— Ви бачили, як щось стікає з гори в тому напрямку? — озвалася Тао Цзін, вказуючи в інший бік.

Мо Фань теж це помітив. Воно текло повільніше за воду, ніби було значно в'язкішим. У його голові миттєво виникла страшна здогадка.

— Справи кепські. Кам'яні Монстри атакують у лоб, щоб відволікти солдатів, поки багняні монстри-перевертні нишком прослизають у місто! — випалив Мо Фань.

— Це жахливо! Ці багняні перевертні перетворять людей на нових Кам'яних Монстрів. У місті ж так багато магів Початкового рівня... — стурбовано промовила Тао Цзін.

— Ми надто далеко, а зв'язок не працює. Думаю, нам краще забиратися звідси якнайшвидше. От-от станеться якась катастрофа! — запропонував Чжоу Дунхао.

Вони перебували добіса далеко від міста й поля бою. Навряд чи вони встигли б дістатися туди вчасно.

— Навіть не думай! Ми маємо попередити військових і сказати всім, щоб пильнували багняних перевертнів, — миттєво заперечила Тао Цзін.

Мо Фань не очікував від Тао Цзін такого загостреного почуття справедливості. Для нього самого втеча теж була абсолютно неприпустимою. Він мусив дістатися мурів якомога швидше!

— Давайте розділимося. Я рушу до військових, а ви двоє йдіть туди, куди прослизають багняні монстри, щоб евакуювати людей і не дати їх зжерти, — відрізав Мо Фань.

Якби йшлося лише про Кам'яних Монстрів, Мо Фань не переймався б так сильно, але, побачивши на власні очі, як Кам'яний Монстр затягнув Су Цзіньду собі в груди й еволюціонував у Кам'яного Генерала, він усвідомив усю смертельну небезпеку багняних перевертнів. Далеко не кожен мав шанси проти Кам'яного Генерала. Його кам'яна шкура легко витримувала закляття Початкового та Середнього рівнів, не кажучи вже про те, що місто досі перебувало під дією Наказу про Заборону Елементів!

— Зрозуміла! — кивнула Тао Цзін. Вона одразу ж кинулася в тому напрямку, куди тишком-нишком повзли багняні монстри.

Чжоу Дунхао залишалося лише зціпити зуби й піти ва-банк заради прихильності своєї богині. Він рушив слідом за Тао Цзін, аби захистити її.

— Фань Мо, будь обережним, бо мене поруч не буде. Буде добіса прикро, якщо доведеться влаштовувати тобі поминки через те, що ти не повернувся до університету, — промовив Чжоу Дунхао перед тим, як вони розійшлися.

— Він набагато сильніший за тебе. Краще за себе хвилюйся! — Тао Цзін закотила очі.

Мо Фань просто втратив дар мови від того, яким безмозким ідіотом був цей Чжоу Дунхао.

Мо Фань продовжував волочити товстуна на прізвище Кан у бік муру. Чоловік, густо вкритий попелом, прокинувся, коли вони вже майже дісталися міста. Він доволі швидко оговтався.

— Іти вже можеш? — запитав Мо Фань.

— Здається, так... — простогнав товстун.

— Тоді піднімайся і знайди собі безпечне місце, щоб сховатися. Багняні монстри вже вторглися в місто. Якщо в тебе ще лишилися сили, попередь інших, — розпорядився Мо Фань.

— Гаразд, зрозумів, — із вдячністю промовив чоловік.

— Дрібниці, не зважай... — Мо Фань махнув рукою. Однак він раптом зупинив хлопця, щось згадавши: — О, і ще: сідай на дієту, бо я аж вимотався, поки волочив... тобто ніс тебе з гори.

Товстун ніяково почухав потилицю. Його вираз обличчя був абсолютно щирим, незважаючи на шар попелу.

Мо Фань побіг до муру. Товстун раптом про щось згадав і загорлав йому в спину: — Ти ж Мо Фань, а не Фань Мо, правда? Ти той самий хлопець, який виграв Світовий студентський турнір для нашого університету... Я твій кумир, ой, тобто ти мій кумир! Я зрозумів це ще в перший день, щойно ми приїхали в місто!

Мо Фань не відповів на цей вигук, але, схоже, зусилля, витрачені на порятунок товстуна, не пропали марно!

Не маючи змоги скористатися Миттєвим Стрибком чи Тінню Утечі, Мо Фань почувався справжньою черепахою, адже міг покладатися лише на власні ноги. Коли він дістався муру, там уже панував суцільний хаос: Кам'яні Монстри, збившись у зграї, наче мавпи, трощили будівлі й ганялися за магами.

Справи йшли добіса кепсько. Наказ про Заборону Елементів критично підірвав боєздатність армії. Маги Землі, приписані до міста, могли лише тримати оборону. Як вони взагалі мали відбиватися від цих міцних і могутніх елементальних істот рівня Воїна, маючи в арсеналі закляття лише однієї стихії?

— Це вона. Здається, саме вона командує військами! — Мо Фань помітив Бойову Магесу, яка самотужки відбивала атаки сімох Кам'яних Монстрів на даху будівлі. Він упізнав її лише завдяки фірмовому закляттю — Гірська Дзиґа-Свердло.

Мо Фаню якраз трапився Кам'яний Монстр, якому аж кортіло приєднатися до бійні між сімкою його сородичів і вродливою військовою. Хлопець рішуче заскочив потворі прямо на спину.

Кам'яний Монстр справді виявився неповоротким і тупуватим. Він помітив присутність Мо Фаня лише тоді, коли видерся на дах будівлі. Потвора миттєво простягла ручиська, щоб схопити хлопця.

— Ану пішов униз!

Мо Фань зістрибнув на дах, попутно проломивши під ногою виступ будівлі потужним ударом.

Кам'яному Монстру більше не було за що триматися. Він зірвався з даху й з оглушливим гуркотом гепнувся у величезну вирву.

— Це ти! — Вень Ся аж оторопіла, побачивши Мо Фаня.

— Кам'яні Монстри так легко прорвали оборону. Схоже, командир з тебе такий собі, — зверхньо прискнув Мо Фань.

— Засунь свій сарказм куди подалі. Якщо не збираєшся допомагати, то провалюй, щоб не муляти мені очі! — миттєво огризнулася Вень Ся.

— Звісно ж, я тут, щоб допомогти! Ці Кам'яні Монстри просто водять тебе за ніс. Це лише гарматне м'ясо для відволікання уваги. Основні сили вже прослизнули в місто! — заявив Мо Фань із серйозним виглядом.

— Ти про тих багняних монстрів, що кидаються на людей? — запитала Вень Ся, одночасно відбиваючись від Кам'яних Монстрів.

— Ага, я бачив цілу орду, яка сунула прямо до центру міста, — підтвердив Мо Фань.

— Ти впевнений?! — Вень Ся відволіклася, і Кам'яний Монстр ледь не заїхав їй кулаком в обличчя.

— Абсолютно! — заприсягся Мо Фань.

— Дідько б їх ухопив, підступні тварюки! — вилаялася Вень Ся.

— Ядро Бар'єра в центрі міста? — поцікавився Мо Фань.

— Звісно, вони явно націлилися на Ядро Бар'єра. — Вень Ся силоміць вирвалася з оточення Кам'яних Монстрів і перестрибнула на нижчу будівлю.

Мо Фань провів її поглядом. Він обернувся і ледь не вибухнув потоком добірної лайки, побачивши, що Кам'яні Монстри тепер переключилися на нього.

— Стій, спершу зніми з мене цю кляту Печатку! — Мо Фань стрімголов кинувся навздогін за Вень Ся.

Мо Фаня вже просто в печінках сиділа ця Магічна Печатка. І тільки Вень Ся могла її зняти!