Розділ 1771 — Рятує світ, хоч би куди піде

— Нізащо, я не зніму Печатку, поки бар'єр не буде повністю встановлений! — твердо заявила Вень Ся.

— Не будь такою впертою. Якщо ти не позбудешся Печатки, як ти збираєшся впоратися з цими Кам'яними Монстрами? А що, як усіх жителів міста зжеруть ці потвори? — наполягав Мо Фань.

— Поглянь угору, — Вень Ся вказала на нічне небо. — Опівночі місяць досягне зеніту, і саме тоді формування бар'єра завершиться. Після цього Бар'єр більше не заборонятиме магам у місті використовувати інші елементи. Залишилося лише кілька годин!

Мо Фань зиркнув на місяць, що висів у небі, і почухав потилицю.

Кілька годин! Звучить просто, але армія та Магічна Асоціація геть не очікували, що багняні монстри-перевертні прослизнуть у місто. Вони зосередили всю свою увагу на мурі, який зараз атакували Кам'яні Монстри. Місто вже перетворилося на суцільний хаос. Воно просто фізично не зможе протриматися ще кілька годин!

До того ж, люди в місті були надто скупчені і водночас цілком неорганізовані. Вони стали легкими мішенями для багняних монстрів-перевертнів, на яких ті нарощували собі досвід. Кількість Кам'яних Монстрів та Кам'яних Генералів лише зростатиме, не кажучи вже про двох Чорно-срібних Кам'яних Демонів, а цивільні й так із останніх сил відбивалися від звичайних Кам'яних Монстрів, хоча ті були найслабшим різновидом!

— Якщо ми не зможемо захистити Ядро Бар'єра, на відбудову міста піде щонайменше десять років. Без достатньої кількості каменю оборона міст-штаб-квартир уздовж узбережжя впаде на цілий рівень. Якщо станеться катастрофа пурпурового рівня, міста-штаб-квартири, на які ми витратили стільки ресурсів, просто припинять своє існування. Східна частина нашої країни безповоротно загине, — серйозно заявила Вень Ся.

Мо Фань аж сторопів від її слів.

«Якого дідька? Чому її слова звучать так, ніби доля якоїсь елементальної столиці глибоко в горах пов'язана з виживанням усього людства? Вона часом не перебільшує?»

Помітивши сумнів на обличчі Мо Фаня, Вень Ся зберегла свою праведну солдатську виправку: — Можливо, ти вважаєш, що ймовірність катастрофи пурпурового рівня вкрай низька, але це не виправдання, щоб ігнорувати загрозу. Якщо це справді станеться, наслідки будуть просто жахливими.

Мо Фань втратив дар мови.

Минула мить, перш ніж Мо Фань нарешті пригадав, що хотів сказати. Його голос звучав уже не так впевнено: — Тобто ти за жодних обставин не знімеш Печатку до півночі?

— Саме так! — твердо відрізала Вень Ся.

Мо Фань зрозумів, що не має жодних шансів переконати Вень Ся, побачивши, наскільки серйозно вона переймається долею світу. Йому не залишалося нічого іншого, окрім як чекати до півночі. А це означало, що він має подбати, аби Ядро Бар'єра залишилося неушкодженим до того часу.

Проте багняні монстри-перевертні, здавалося, вловили запах Ядра Бар'єра. Вони почали стягуватися до старої будівлі з годинниковою вежею в самісінькому центрі міста.

— Тільки не кажи мені, що Ядро Бар'єра саме там, — важко зітхнув Мо Фань.

Вень Ся не відповіла, але її реакція була промовистішою за будь-які слова.

— Дідько, зачекай на мене! — вилаявся Мо Фань.

Мо Фань з'їхав сходами вниз і кинувся навздогін за Вень Ся в напрямку годинникової вежі. Час від часу на вулицях спалахували брунатні відблиски. Місто виглядало незвично, адже тут дозволялася лише магія Землі. Не було видно жодних яскравих спалахів від інших стихій.

Єдина проблема полягала в тому, що далеко не кожен маг Землі володів атакуючими закляттями. Пасивно захищатися від видатної грубої сили Кам'яних Монстрів було програшною тактикою. Якби високі будівлі та заплутані вулиці не надавали їм певного укриття, Кам'яні Монстри вже давно б рознесли годинникову вежу на друзки!

Вень Ся швидко заскочила на годинникову вежу. На самій верхівці стояла Бойова Магеса у шляхетній Магічній Мантії. Однієї лише її Аури було достатньо, щоб безпомилково впізнати в ній Верховну Магесу.

Кілька Кам'яних Генералів наївно наближалися до годинникової вежі, але Верховна Магеса безперервно маніпулювала рельєфом міста, тримаючи їх на відстані.

— Вень Ся, моє Гравітаційне Кільце протримається до півночі. Поки воно працює, вони не зможуть піднятися на Бар'єр. Їм залишається лише блукати навколо будівлі, але ті два Чорно-срібні Кам'яні Демони також володіють потужною магією Землі. Вони поступово ослаблюють моє Гравітаційне Кільце, тож тобі доведеться розібратися з ними! — похмуро констатувала жінка.

— Вчителько, ви зможете відбиватися до півночі? — стурбовано запитала Вень Ся.

— У мене просто немає вибору. Не турбуйся про мене, просто роби те, що я сказала! — відповіла жінка.

— Зрозуміла, я йду.

— Твої люди мусять залишитися тут. Тобі доведеться впоратися самій, — додала жінка.

— Покладіться на мене!

На годинниковій вежі також розмістився спеціальний загін Бойових Магів, у середньому — Просунутого рівня. Їх було небагато, але всі вони вирізнялися неабиякою силою. Саме завдяки їм це місце досі залишалося цілим.

У центрі міста з'явилася сила-силенна Кам'яних Монстрів. Люди нарешті помітили незвичну поведінку багняних монстрів-перевертнів. Жінка в магічній мантії швидко зібрала більшість магів біля годинникової вежі ще до того, як туди прибули Вень Ся та Мо Фань. Магам було куди безпечніше триматися разом, а найголовніше — захищати Ядро Бар'єра!

Цивільні маги, знаючи, що на годинниковій вежі знаходяться Просунуті Бойові Маги та експерти Магічної Асоціації, швидко стягнулися туди. Їм удалося вибудувати міцний оборонний периметр.

— Ти, підеш зі мною! — Вень Ся не стала брати з собою нікого зі своїх людей, натомість наказавши Мо Фаню супроводжувати її.

— Ти з мене знущаєшся? Поки ти не знімеш Печатку, я нічим не відрізняюся від Середнього мага, а ти просиш мене йти розбиратися з Чорно-срібними Кам'яними Демонами разом із тобою? — обурився Мо Фань.

— Тобі треба лише підстрахувати мене, я сама візьму бій на себе. Ти ж не хочеш, щоб Ядро Бар'єра потрапило до лап цих потвор, еге ж? Ти все одно не зможеш користуватися іншими стихіями, а місто просто паде. І якщо це станеться...

— ...Якщо місто паде, східна частина нашої країни буде знищена, а за нею піде на дно й уся решта. Уся планета опиниться в небезпеці... Добре, я зрозумів. Мабуть, у мене просто така доля — рятувати світ хоч би куди я пішов, — саркастично гмикнув Мо Фань, передражнюючи пафосні промови Вень Ся.

Насправді, навіть якби місто і пало, країна все одно вистояла б і пережила ці скрутні часи. Земля б крутилася, як і раніше. Вони просто полюбляли прив'язувати кожнісінький інцидент до долі всієї держави!

Вень Ся спалахнула гнівом. Вона люто зиркнула на Мо Фаня і гаркнула: — То ти йдеш чи ні?

— Звісно йду. Ці дрібні тварюки навіть не варті моєї уваги, хай навіть я не можу використовувати свої основні стихії! — продовжував пафосно викаблучуватися Мо Фань.