Розділ 1772 — Ти мужик чи ні?

Мо Фань рушив слідом за Вень Ся, обережно пробираючись хаотичною вулицею повз зруйновані будівлі та будинки. Вони раз у раз натрапляли на молодих магів, які стрімголов тікали, рятуючи власне життя, та на досвідчених Мисливців, що відчайдушно билися з Кам'яними Генералами. Час від часу до них долітали агонізуючі крики, що сповіщали про народження нового Кам'яного Монстра десь у темному провулку...

— Ці багняні монстри-перевертні вміють майстерно маскуватися. Вони змінюють колір під колір оточення, коли повзають вулицями чи стінами, тому їх так важко помітити, — зауважив Мо Фань, який дорогою вже встиг розгадати химерну здібність цих потвор.

— Ми були абсолютно не готові до появи цих тварюк, бо надто мало про них знали. Ті ідіоти з Дослідницького Союзу! Я щиро дивуюся, якого біса Магічна Асоціація взагалі їм платить, якщо від них немає жодної користі! — буркнула Вень Ся.

Вони вже стикалися з Кам'яними Монстрами ще до початку цього вторгнення. Їм навіть удалося врятувати кількох зниклих магів. Дослідницький Союз мав би розібратися у властивостях цих створінь, маючи такі дані, але вони так нічого й не з'ясували. Інакше, з такою посиленою охороною, місто зараз не опинилося б у такому безпорадному становищі!

Як вона й думала, на місцевий Дослідницький Союз узагалі не можна було покластися. Коли доходило до реальних справ, вони виявлялися абсолютно нікчемними!

— І як ми вдвох маємо розібратися з тими Чорно-срібними Кам'яними Демонами? — Мо Фань не збирався напружувати мізки, оскільки просто йшов причепом. До того ж, поки ця жіночка не зніме з нього Печатку, він був лише жалюгідним Середнім магом!

— Поглянь туди, — Вень Ся вказала пальцем уперед.

Мо Фань глянув на Чорно-срібного Кам'яного Демона і помітив, що той схопив ще одного молодого мага. Юнак здався Мо Фаню трохи знайомим. Придивившись, він упізнав у ньому Лян Цзюньхена з їхньої групи — того самого хлопця, який постійно гризся з Чжоу Дунхао.

— Ти його знаєш? — насупилася Вень Ся.

— О, та ми не те щоб близькі, — недбало відмахнувся Мо Фань.

Вень Ся обдарувала Мо Фаня зневажливим поглядом і пояснила: — Ці Кам'яні Монстри на коротку мить перетворюються на багнюку, щоб поглинути людей.

— Я в курсі! — Мо Фань спокійно спостерігав за Чорно-срібним Кам'яним Демоном. Він не мав ані найменшого наміру рятувати того юнака. Сунутися туди було б рівноцінно самогубству.

— Моїй магії буде вкрай важко пробити його захист, але якщо його тіло перетвориться на багнюку, я зможу завдати йому смертельного удару! — впевнено заявила Вень Ся.

— О, а це дійсно хороша ідея. Ми почекаємо, поки Чорно-срібний Кам'яний Демон знову атакує. Я відволічу його, а ти влаштуєш засідку. Ніколи б не подумав, що за цією суворою і непохитною оболонкою ховається такий гострий розум, — зробив Мо Фань сумнівний комплімент, за що миттєво отримав ще один лютий погляд.

План Вень Ся був доволі дієвим. Головною силою цих Кам'яних Монстрів був їхній захист, тим паче що магія Землі не вирізнялася особливою руйнівністю. Кам'яні Монстри могли б вийти абсолютно неушкодженими навіть після прямого влучання земного закляття. Проте вони ставали вразливими під час «трапези» у своїй багняній формі!

— Ми не можемо чекати на іншу жертву. Якщо я атакую його в момент поглинання, хіба я не вб'ю і ту людину теж? — зціпила зуби Вень Ся.

— А й справді. Є величезна ймовірність, що ти завдаш шкоди і жертві, але, гадаю, це цілком виправдано, адже на кону стоїть доля країни і всієї планети Земля, — багатозначно закивав Мо Фань.

Вень Ся закотила очі від цього відвертого сарказму. — Я нізащо на таке не піду! — відрізала вона.

— То що нам тоді робити? Чорно-срібний Кам'яний Демон переходить у багняну форму лише тоді, коли когось жере. Ця людина так чи інакше потрапить під твій удар, — зауважив Мо Фань.

— Саме тому я й привела сюди тебе, — спокійно відповіла Вень Ся.

— У сенсі? Хочеш, щоб я витягнув людину прямо перед твоєю атакою? З моїми нинішніми закляттями це буде до біса складно... — Мо Фань раптом помітив, що Вень Ся невідривно дивиться йому просто в очі. Його голос стих, а потім він рявкнув: — Трясця, ти що, пропонуєш мені стати наживкою?!

Вень Ся суворо кивнула.

— Подруго, це твій обов'язок як солдата — захищати країну. Це не має жодного відношення до такого дрібного громадянина, як я! Зустрінемося знову, якщо нам судилося. М-м, і не парся щодо Печатки. Я просто змиюсь із міста і вийду із зони дії Ядра Бар'єра. Сказавши це, Мо Фань розвернувся і покрокував геть.

«Що це за хрінові жарти? Ця навіжена жіночка просить його на тарілочці піднести себе Чорно-срібному Кам'яному Демону, щоб той його зжер. Вона що, остаточно з'їхала з глузду? Мо Фаню взагалі не впало так ризикувати життям, враховуючи, що він тут лише турист!»

— Ти мужик чи ні?! — гаркнула Вень Ся.

— Звісно ж, я, біс забери, мужик! Якби ситуація не була такою кепською, я б кинув тобі виклик поставити це саме питання посеред ночі. Я б показав тобі справжнє значення слів «твердий» та «незламний»!... Зніми з мене Печатку, і я миттєво знищу цього Чорно-срібного Кам'яного Демона. Але якщо ти цього не зробиш, я палець об палець не вдарю! — випалив Мо Фань.

— Тобі варто мати більше довіри до мене. Я не дозволю йому тебе зжерти! — заприсяглася Вень Ся.

— Собі я довіряю куди більше! Кажу тобі: Ядро Бар'єра от-от потрапить до лап демонічних потвор. Тобі краще зняти Печатку прямо зараз. Тоді я принаймні зможу перебити всіх Кам'яних Монстрів у центрі і захистити місто! Якщо ти цього не зробиш, ми не лише втратимо Ядро Бар'єра, а й усі тут здохнемо! — пообіцяв Мо Фань.

— Тоді давай поміняємося ролями! Я буду наживкою, а ти його прикінчиш, — пішла на компроміс Вень Ся.

— Подруго, ти з глузду з'їхала? Як моя нинішня магія взагалі здатна завдати хоч якоїсь серйозної шкоди цим Чорно-срібним Кам'яним Демонам! — обурився Мо Фань.

— Тоді що ти пропонуєш?! — обличчя Вень Ся спалахнуло від гніву. Це був єдиний метод, який вона змогла вигадати. Їм ніколи не здолати Чорно-срібних Кам'яних Демонів самими лише закляттями Землі в лобовому зіткненні. Якщо вони програють, то самі стануть кормом, дозволивши потворам стати ще могутнішими.

— Давай мислити раціонально. Я тут лише для того, щоб підставити плече, а не для того, щоб піти на вірну смерть! — сказав Мо Фань.

— Тоді роби те, що я кажу! — наполягала Вень Ся.

— Йди під три чорти! Чужі життя, значить, важливі, а моє — ні?

— Ти не здохнеш, бо ти достатньо сильний!

— Оце так ти мене переоцінюєш...

Мо Фань більше не став сперечатися з Вень Ся. Він і близько не мав наміру виконувати її план.

Він помахав рукою на прощання і почав збирати речі.

Вень Ся не стала його зупиняти. Мо Фань кілька разів озирнувся, та не полишав свого байдужого вигляду.

Він відійшов не далі ніж на два квартали, коли раптом почув жіночий крик.

Мо Фань обернувся і побачив, як Чорно-срібний Кам'яний Демон схопив Бойову Магесу. Було очевидно, що він збирається її зжерти, аби стати ще сильнішим.

— Тао Цзін?

Мо Фань насупився, коли випадково розгледів її обличчя.