Розділ 1774 — Дев'ятишаровий Хвіст Скорпіона

Поки Мо Фань не пручався, йому не доведеться терпіти зламану руку чи ногу.

Коли Чорно-срібний Кам'яний Демон схопив Мо Фаня за ноги й підняв його над землею догори дриґом, хлопець почав шкодувати про своє рішення.

«А що, як на Вень Ся не можна покластися? Що, як вона схибить?»

Чорно-срібний Кам'яний Демон підніс Мо Фаня до своїх грудей, де знаходилася система поглинання.

Груди Чорно-срібного Кам'яного Демона почали ворушитися й м'якшати. Вони поступово ставали слизькими, перетворюючись на багнюку. Це була не звичайне чорне багно, а скупчення потвор без кісток. Вони збилися в купу, а їхні руки та язики намагалися затягнути Мо Фаня всередину.

Мо Фань пройшов крізь багато випробувань, тому все ще міг зберігати спокій.

У багнюці Мо Фань розгледів химерне обличчя з хитрою та злісною посмішкою. Воно нагадувало зголоднілого демона, замкненого в клітці. Щойно воно бачило живу людину, у нього виникало непереборне бажання висосати з неї всю енергію.

— Злий Елементальний дух? — Мо Фань пригадав, що читав про цей рідкісний вид у якихось книгах. — Але якщо це злий Елементальний дух, як він стає сильнішим, висмоктуючи енергію магів?

Мо Фань був спантеличений, але часу на роздуми не залишилося, адже Чорно-срібний Кам'яний Демон силоміць вдавлював його в багнюку. Замість цього його голова наповнилася багатоповерховими матюками.

«Чого, в дідька, чекає ця жінка? Половину його тіла вже затягнуло в багнюку. Коли вона взагалі збирається атакувати?!»

— Дев'ятишарове Жало Скорпіона!

Під гучне промовляння закляття, висока струнка фігура, що випромінювала яскраве брунатне світло, з'явилася на вершині вежі. Зоряні Орбіти, Зоряні Візерунки та Зоряні Галактики зливалися у грандіозний Зоряний Палац, підкреслюючи звабливе тіло та владну виправку Вень Ся!

Мо Фань висів догори дриґом. Він усвідомив, яким незвичним здається світ, коли дивишся на нього з такого особливого ракурсу.

Міські будівлі зазнали сильних руйнувань, але все ще височіли на різній висоті. Земля почала здійматися з переплетених вулиць під вежею, на якій стояла Вень Ся. Вона піднялася в повітря більш ніж на десять метрів, ніби з-під неї щось виривалося.

Велетенський хвіст скорпіона вирвався з піднятого піску, немов дракон. Тріщини на вулицях теж нагадували форму скорпіона!

З-під землі вирвався лише грандіозний хвіст скорпіона, витесаний із якогось особливого каменю. Згорнувшись, хвіст сягнув вище за будівлю і вдарив. Жало на його кінці було таким же довгим і гострим, як шпиль вежі. Воно прошило наскрізь руку Чорно-срібного Кам'яного Демона всього за п'ять сантиметрів від паху Мо Фаня...

Оскільки Чорно-срібний Кам'яний Демон втискав Мо Фаня у свої груди, жало скорпіона прицвяхувало його руку прямо до власних грудей. Воно навіть пробило те злісне обличчя в багнюці й вийшло просто зі спини потвори!

— Дідько... дідько... всратися можна! — Мо Фань відчув, як у нього аж у паху стислося.

«П'ять сантиметрів! Усього п'ять сантиметрів! Мо Фань у стані бойової готовності зазвичай досягав п'ятнадцяти сантиметрів. Ця навіжена, вона що, вирішила позбавити його чоловічої гідності назавжди? Ручиська цієї тварюки були такими величезними, а вона примудрилася прицілитися так близько до його найважливішого органу!»

Горішки Мо Фаня, з якими жало розминулося на міліметри, все ще охоплював холодний піт із переляку. Мо Фань із блідим обличчям миттєво загорлав до Вень Ся: — Тобі треба було просто прикінчити й мене заразом!

Вень Ся не відповіла Мо Фаню. Із суворим обличчям вона повільно промовила: — Другий шар!

— Який ще другий шар... Якого біса, стій, негайно припини! — заволав Мо Фань на повні легені.

Земля знову задрижала. Ще більший хвіст скорпіона вирвався з-під землі та угородився в руку й груди Чорно-срібного Кам'яного Демона.

— Ти можеш цілитися трохи нижче... ні, трохи вище, хай йому грець! — лунав у повітрі голос Мо Фаня.

«Тепер ішлося вже не про п'ять сантиметрів. Ця жінка явно не мала жодного уявлення, де саме висить Мо Фань, і тим більше не розуміла, що для чоловіка є речі, набагато важливіші за саме життя!»

Мо Фань ледь не вивихнув суглоби, намагаючись змінити позу. Тим часом жало скорпіона проскочило прямісінько між його ногами і знову вдарило Чорно-срібного Кам'яного Демона в груди. Цього разу воно залишило на грудях потвори ще помітнішу діру.

— Дідько б її вхопив, клянуся, щойно спущуся звідси, я нагадаю їй, як це — бути жінкою... — вибухнув Мо Фань після того, як жало скорпіона знову розминулося з ним на волосину.

— Третій шар! — Вень Ся й гадки не мала, що там лепече Мо Фань. Вона залишалася максимально зосередженою в бойовій стійці.

— Дев'ять шарів... Тільки не кажи мені, що їх буде ще сім!... Братан, опусти мене, я сам її для тебе прикінчу! — Мо Фань був на межі того, щоб остаточно з'їхати з глузду.

«Він би волів, щоб Чорно-срібний Кам'яний Демон його поглинув, принаймні той лише висмоктав би його енергію, не загрожуючи життю! Тим часом Вень Ся не тільки намагалася позбавити його життя, вона збиралася позбавити життя всіх його майбутніх дітей та онуків!»

Дев'ять шарів і справді означали загальну кількість скорпіонячих жал. Величезний силует скорпіона залишався видимим протягом усієї дії закляття. Дев'ять скорпіонячих хвостів атакували Чорно-срібного Кам'яного Демона, перетворивши його груди на решето. А заодно повністю зруйнували чоловічу гідність Мо Фаня.

Мо Фань геть забув про рівновагу, коли падав із висоти.

Він гепнувся на землю і швидко обмацав свій пах. Окрім ментального паралічу, в якому він перебував, його ноги просто оніміли.

Як він і боявся, «дружок» отримав колосальний переляк. Він зіщулився, ставши схожим на маленького в'юна.

Мо Фань був страшенно пригнічений, наче мініатюрна дружина, яку надто жорстко «відлюбив» м'язистий чоловік. Коли він спинався на ноги, його коліна аж підгиналися всередину.

Чорно-срібний Кам'яний Демон звалився на землю, мов хмарочос після оглушливого вибуху. Його тіло почало розсипатися на шматки. З його решток повивалювалося кілька магів, загорнутих у попелясті кокони.

Чорно-срібний Кам'яний Демон і справді поглинув чимало людей. Здавалося, що його масивне тіло було буквально зліплене з величезної кількості магів.

— З тобою все гаразд? — Вень Ся спустилася з вежі й поплескала Мо Фаня по плечу, побачивши порожній погляд у його очах.

— Ти будеш нести відповідальність, якщо в нього залишиться якась травма. Тобі доведеться воскресити його і повернути йому колишню міць. Ти це розумієш?! — випалив Мо Фань.

Вень Ся опустила голову й із цілком серйозним обличчям відповіла: — Я візьму на себе відповідальність за це... після того, як Ядро Бар'єра і місто опиняться в безпеці.

— ...