Розділ 1775 — Останні три години

Після того як Чорно-срібний Кам'яний Демон зазнав поразки, Гравітаційне Кільце навколо годинникової вежі відновило своє сяйво. Кам'яним Монстрам та Кам'яним Генералам стало ще важче прорватися крізь оборонний периметр. Проте деякі Гранітні Звірі досі завдавали захисникам чималого клопоту. Ці потвори, стійкі до Гравітаційного Кільця, невпинно наближалися до Ядра Бар'єра.

Другий Чорно-срібний Кам'яний Демон перебрав на себе роль ватажка Кам'яних Монстрів після падіння свого попередника. Він продовжував віддавати накази кам'яній орді.

Гранітні Звірі почали безрозсудно крушити захисний бар'єр, тоді як решта Кам'яних Монстрів та Кам'яних Генералів розбрелися містом у пошуках магів. Вони миттєво поглинали кожного знайденого мага. Оскільки їм не вдавалося пробити бар'єр, вони вирішили зосередитися на атаках на магів, щоб еволюціонувати в Гранітних Звірів і подолати тиск Гравітаційного Кільця.

Їхньою кінцевою метою було Ядро Бар'єра. Вони мусили скористатися своєю чисельністю та тим фактом, що людська армія була зайнята відбиттям атак їхніх поплічників. Вони планували стрімко вдертися до годинникової вежі й захопити Ядро Бар'єра!

— Ці Кам'яні Монстри не зовсім безмозкі. Місто переповнене людьми, які стануть для них чудовим паливом для еволюції. Якщо найближчим часом не знайдеться сильних магів, які б ліквідували Кам'яних Генералів, кількість Гранітних Звірів подвоїться менш ніж за годину, а за дві — зросте вчетверо. До того часу бар'єр просто рухне, — зауважив Мо Фань.

— Оборона має вистояти за будь-яку ціну. Ми принаймні виграли додаткову годину. Вже майже північ! — більш оптимістично озвалася Вень Ся.

— Ти маєш повне право так думати, але мушу нагадати, що розміри та міць другого Чорно-срібного Кам'яного Демона значно перевершують того, з яким ми щойно розправилися. Якщо ти плануєш покінчити і з ним, то пошукай собі іншого помічника. Я більше не збираюся знову ризикувати заради цього своїми майбутніми дітьми та онуками! — заприсягнувся Мо Фань.

Вень Ся чудово усвідомлювала цю проблему.

Чорно-срібних Кам'яних Демонів було двоє. Той, якого вони ліквідували, виявився меншим із них. Різниця між ними була як між підлітком та дорослим. На додачу до всього, дорослий Чорно-срібний Кам'яний Демон здавався значно хитрішим, зважаючи на те, що він відправляв своїх Кам'яних Монстрів та Кам'яних Демонів полювати на магів, замість того, щоб тупо ломитися крізь бар'єр.

Знищити другого Чорно-срібного Кам'яного Демона буде в кілька разів складніше!

Вень Ся намагалася знайти вихід, але Чорно-срібний Кам'яний Демон діяв надто підступно. Він зосередився виключно на роздачі наказів Гранітним Звірам, уникаючи прямої участі в бою. Він навіть змушував своїх посіпак згодовувати йому магів вищого рівня, щоб нарощувати власну міць!

Під час його трапези Гранітні Звірі залишалися поруч і ретельно охороняли свого ватажка. Було абсолютно очевидно, що їхній попередній план більше не спрацює, навіть якби Мо Фань знову погодився стати наживкою!

— Камінь, який вміє битися, не такий страшний, як камінь, що вміє думати. Тобі доведеться зробити вибір. Або ти знімаєш Печатку, щоб усі могли об'єднати зусилля, здолати його, врятувати поглинутих людей і захистити місто, або відкликаєш армію з мурів назад до центру і всіма силами тримаєш оборону Ядра Бар'єра. Проте другий варіант має суттєвий недолік — місто затопить ще більше багняних монстрів-перевертнів та Кам'яних Монстрів. Навіть якщо Ядро Бар'єра успішно активується, людей у місті замінить каміння, тож створення Елементальної Столиці взагалі втратить будь-який сенс! — підкреслив Мо Фань.

— Ми не покинемо людей напризволяще, хіба що це стане крайнім заходом! — твердо відрізала Вень Ся.

Попереду, вочевидь, чекала важка битва, тим паче, що вони геть не орієнтувалися у здібностях свого супротивника. Проте майже кожна Елементальна Столиця купалася в крові під час свого заснування. Як вони могли б насолоджуватися миром, що міг тривати кілька десятиліть, якби не вибороли перемогу саме тут і зараз? Солдати, розквартировані в місті, вже давно були готові до найгіршого розвитку подій!

— Для тебе це місто — лише випадкова зупинка в подорожі, тож його доля не матиме для тебе жодного значення, щойно ти розвернешся й підеш геть. Навіть якщо воно перетвориться на Елементальну Столицю або буде знищене демонічними потворами, ти лише скрушно зітхнеш, побачивши це в новинах. Але для нас воно важливіше за власні життя! Усі війська з материка перекинули на узбережжя, тому в нас залишилася лише половина людей для оборони цього міста. Попри це, ми все одно рішуче налаштовані зробити це. Якщо одного дня берегова лінія паде і міста-штаб-квартири потонуть, це місто на горі зможе надати людям прихисток. Ядро Бар'єра гарантуватиме їм спокійний сон, а солдати, які просто хочуть безпечної домівки для своїх родин, хоробро битимуться заради них... — Вень Ся чудово розуміла, про що думав Мо Фань.

Їй доводилося миритися з похмурими обставинами; вона мала величну мету, за яку варто було боротися!

Вона навіть не задумуватиметься про крайні заходи до самісінького кінця. Їм життєво необхідна була ця Елементальна Столиця. І вони чудово знали, яку ціну доведеться заплатити заради її створення.

— Гаразд, на твоєму місці я б прийняв таке саме рішення... — Мо Фань нарешті зрозумів позицію Вень Ся, побачивши її непохитну рішучість. — Почекаємо ще годину і подивимося, чи зможемо ми протриматися. Тільки скажи, якщо знадобиться допомога.

— М-м! — кивнула Вень Ся.

Тим часом вона могла відновити трохи енергії. Вона витратила колосальні резерви, оскільки була обмежена лише елементом Землі. Маги, що захищали Ядро Бар'єра, стикнулися з тією ж проблемою, а до півночі залишалося цілих три години!

Вони щойно ліквідували одного Чорно-срібного Кам'яного Демона, тож Ядро Бар'єра мало б перебувати в безпеці ще принаймні годину.

Однак, оскільки багняні монстри-перевертні продовжували атакувати магів, популяція Гранітних Звірів невпинно зростала. Чим ближче до півночі, тим критичнішою ставатиме ситуація. Мо Фань навіть уявити не міг, наскільки жахливою вона виявиться. Він уперше протистояв такому унікальному виду, здатному множитися та еволюціонувати за рахунок поглинання своїх ворогів!

— Ти теж Верховний маг, чи не так? — раптом поцікавилася Вень Ся, сидячи на купі уламків.

— Тільки-но ним став. — Мо Фань виудив із-поміж уламків бляшанку Sprite. Відкривши її, він побачив, що напій усе ще газований. Він зробив великий ковток... незважаючи ні на що, він залишався прохолодним і чудово освіжав!

— Отже, ти явно не якась там дрібнота. Яке твоє справжнє ім'я? Твій профіль у системі — це, вочевидь, просто маскування. Для високорангових магів нашого кола мати другу особистість — цілком звична справа, — озвалася Вень Ся.

— Мо Фань, — відповів юнак.

— Той самий Мо Фань, який переміг у Світовому студентському турнірі?! — ахнула Вень Ся. Вона миттєво зміряла його поглядом із ніг до голови ще раз.

— Це я! — Мо Фань стягнув окуляри, які надавали йому вигляду ботаніка, і вишкірився в усмішці.

— Не дивно, що мені довелося так попотіти, щоб накласти Печатку на твою магію. Ти володієш такою купою елементів... — пробурмотіла Вень Ся.