Розділ 1777 — Я знищу їх усіх!

Місяць був холодним, наче паморозь, що нависла над горою та містом.

З наближенням півночі Мо Фань окинув поглядом місто. Спочатку воно було оточене будівлями різної висоти, і зараз виглядало більш-менш так само, але ті високі силуети, що майоріли в місті, більше не були будинками. То були велетенські кам'яні демони, чиї очі, немов прожектори, нишпорили зруйнованими вулицями, вишукуючи їжу, яка зробить їх ще могутнішими.

Маги тремтіли від жаху у своїх схованках між будинками. Вони не наважувалися навіть дихати на повні груди. Їхньою єдиною перевагою було те, що велетенським кам'яним демонам було вкрай важко їх помітити, поки вони сиділи в укриттях.

— На щастя, у них немає жодних магічних способів виявити нашу присутність. Якби це був будь-який інший хижак чи демон рівня Воїна, він би легко вловив наш запах! — прошепотів Лінь Ціхуей, ховаючись за напівзруйнованим ринком. Балки будівлі випадково утворили щось на кшталт печери.

Лінь Ціхуей та інші члени групи ховалися саме там, чекаючи, поки Кам'яні Генерали поблизу заберуться геть.

Дедалі ближче лунали важкі кроки, від яких здригалася земля. Усередину імпровізованої печери почав сипатися пил та дрібні камінці.

— Ані слова! — дав знак іншим Лінь Ціхуей.

Тільки велетенська потвора могла здіймати такий гуркіт під час ходьби!

Лінь Ціхуей визирнув назовні крізь щілину. Тридцятиметрове створіння, чиє тіло пронизували прожилки руди, стояло там і сканувало околиці. Воно явно вишукувало слабших магів!

Обличчя Лінь Ціхуея збіліло. Кам'яні Генерали і без того завдавали їм чимало клопоту, що вже казати про Гранітних Звірів.

Воно було настільки близько, що його серце ледь не зупинилося.

«Воно нас не бачить, воно нас не бачить, воно нас не бачить!» — подумки молився Лінь Ціхуей. Ці елементальні істоти не відзначалися гострим чуттям, тому вони будуть у безпеці, поки не потраплять їм на очі. Їхня схованка була надійною. Їм уже вдалося перечекати тут кілька груп Кам'яних Монстрів!

— С-старшокурснику! — раптом тихо скрикнула Цао Цзюань.

— Заткнись! — просичав Лінь Ціхуей.

— Поглянь під ноги, — прошепотіла вона.

Лінь Ціхуей нарешті опустив голову й побачив, як по вкритій попелом землі під ногами йдуть брижі.

Брижі нагадували пориви вітру, що здувають пил. Без пильного погляду їх було б важко помітити. Проте це явно була магія, адже пил не міг би так ворушитися за повної відсутності вітру!

Спочатку Гранітний Звір стояв спиною до ринку, але раптом він розвернувся і подивився вниз на напівзруйновану будівлю.

ГРЮК!

Гранітний Звір змахнув рукою і просто змів уламки геть. Люди внизу відчайдушно витріщилися на Гранітного Звіра, наче купка гномів, яким щойно знесло дах їхнього будинку!

— Як... як це можливо... — простогнав тремтячим голосом Лінь Ціхуей.

Гранітний Звір вишкірився, ніби насміхаючись із них.

Він не став хапати людей. Він просто розвернувся і пішов геть. Було очевидно, що ці слабкі маги навіть не варті його уваги.

Однак, щойно Гранітний Звір пішов, їх миттєво оточило кілька Кам'яних Генералів. Ці тварюки явно збиралися розділити їжу між собою!

Лінь Ціхуей та інші більше не мали сил чинити опір. Кам'яні Генерали схопили їх, наче величні демонічні орли, що полюють на курчат, і один за одним поглинули людей у свої тіла.

— Гранітний Звір здатен використовувати магію Землі. Вони можуть посилати мікроскопічні брижі по поверхнях, щоб відчувати магів, які ховаються по всьому місту. Кількість Кам'яних Генералів суттєво зросла, а чисельність Гранітних Звірів узагалі потроїлася, — підійшла Вень Ся і прошепотіла Мо Фаню.

— Як гадаєш, солдати та Магічна Асоціація зможуть знищити їх усіх, коли знімуть їхні Печатки? — поцікавився Мо Фань.

До активації Ядра Бар'єра залишалося всього двадцять хвилин, але ніхто не відчував оптимізму.

Пожежа вже розгорілася настільки, що загасити її було неможливо!

— Боюся, що ні, — відповіла Вень Ся.

— Спершу зніми мою Печатку, — сказав Мо Фань.

— Ну... — Вень Ся на мить завагалася. Вона кинула погляд на Сє Цінхуа та Лу Біня на іншому боці й прошепотіла: — Ходімо зі мною.

Погодившись зняти Печатку, Вень Ся відвела Мо Фаня вбік.

— Я можу зняти Печатку для тебе, але ти мусиш пообіцяти, що не використовуватимеш інші стихії до активації бар'єра, — серйозно промовила вона.

— Не хвилюйся, ви пожертвували надто багатьом. Я не зіпсую все, хіба що станеться найгірше, — пообіцяв Мо Фань.

Печатка була наче замок на душі Мо Фаня. З нинішньою культивацією та ментальною силою він міг би без проблем зламати її силоміць; це лише трохи пошкодило б його душу. Але йому не було жодного сенсу безпідставно брати на себе провину за зрив плану зі створення Елементальної Столиці.

З провалля пролунав оглушливий рев. Жахливий силует, поруч із яким сигнальні вежі здавалися малими дітьми, почав рухатися до центру міста. Вони відчували його жахливу присутність навіть на такій солідній відстані!

— З'явився ще один Чорно-срібний Кам'яний Демон, та ще й такий велетенський! — пробурмотів Мо Фань.

Обличчя Вень Ся аж збіліло.

Чорно-срібні Кам'яні Демони були їхньою найбільшою загрозою. Бар'єр, можливо, міг би зупинити Кам'яних Монстрів, Кам'яних Генералів і Гранітних Звірів, але він і близько не був достатньо міцним, щоб стримати Чорно-срібних Кам'яних Демонів!

— Тепер тут чотири Чорно-срібні Кам'яні Демони. Вони просто проломлять бар'єр... — пригнічено вимовила Вень Ся.

— Ви явно недооцінили цих злих Елементальних Духів, — погодився Мо Фань.

Вень Ся міцно зціпила кулаки, невідривно дивлячись на Чорно-срібних Кам'яних Демонів.

— Хай там як, ми битимемося до самісінького кінця! — відрізала Вень Ся. Вона подивилася на Мо Фаня і щиро благала: — Ти сильний, я це знаю, тому дуже прошу: підстав мені плече і допоможи прикінчити ще одного Чорно-срібного Кам'яного Демона, будь ласка!

Мо Фань похитав головою.

Вень Ся продовжувала витріщатися на нього. Вона не бажала відводити погляд. Її обличчя ледь помітно тремтіло.

Хоча б одного! У Вень Ся було непереборне бажання зробити все можливе, щоб знищити Чорно-срібного Кам'яного Демона. Це було все, що вона могла зробити для міста!

Мо Фань підвівся на ноги і обтрусив плечі.

— Цього разу ти допомагатимеш мені... Я знищу всіх чотирьох Чорно-срібних Кам'яних Демонів! — відрізав Мо Фань.

Знищення чотирьох Чорно-срібних Кам'яних Демонів необов'язково переламало б хід битви, але... це не завадить Мо Фаню прикінчити їх усіх!