Розділ 1780 — Тільки вперед!

Вогняні іскри танцювали, немов метелики. Мо Фань вийшов із провулка й подивився вздовж вулиці, яка була зрівняна із землею. Він помітив, що Гранітний Звір був повністю знищений. Його тіло розлетілося на друзки. Там, де раніше були груди й живіт істоти, валялося з десяток людей, густо вкритих попелом.

Це були ті самі маги, яких поглинув Гранітний Звір. Деякі з них були Просунутими магами.

Попіл слугував для магів захисним шаром. Інакше їхні життя могли б опинитися в небезпеці, коли вони покотилися просто в полум'я.

Мо Фань також звернув увагу на ще одну деталь. Ці Кам'яні Монстри цікавилися лише магами з повним запасом енергії. Вони просто не бачили тих, чия енергія була висмоктана до краплі і хто більше не годився для бою.

Мо Фань навіть підозрював, що ці створіння полювали лише за тією енергією, яку могли використати, а звичайні люди та виснажені маги були для них як звичайне каміння на узбіччі.

— Ти... ти... — Лінь Ціхуей довго не міг підібрати слів.

«Цей Мо Фань — не людина! Він справжній монстр!»

— Мій елемент Землі не надто вражає, а от Вогонь — добіса потужний. Старшокурснику, тобі краще поквапитися і сховатися в годинниковій вежі. А я зроблю все можливе, щоб знайти інших, — промовив Мо Фань.

— Нізащо. Може, я і надто слабкий, щоб битися з цими створіннями, але я все ще можу нести непритомних, — раптом праведним тоном озвався Лінь Ціхуей, ніби щось на нього вплинуло.

Він постійно бачив, як із решток Кам'яних Монстрів вивалюються жертви. Цим людям явно було б важко самотужки дістатися безпечного місця. Хтось же виступив уперед, щоб урятувати їх! Лінь Ціхуей відчув, що просто зобов'язаний щось зробити.

— Гаразд, тоді відведи цих людей у безпечне місце, — кивнув Мо Фань.

Кілька двоповерхових будівель вишикувалися вздовж вулиці аж до перехрестя. Це був міський ринок. Деякі магічні інструменти, які торговці не встигли вчасно забрати, валялися просто на землі. Магічні руди елемента Землі теж були розкидані всюди, мов звичайна галька.

Гранітні Звірі виявилися напрочуд кмітливими. Вони виявили, що Магічні Руди Землі містять енергію, подібну до енергії магів, тому масово збирали ці руди й перетравлювали їх.

Місто було багате на Магічні Руди Землі, тож Гранітні Звірі добряче поживилися на цьому ринку. Ті, що зібралися тут, навіть не обтяжували себе пошуками людських магів, які вислизали від них, мов в'юни.

Вулиця була досить широкою, вчетверо ширшою за головну дорогу звичайного міста. Намети, які тут розбили раніше, досі стояли на своїх місцях. Це місце виглядало б дуже галасливим і багатолюдним, якби не було таким пустельним і розгромленим.

Вень Ся та її підлеглі вже розділилися на перехресті ринку, використовуючи ятки як укриття. Вони потайки підкралися до Гранітного Звіра, який саме збирав Магічні Руди Землі.

Гранітний Звір, здавалося, їх не помічав. Віце-капітан Цзінь першим зробив свій хід, намагаючись завдати потворі смертельного удару.

Проте руки Гранітного Звіра раптом велетенськи роздулися, ніби він уже давно був напоготові. Він люто гепнув ручиськами, наче парою гонгів. Віце-капітан Цзінь аж ніяк не очікував, що монстр передбачить його атаку. Кам'яні Гонги ледь не розмазали його на криваву кашу!

— Віце-капітане Цзінь! — Вень Ся миттєво кинулася вперед, побачивши, як віце-капітан, чиї кістки ледь не роздавило вщент, безпорадно падає в повітрі. Гранітний Звір на льоту схопив його і відразу ж поглинув.

Гранітний Звір виявився надзвичайно прудким. Інші навіть не встигли прийти чоловікові на допомогу. Їм залишалося лише безпорадно спостерігати, як віце-капітана Цзіня затягує в тіло Гранітного Звіра.

Металевий блиск на тілі Гранітного Звіра невдовзі став яскравішим. На місці його суглобів почали випинатися кістки, гострі, мов мечі, виглядаючи моторошно й жахливо!

— Цей покидьок зжер старого Цзіня, я рознесу його на шматки! — розлючено загорлав заступник лейтенанта Хоу.

— Трясця, ми ж так обережно підкрадалися! Як воно нас помітило?

Вень Ся теж задавалася цим питанням. Вони підкралися до Гранітного Звіра без жодної помилки. Навіть істоти рівня Командира з надчутливим нюхом та слухом не помітили б їх, що вже казати про Гранітного Звіра!

Інші четверо підлеглих Вень Ся вже пішли в наступ. Спочатку вони думали, що вп'ятьох легко прикінчать Гранітного Звіра, але після поглинання енергії віце-капітана Цзіня ця тварюка стала значно сильнішою. Чотирьом бійцям знадобилося майже п'ять хвилин, лише щоб здолати її.

Схоже, їм буде вкрай важко дотримати слова і знищити всіх Гранітних Звірів за десять хвилин.

— Продовжуємо! — Вень Ся вирішила теж вступити в бій, розуміючи, що більше не може чекати.

Вень Ся з блискавичною швидкістю ліквідувала одного Гранітного Звіра, тоді як четверо її підлеглих саме розбиралися з іншим на перехресті.

Вень Ся була Верховною магесою. Її культивація була дещо придушена, щоб відповідати Наказу про Заборону Елементів, необхідному для встановлення Ядра Бар'єра, тому здавалося, ніби вона лише Просунута магеса. Коли вони з Мо Фанем знищували першого Чорно-срібного Кам'яного Демона, вона проігнорувала це придушення, щоб вибудувати Зоряний Палац. Інакше їй не довелося б так довго відновлювати сили після застосування одного-єдиного Верховного Закляття.

Тепер, коли Бар'єр був активований, Наказ про Заборону Елементів зняли. Разом із цим вивільнилася і її ментальна сила. Повернувши собі інші три стихії та повну міць Волі, вона нарешті могла битися на повну.

Вень Ся чисто й швидко завалила могутнього Гранітного Звіра, але її видатна сила миттєво привернула увагу Чорно-срібного Кам'яного Демона.

Чорно-срібний Кам'яний Демон мав надзвичайно високий рівень. Помітивши культивацію Вень Ся, у його очах спалахнув жадібний блиск.

Поглинувши Верховного мага, він став би на крок ближчим до еволюції на наступний рівень. Поява Вень Ся стала для Чорно-срібного Кам'яного Демона справжнім подарунком долі. Зрештою, більшість Верховних магів завжди оточував величезний загін підлеглих, а ця Бойова Магеса билася майже наодинці!

Вень Ся анітрохи не боялася потвори. Зовсім нещодавно вона вже прикінчила одного з них. Вона була впевнена, що зможе знищити і цього ватажка Кам'яних Монстрів.

— Я візьму його на себе, поки Мо Фань шукатиме момент для атаки із засідки. Ми маємо швидко з ним розправитися, — пробурмотіла сама до себе Вень Ся.

Чорно-срібний Кам'яний Демон був тут не один, тому їм треба було якнайшвидше ліквідувати того ватажка Кам'яних Монстрів, що стояв перед ними.

Вень Ся саме збиралася зробити хід, коли раптом побачила, як нічне небо розтинає чорний розряд блискавки. На вістрі цього розряду стояв силует, охоплений дикими дугами електрики.

— Мо Фань? — спантеличено мовила Вень Ся, упізнавши його.

«Хіба він не мав атакувати із засідки? Чому він показався першим?»

— Ці створіння здатні відчувати нашу присутність через вібрації землі. Немає жодного сенсу намагатися їх обдурити. Битимемося з ними в лоб! — заявив Мо Фань.

Мо Фань приземлився менш ніж за п'ятдесят метрів від Чорно-срібного Кам'яного Демона. Він не виявляв ані найменших ознак страху, незважаючи на те, що стояв перед монстром заввишки з хмарочос!