Розділ 1784 — Я маю чисельну перевагу

— Що це там? — головнокомандувачка Сє Цінхуа з вершини годинникової вежі вдивлялася в оповиту темрявою далечінь. Вона ледь розрізняла два гігантські силуети, що рухалися; здавалося, ніби один Чорно-срібний Кам'яний Демон вбиває іншого. Над містом безперестанку відлунювали агонізуючі крики.

Підбіг розвідник і випалив: — Доповідаю, двох Чорно-срібних Кам'яних Демонів ліквідовано!

— Сотню людей, яких щойно сюди доправили, вдалося врятувати після того, як одного з Чорно-срібних Кам'яних Демонів знищили, — озвався радник.

— У нашому місті є лише кілька людей, здатних убити Чорно-срібного Кам'яного Демона, але Лу Бінь зараз веде Магів Брунатного Каменя, які оточені великою зграєю Гранітних Звірів. Цікаво, хто ж це виступив уперед і підставив нам плече цього разу! — замислено промовила Сє Цінхуа.

— Пані, це той студент, який був із лейтенантом Вень Ся, Мо Фань! — доповів розвідник.

— Той юнак? — Сє Цінхуа невиразно пригадала хлопця. Вона запам'ятала його як того, хто категорично виступав проти її рішення. — Це неможливо! Звідки в нього така міць?

Сє Цінхуа ледве встигла договорити, як завіса темряви розсіялася, а чорне болото зникло, немов відплив.

Головнокомандувачка піднесла до очей магічні біноклі й поглянула на край магічної формації.

Вона якраз побачила, як Чорно-срібний Кам'яний Демон з гуркотом валиться на землю. З його тіла витікала незвична темна аура. Очевидно, його прикінчили за допомогою Темної магії. Тим часом поруч із рештками Чорно-срібного Кам'яного Демона стояв юнак, оповитий такою ж темною енергією. Це справді був той самий хлопець, про якого згадував розвідник!

— Це дійсно він... але... — Сє Цінхуа аж оторопіла.

Більшості людей, які здобули таку вражаючу силу, було щонайменше за тридцять. Вона зроду не бачила нікого, хто міг би знищити Чорно-срібного Кам'яного Демона у двадцять з гаком років!

— Командире, залишилося лише два Чорно-срібних Кам'яних Демона. У нас ще є надія! — схвильовано випалив радник.

— Так... так, надія ще є, — тихо погодилася Сє Цінхуа.

Єдиними Верховними магами в місті були вона, Вень Ся та Лу Бінь, але тепер з'явився ще один маг із видатною силою, який ліквідував двох Чорно-срібних Кам'яних Демонів поспіль!

Мати ще одного Верховного мага для захисту міста було критично важливо. Серце Сє Цінхуа закалатало швидше. Так, надія і справді ще була...

— Командире, Вень Ся і той юнак, схоже, прямують до наступного Чорно-срібного Кам'яного Демона! — повідомив радник.

— У цього хлопця що, божество вселилося? Загін Просунутих магів, який ми відправили, не зміг завалити навіть одного Чорно-срібного Кам'яного Демона, а таке відчуття, ніби він здатен перебити їх усіх самотужки!

Мо Фань став справжнім янголом з Небес для військових і всього міста. Пройшовши крізь безліч попередніх битв, він уже звик до подібних ситуацій. Він бився, мов справжній воїн, розправляючись із Чорно-срібними Кам'яними Демонами, що нависали над містом, наче велетенські чорні гори. Завдяки цьому бойовий дух армії стрімко злетів.

Під час бою ці високорівневі створіння чинили на Бойових Магів колосальний тиск. Незважаючи на жахливу кількість Кам'яних Монстрів, здавалося, ніби світанок уже зовсім близько, коли Чорно-срібні Кам'яні Демони один за одним падали на землю!

— Пані, наші солдати зачистили ринок від Кам'яних Монстрів! — доповів заступник лейтенанта Хоу.

— Дуже добре! Схоже, солдати стали набагато сміливішими після того, як Чорно-срібні Кам'яні Демони пали.

— Хіба це не очевидно? Якби я побачив такого велетенського монстра в бою, я б, мабуть, навіть не зміг нормально скласти Зоряні Візерунки та Зоряні Галактики через тиск, який він випромінював. Усе це завдяки брату Мо Фаню! Пані, де ви взагалі відкопали такого надійного експерта? — поцікавився Фан Ді.

Підлеглі Вень Ся відчули величезне полегшення і значний приплив упевненості після того, як двох Чорно-срібних Кам'яних Демонів було ліквідовано.

— Він стверджував, що приїхав сюди на практику з купою студентів. І щойно Пробудив елемент Землі. — Вень Ся широко усміхнулася, побачивши, як Мо Фань жваво бігає туди-сюди.

Вень Ся ще під час його прибуття до міста зрозуміла, що Мо Фань сильний, проте його нинішні результати перевершили всі її очікування. Вона не втрималася від смішка, пригадавши, як він погодився допомогти їй, виступивши в ролі наживки, щоб убити першого Чорно-срібного Кам'яного Демона, і як він тоді ледь не поплатився найціннішим.

— Він просто попереду, я розберуся з ним сам. Решта нехай вирушає на наступну позицію і зачищає Гранітних Звірів. Я скоро до вас приєднаюся, — сказав Мо Фань тим, хто йшов за ним.

Мо Фань швидко оцінив обстановку й помітив у житловому районі величезну зграю Гранітних Звірів, що супроводжувала останнього Чорно-срібного Кам'яного Демона. Мо Фань не хотів марнувати на них час, тому попросив Вень Ся та її людей спершу розібратися з ними.

Чорно-срібний Кам'яний Демон перед ними був одинаком. Він окупував центральну площу і бився з кількома Магами Брунатного Каменя.

Маги Брунатного Каменя були надто слабкими, щоб протистояти Чорно-срібному Кам'яному Демону. Їхні закляття хіба що спинку йому чухали. Через кілька раундів двоє Магів Брунатного Каменя опинилися в пащі потвори й були використані для нарощування її сили.

— Ти точно впораєшся сам? — запитала Вень Ся.

— Сам? Та ні-ні, я маю чисельну перевагу, — відповів Мо Фань.

Вень Ся була спантеличена його словами.

Вень Ся повела людей до житлового району. Будівлі тут були не такими високими, як у більш жвавих районах, тому магам було складніше приховувати свою присутність.

На додачу до цього, кількість Гранітних Звірів виявилася настільки жахливою, що майже на кожному перехресті чергував один із них. Здавалося, останній Чорно-срібний Кам'яний Демон був тут головним босом.

Пробираючись до житлового району, Вень Ся не втрималася й озирнулася.

«Хіба він не казав, що не один?»

«Що він взагалі мав на увазі?!»

— Аву-у-у! — раптом над центральною площею, де залишився Мо Фань, відлунило виття. Вень Ся подивилася на звук і аж остовпіла: під місячним сяйвом бігали сліпучо-білі вовки, і їхня кількість просто вражала!

— Звідки взялося стільки демонічних вовків? Та й рівні в них не низькі! — приголомшено випалив заступник лейтенанта Хоу.

— Рівень Командира, вони всі рівня Командира!

— Звідки вони...

— Я щойно бачив світло Брами Просторового Виклику!

— Елемент Виклику! — раптом згадала Вень Ся.

Вень Ся дивилася Світовий студентський турнір. Вона раптом пригадала, що в Мо Фаня був ще один видатний елемент: Виклик! Він і там Викликав зграю демонічних вовків!

Діставшись узвишшя, Вень Ся знову поглянула назад. Вона була шокована, побачивши кілька сотень білих вовків, які заповнили всю центральну площу. Високорангові Білі Вовки, що Поглинають Місяць, оточували Чорно-срібного Кам'яного Демона, атакуючи його з усіх флангів!