Розділ 1786 — Чорно-срібний Броньований Кам'яний Демон

Не залишалося іншого вибору, окрім як зіткнутися з потворою в лобовому бою. У них просто не було часу вигадувати щось інше.

Вони пробиралися поміж житловими будинками. Мо Фань непомітно підібрався ближче до Чорно-срібного Броньованого Кам'яного Демона за допомогою елемента Тіні. Він збирався спершу промацати цю істоту.

Звідусіль лунали агонізуючі крики. Мо Фаня перехопила зграя Гранітних Звірів ще до того, як він устиг наблизитися до Чорно-срібного Броньованого Кам'яного Демона бодай на п'ятсот метрів.

Гранітні Звірі вишикувалися в лінію, немов кам'яний мур, не даючи Мо Фаню жодного шансу підійти до їхнього ватажка.

Щиро кажучи, їм було добіса важко точно визначити місцезнаходження Мо Фаня на слух, але коли вони просто стали в ряд, щоб повністю перекрити прохід, навіть він не мав можливості прослизнути повз них.

— Тут не пройти! — стривожено випалила Вень Ся.

— Доведеться щось придумати. — Мо Фань не став довго роздумувати. Щойно він вийшов із тіні, миттєво використав Миттєвий Стрибок.

Срібні промені сплелися перед Мо Фанем, утворивши сліпучу Зоряну Галактику. Мо Фань зиркнув на решту позаду й гукнув: — Чого чекаєте? Застрибуйте!

Вень Ся та її бійці не встигли зреагувати достатньо швидко. Знітившись, вони стрімко ступили в Зоряну Галактику, яку вибудував Мо Фань, за мить до того, як вона зникла.

— Зміна Неба і Землі! — недбало вигукнув Мо Фань, перш ніж здійснити переміщення.

Шестеро людей розчинилися в повітрі у спалаху срібного світла. Гранітні Звірі спочатку намагалися їх зупинити, але тепер лише спантеличено чухали свої кам'яні макітри, коли люди раптово зникли. Якого дідька ці людці щойно витворили?

Приблизно за сотню метрів за спинами Гранітних Звірів іще один срібний спалах виплюнув із просторового виміру Мо Фаня, Вень Ся та її солдатів.

— Ми... ми... ми що, телепортувалися просто в самісіньке лігво цих Кам'яних Монстрів?! — запанікував Фан Ді.

Гранітні Звірі були не просто нерухомою стіною. Навіть якщо їм удалося телепортуватися повз них, бою все одно не уникнути. Проте тепер у них не було шляхів до відступу: попереду стояв Чорно-срібний Броньований Кам'яний Демон, а позаду — орда Гранітних Звірів. Їхня поїздка вела прямісінько до брами пекла, це був справжнісінький магічний катафалк!

— Ми взагалі виживемо? — прохрипів тремтячим голосом заступник лейтенанта Хоу.

— Хіба ви від самого початку не вирішили спалити за собою мости? — підняв брову Мо Фань, побачивши їхню реакцію.

— Хіба ненормально, коли люди іноді просто вдають із себе крутих? Як ми маємо з ними битися, якщо опинилися в повному оточенні? — озвався заступник лейтенанта Хоу.

— От-от, ніхто не зможе битися на повну силу, коли звідусіль пруть демонічні потвори!

— Усе гаразд, просто зосередьтеся на тих, хто позаду. Я візьму на себе тварюку попереду. Якщо вам буде надто складно, він вам допоможе, — відповів Мо Фань.

Мо Фань застосував Просторовий Виклик і закликав Снігового Вовка Летючого Струмка.

Роль Снігового Вовка Летючого Струмка серед зграї перебрала на себе Королева Апас. Тому він залишив цього простакуватого звіра біля себе, щоб той виконував різну чорну роботу.

Сніговий Вовк Летючого Струмка зневажливо завив, оголошуючи бій істотам навколо, навіть не озирнувшись. Цей крик був заявою про право власності на територію демонічних потвор, тому Сніговий Вовк Летючого Струмка обожнював вити без жодної причини, просто щоб показати іншим: ця земля належить йому!

Сніговий Вовк Летючого Струмка лише намагався продемонструвати свою величну виправку і попередити слабких створінь поблизу, щоб вони забиралися геть.

Проте люті Гранітні Звірі синхронно загарчали у відповідь ще до того, як Сніговий Вовк Летючого Струмка встиг завершити свою "промову".

Оглушливий рев миттєво заглушив виття Снігового Вовка Летючого Струмка. Його пісня мала закінчитися довгою величною нотою, але замість цього вона якось перетворилася на тихий гавкіт. Сніговому Вовку Летючого Струмка не залишилося нічого іншого, окрім як проковтнути власний голос.

— Чому мені здається, що ти постійно мене ганьбиш? Якого біса ти взагалі почав вити, навіть не оцінивши обстановку? — вилаявся Мо Фань, закотивши очі від відрази.

Сніговий Вовк Летючого Струмка більше не наважувався вити. Це б лише ще сильніше спровокувало потвор!

— Хто з вас маг Льоду? — запитав Мо Фань.

— Мій третій елемент — Лід! — озвалася Вень Ся.

— Він досяг Верховного рівня? — уточнив Мо Фань.

— Ще ні, але в мене є для нього Насіння Душі, — відповіла Вень Ся.

Мо Фань кивнув. Він дав Сніговому Вовку Летючого Струмка ляпаса по голові й скомандував: — Чув? Тримайся біля неї, інакше ті Кам'яні Монстри розмажуть тебе по стінці!

Сніговий Вовк Летючого Струмка кивнув. Із магом Льоду поруч він почувався набагато впевненіше. Що сильнішим був елемент Льоду, то більше зростала його власна міць. Якщо його сила істоти рівня Командира в Стадії Розвитку ще трохи підскочить, він цілком зможе зіткнутися з цими Гранітними Звірами!

Залишивши Гранітних Звірів на Вень Ся та її людей, Мо Фань рушив до Чорно-срібного Броньованого Кам'яного Демона.

Мо Фань застосував одне зі своїх найсильніших заклять Блискавки, хоча він лише промацував істоту. Темний Кіготь Небесної Блискавки раптово матеріалізувався над Чорно-срібним Броньованим Кам'яним Демоном і розсік його, розкидаючи сніп іскор.

Чорно-срібний Броньований Кам'яний Демон навіть не поворухнувся. Він лише пильно вивчав крихітну людину перед собою.

Кіготь Небесної Блискавки залишив лише жалюгідну подряпину на його блискучій чорно-срібній броні. Це було так само нікчемно, як слід від нігтя на корі дерева.

— Дідько, елемент Блискавки і справді марний проти них! — з роздратуванням випалив Мо Фань.

Його елемент Блискавки був вкрай неефективним проти цих клятих кам'янолобих створінь. Неперевершена пробивна здатність Блискавки просто не діяла на елемент Землі. Тому навіть посилена Блискавка Мо Фаня була абсолютно безсилою проти цієї потвори!

— Паралізуючий ефект і ефект поширення теж не працюють... Невже мені доведеться покладатися тільки на вогонь? — безпорадно пробурмотів Мо Фань.

Елемент Вогню теж не особливо вражав цю тварюку. Здавалося, що елемент Тіні — його єдиний реальний шанс!

— Я буду відволікати його й повільно поширювати Диявольську Ніч навколо. Залишається сподіватися, що цей велетенський камінь такий самий тупий, як і його брати, — тихо сказав Мо Фань.

Поширення Матерії Темряви вимагало часу. Що більше часу він на це витратить, то нищівнішою буде атака, особливо якщо Матерія Темряви зможе вкоренитися й розповзтися всередині тіла Чорно-срібного Броньованого Кам'яного Демона!