Розділ 1787 — Сокира, що розсікає місто

Чорно-срібний Броньований Кам'яний Демон раптом із силою тупнув по землі. Оранжево-жовта хвиля стрімко прокотилася поверхнею, наче потужна стіна вітру!

Усі будівлі на її шляху розлетілися на друзки. Якби хтось поглянув згори, то помітив би в густозабудованому житловому районі нове кільце діаметром понад сімсот метрів. Усередині нього не лишилося нічого, крім пилу та піску!

Мо Фань спантеличено витріщився на хмару куряви вздовж краю цього кільця.

Про що взагалі думала ця потвора? Вона що, просто так тупнула по землі? Він явно перебував поза зоною ураження, а навіть якби й був ближче, то легко б ухилився від цієї хвилі.

Невдовзі Мо Фань усвідомив, у чому справжня проблема. — Дідько, воно просто змело Матерію Темряви!

Ще мить тому Матерія Темряви Мо Фаня розповзлася по всьому житловому району. Варто було їй ще трохи розростися, і він зміг би створити Болото Темряви. А потім використав би Панування Темряви, щоб придушити магію Землі цього монстра. На його превеликий подив, Чорно-срібний Броньований Кам'яний Демон виявився настільки пильним, що повністю розвіяв Диявольську Ніч Мо Фаня, звівши всі його зусилля нанівець!

— Справи стають добіса кепськими! — Мо Фань відчув, як у нього починає боліти голова.

Чорно-срібний Броньований Кам'яний Демон рушив на Мо Фаня. Його палаючі червоні очі дивилися на юнака згори вниз, ніби виражаючи абсолютну зневагу до його дрібних фокусів.

Демон повільно підняв ручиська над головою. Коли його тіло задрижало, пил, що ще не встиг осісти, почав стрімко стягуватися до його рук, наче незліченна кількість комах, що повертаються до свого вулика.

Частинки пилу сформували довге руків'я. Істота міцно вхопилася за нього, а на іншому кінці матеріалізувалася відполірована бойова сокира.

Чорно-срібний Броньований Кам'яний Демон здійняв сокиру. Здавалося, ніби ця велетенська зброя от-от розріже місто навпіл під крижаним сяйвом місяця. Бойові Маги та маги Магічної Асоціації просто остовпіли від такого видовища!

Ціллю Чорно-срібного Броньованого Кам'яного Демона, вочевидь, були не вони. Прямо перед ним стояв надокучливий шкідник. Він мав намір знищити його, перш ніж вирішувати, що робити далі!

Сила потвори була просто божевільною. Демон розмахнувся сокирою з незмірною міццю. Ця сила обрушилася з небес разом із лезом, наче справжнісіньке цунамі.

Мо Фань спробував ухилитися, але гадки не мав, куди подітися. Це кардинально відрізнялося від ментального придушення; здавалося, ніби атака насувається з усіх боків. Його розум просто відключився під цим колосальним тиском, що перевищив усі можливі межі. Він відчував, що не може вдіяти абсолютно нічого, окрім як просто стояти і прийняти цей удар!

Цей розмах аж паралізував. Мо Фань був до нього готовий, проте Чорно-срібний Броньований Кам'яний Демон виявився значно могутнішим, ніж він уявляв. Це була справжня істота рівня Правителя!

Сокира врізалася в землю, мов божественна зброя. Усе місто змогло б витримати хіба що кілька таких ударів. Велетенське лезо розпанахало навпіл житловий район, де перебував Мо Фань, утворивши жахливо глибоке провалля.

Провалля продовжувало розширюватися, тягнучись від житлового кварталу аж до ділового центру. Хмарочоси там почали валитися один за одним. Моторошна тріщина поглинула майже все на своєму шляху. Здавалося, навіть зорі в небі мусили звільнити дорогу для цього безжального розрізу!

Мо Фаню не було куди тікати, він опинився просто під нищівною силою сокири. Усе захисне спорядження, яке він активував, розлетілося на друзки після цього удару.

Сокира, можливо, й вдарила по прямій лінії, але її сила розкололася на тисячі лютих поривів вітру. Мо Фань виклався на повну, щоб ледве ухилитися від самого леза, але ці вітри безперешкодно атакували його. Одяг перетворився на лахміття, шкіра була розірвана, усе тіло вкрилося глибокими та дрібними ранами. З деяких глибоких порізів виднілися кістки, а з інших невпинно хлистала кров.

Ця атака не відкинула Мо Фаня надто далеко, але він був повністю залитий кров'ю, перш ніж гепнутися на землю. Краєм ока він уловив масштаби грандіозного провалля, залишеного сокирою. Воно нагадувало те провалля за містом, от тільки це з'явилося в самісінькому центрі!

Мо Фань з гуркотом впав на землю. Його очі аж вирячилися від пекучого болю, що пронизав усе його тіло.

Ця потвора була абсолютно жахливою!

На відміну від звичайного Чорно-срібного Кам'яного Демона, Чорно-срібний Броньований Кам'яний Демон не еволюціонував із багняного монстра-перевертня. Він від самого початку був істотою рівня Правителя. Це був справжній ватажок Кам'яних Монстрів!

Він володів інтелектом і жахливою міццю, з якою не міг зрівнятися жоден Чорно-срібний Кам'яний Демон. Мо Фань уже трохи шкодував про своє рішення так безрозсудно кинутися в бій.

Протистояти істоті рівня Правителя без феноменального захисту Чжао Ман'яня було надто складно. Хоч би як добре він підготувався, він усе одно опинився в такому плачевному стані перед обличчям абсолютної сили Правителя.

У минулому йому вдавалося перемагати рівень Правителя лише завдяки командній роботі. Мо Фань здебільшого відповідав за напад, оскільки його руйнівні закляття могли завдати шкоди такій істоті. Тим часом Чжао Ман'янь брав на себе оборону, адже він без проблем витримував найсильніші атаки Правителя, якщо встигав повністю звести свій захист. Інші ж зосереджувалися на придушенні монстра, не даючи йому застосовувати нищівні прийоми...

На додачу до всього, Чорно-срібний Броньований Кам'яний Демон виявився надзвичайно підступним. Він навмисно маскувався, щоб виглядати точнісінько як інші Чорно-срібні Кам'яні Демони. Тому, коли він раптово вивільнив свою жахливу силу, відчувши загрозу, це заскочило Мо Фаня та інших зненацька.

— От же ж сучий син...

Мо Фань повільно виповз із цієї вирви в землі. Він відкрив свій Просторовий Перстень і випив цілий мішок священних Зіль, які дала йому Є Сінся. Його взагалі не обходило, для чого вони: для зупинки кровотечі, омолодження, швидкого зцілення чи повільного відновлення. Він просто закинув їх усі собі до рота. Він пам'ятав лише одне: усе в тому мішку можна було вживати всередину.

Раніше рани Мо Фаня затягувалися б просто на очах після таких Зіль. Їхній ефект лише трохи поступався магії Зцілення. Проте зараз він зіткнувся з істотою рівня Правителя. Атаки таких потвор зазвичай супроводжувалися додатковою Елементальною шкодою, яку неможливо було вилікувати звичайними методами. Лише професійний Цілитель міг би по-справжньому загоїти такі рани.