Розділ 1788 — Неслухняний Контрактний Звір

— На щастя, сокира не влучила мені просто в обличчя. Інакше навіть якби я вижив, самі ці рани домучили б мене до смерті! — з полегшенням пробурмотів Мо Фань.

Зілля поволі гоїли рани, але пекучий біль тільки посилювався. У Мо Фаня вже паморочилось у голові від великої крововтрати. Це неминуче мало позначитися на концентрації.

Мо Фань скористався Тінню Утечі, щоб відступити на безпечну відстань. Чорно-Срібний Панцирний Кам'яний Демон наче й так знав, де перебуває Мо Фань. Той спокійно глянув у його бік, але переслідувати не став.

Демон явно полював за Ядром Бар'єру. Мо Фань міг хоч до посиніння тікати за допомогою Елементу Тіні й Елементу Простору — це було б лише марною тратою часу. Тепер, завдавши йому серйозних поранень, демон міг більше не перейматися ним.

— Мо Фаню… ти живий?! — вигукнула Вень Ся, побачивши його всього в ранах.

— Ще дихаю. Схоже, твоя затія побудувати тут місто розлютила місцевого гірського короля. Щоб захистити місто, тобі знадобиться щонайменше втричі більше війська, — важко дихаючи, відповів Мо Фань.

Мо Фань уже бував на заході. Він знав, скільки сил вклала вперта генералка, сестра Лі Мань, у будівництво безпечного міста. Хоч ця фортеця й мала певний рівень захисту та власний гарнізон, демонічні істоти в горах, звісно ж, не збиралися спокійно спостерігати, як фортецю перетворюють на Елементальну Столицю з таким потужним Бар'єром.

Демонічні істоти явно спланували це вторгнення заздалегідь. Захистити місто без семи-восьми Верховних Магів та понад п'яти тисяч елітних солдатів було просто неможливо.

— Ми й самі були б раді потроїти чисельність війська, але… — Вень Ся мимоволі скривилася, почувши слова Мо Фаня.

Вони й так уже виділили стільки людей, скільки могли. Кожній фортеці вздовж узбережжя бракувало солдатів, а штабні міста відчайдушно потребували патрулів, адже бої точилися повсюди. Виділити на захист цього міста більше просто не було звідки. Вони прекрасно розуміли, наскільки небезпечно буде під час встановлення Ядра Бар'єру, та іншого вибору, крім як зробити цей відчайдушний крок наосліп, у них не було…

— Не плач, я ще не помер, — випалив Мо Фань, побачивши, як очі Вень Ся наповнюються слізьми, а на обличчі застигає ображений і невдоволений вираз.

— Я плачу не через тебе. Просто подумала, яка я нікчемна, коли уявляю, як місто от-от захоплять монстри, а начальству доведеться присилати підкріплення, щоб нас рятувати! — сказала Вень Ся.

— …бій завжди можна програти. Якби ми перемагали в кожній битві, то давно вже підкорили б увесь світ. Навіщо тоді нам було б виживати в якійсь тріщині між королівствами демонічних істот? Ця поразка — лише одна з багатьох. Не бери це так близько до серця, — сказав Мо Фань.

— Я краще помру, ніж програю цю битву! — крикнула Вень Ся.

— Гей, не будь такою запальною! — здивувався Мо Фань і швидко додав: — Ти ж подивись на себе, ти ще така молода, гарненька дівчина з такими пишними… у житті ще стільки чудового, чого ти не встигла зазнати. Навіщо тобі бути такою впертою й жертвувати собою заради важкої битви? Поки зелені гори стоять, дров на розпал завжди вистачить. До того ж, ти й досі винна мені за травму, якої завдала моєму паху. Тобі не можна отак просто взяти й пожертвувати собою!

Дурнувата балаканина Мо Фаня мимоволі розсмішила Вень Ся, хоча настрій у неї був далеко не найкращий. І як цей чоловік, весь у ранах, ще примудрявся молоти таку нісенітницю?

— Не поспішай складати голову. Дай-но я спробую вмовити декого нам допомогти. Якщо вона погодиться простягнути руку допомоги, у нас іще є шанс. — Мо Фань зітхнув. За поглядом Вень Ся він розумів: та готова захищати місто ціною власного життя. Єдиний спосіб здолати Чорно-Срібного Панцирного Кам'яного Демона, який спадав йому на думку, — попросити про допомогу пишнотілу красунечку… е-е, тобто малу Апас.

Втім, Мо Фань і сам не почувався особливо впевнено — він знав, наскільки зверхньою почувається ця зміїна красуня. Вона опинилася поруч із ним лише тому, що потрапила в хитро розставлену пастку. І досі терпляче чекала на нагоду поквитатися.

Вень Ся, слідуючи вказівкам Мо Фаня, попрямувала на центральну площу шукати гарненьку дівчину. Біля фонтану вона й справді знайшла дівчину в короткій футболці.

Футболка була занадто короткою й відкривала тонку бліду талію, що чудово поєднувалася з низько посадженими джинсами. Вень Ся аж засліпило від таких вигинів.

Довкола фонтану панував цілковитий безлад. По землі валялися рештки Чорно-Срібного Кам'яного Демона, а поруч — кілька сотень магів, закутаних у попелясті кокони. Дівчина навіть не глянула в їхній бік. Вона недбало відкинула взуття вбік і бовтала ногами в прохолодній воді, весело щось наспівуючи.

Дівчина мала якусь неземну ауру, ніби зійшла з картини — донька якогось божества. Через її присутність усе довкола навіть не скидалося на поле бою, засипане уламками.

Вень Ся привела Апас до Мо Фаня. Побачивши його, всього в крові та ранах, та миттю зобразила стурбований вигляд і лагідно промовила:

— Старший брате, як тебе так покалічило? Ти в порядку? Ти ж не помреш, правда?

— Нас пов'язує Контракт, а ти хочеш сказати, що навіть не відчула, що я поранений? Ото лицемірка. Чекала, поки та тварюка розрубає мене навпіл, і аж тоді зволила з'явитися? — гаркнув Мо Фань.

— Та я справді нічого не відчувала. Я ж займалася тим бридким створінням, як ти й наказував. А ще я чудово доглянула твоїх вовків. Чого тобі ще від мене треба? — миттю набувши ображеного вигляду, відповіла Апас.

Вень Ся й повірила б їй, якби не бачила на власні очі, як та безтурботно бовтала ногами у фонтані просто посеред зони бойових дій.

— Досить прикидатися, більше терпіти не можу. Іди розберися з тим Чорно-Срібним Панцирним Кам'яним Демоном, а я куплю тобі раків стільки, скільки захочеш, хоч кілограмами, — сказав Мо Фань.

— По-перше, мені не три роки! Кількома кілограмами раків мене на таку небезпечну справу не заманиш. По-друге, я нічого не можу вдіяти з тією тварюкою. Ти справді думаєш, що я такий нікчемний Контрактний Звір? Якщо матиму змогу зняти цей тягар із твоїх плечей, то неодмінно докладу всіх зусиль, але є речі, які мені не під силу, хоч скільки старайся. Якщо вважаєш мене марною, то можеш спокійно розірвати зі мною контракт, — заперечила Апас.

Голова Мо Фаня аж розболілася від таких аргументів Апас.

Справжня сила Апас не поступалася силі Королеви Потойбіччя — однієї з Восьми Правителів Нежиті під командуванням Короля Нежиті, справжньої бойової машини серед істот рівня Правителя. Розправитися з Чорно-Срібним Панцирним Кам'яним Демоном для Апас було б простіше простого. Мо Фань повірив би її словам хіба що тоді, коли сонце одночасно зійшло б з усіх чотирьох сторін світу!

Контракт справді обмежував силу Апас, поки Мо Фань перебував на Просунутому рівні, але тепер він уже досяг Верховного рівня. Можливо, обмеження й досі трохи діяло, адже вона була справжньою Медузою чистої крові.

І все ж — невже могутня та шляхетна Медуза справді не здатна впоратися зі смердючим кам'яним чудовиськом?