Розділ 1792 — Розтоптування від кам'яної істоти рівня Правителя

Вітер здійнявся над горою, здіймаючи куряву з ущелини в повітря. Попелясті кокони були розкидані по обидва боки ущелини. Глядачі, як і самі Кам'яні Монстри, ще не встигли оговтатися від подиву, побачивши той нищівний удар.

— Це... це... — у Чжоу Дунхао від подиву мало не відвалилася щелепа. За мить він нарешті випалив: — Він що, зовсім дурний? Вдарив не в той бік!

Захисники годинникової вежі теж обімліли, і причиною була не лише колосальна сила того удару, а й те, куди саме він поцілив.

— Він що, з нас знущається? — випалила Вень Ся, витріщившись на Золотого Броньованого Вольфрамового Демона.

Маги Брунатного Каменя вишикувалися рядами, їхні тіла огортало брунатне сяйво. Та бар'єр, який вони звели, самотньо стояв перед вежею. Це захисне закляття мало захистити їх від атаки ворога, тож вони заздалегідь приготувалися прийняти удар, щоб зупинити натиск Золотого Броньованого Вольфрамового Демона з усіх сил. Вони навіть були готові отримати тяжкі травми від зіткнення, але результат виявився геть не таким, як вони очікували!

Атака так і не настала... захисне закляття виявилося марною тратою сил!

Що ж до шоку, то Кам'яні Монстри й Гранітні Звірі були приголомшені навіть більше, ніж люди.

Гранітні Звірі стояли по обидва боки ущелини. Вони підіймали ручиська, мов мавпи, і підбадьорювали свого короля, поки той збирався знищити цих крихітних, але впертих людців. Та раптом вони завмерли, немов статуї, і навіть забули опустити руки. Вони й далі невіряче витріщалися на кінець ущелини. Жодні слова не могли описати тієї травми, якої зазнала їхня психіка!

Навіть рядові істоти не припустилися б такої тупої помилки. Як їхній ватажок рівня Правителя взагалі міг таке втнути?!

Маги, що захищали годинникову вежу, аж заціпеніли від подиву, тоді як Кам'яні Монстри були до смерті нажахані!

Золотий Броньований Вольфрамовий Демон зробив кілька кроків уперед. Він підняв ногу і потужно копнув нею перед собою.

Кам'яні Монстри аж засумнівалися, чи це не сон, побачивши таку дивну поведінку свого лідера. Цей копняк здійняв люту хвилю піску, що прокотилася по землі. Кам'яні Генерали та Гранітні Звірі, які планували атакувати годинникову вежу, миттєво кинулися врозтіч, рятуючи власні шкури.

Піщана хвиля не була надзвичайно швидкою, адже охоплювала площу понад кілометр завширшки. Навіть годинникова вежа не мала кілометра в діаметрі. Було очевидно, що Золотий Броньований Вольфрамовий Демон не дасть Кам'яним Монстрам жодного шансу на виживання!

Піщана хвиля насувалася повільно, але це «повільно» було лише відносно розмірів Золотого Броньованого Вольфрамового Демона. Вона нагадувала велетенський шторм. Ти можеш побачити, як він з'являється вдалині й повільно насувається на твоє місто, але хай куди б ти тікав, шторм однаково нависатиме над твоєю головою і всім навколо.

З цією піщаною хвилею було те саме. Вона була масивною, хоч і неквапливою, і пожирала не просто якусь будівлю чи вулицю, а ціле місто і навіть гору!

Каміння різного розміру дико відскакувало в усіх напрямках. Кам'яні Монстри опинилися не лише під дощем із куль, а й у самісінькому епіцентрі смертоносних вибухів. Ті Кам'яні Монстри, чий захист був слабшим, не мали жодних шансів. Тим часом високорівневі Кам'яні Генерали могли вижити лише завдяки чистому везінню, адже навіть Гранітні Звірі перетворювалися на решето, якщо не встигали ухилятися як слід...

Хвиля піску прокотилася вперед, наче жахлива буря. Життя Кам'яних Монстрів залежало виключно від їхньої вдачі. Галасливе поле бою незабаром стихло, залишивши по собі лише розкидані рештки потвор!

— Я продовжувала молитися Небесам, щоб вони послали нам диво, але щоб ТАКЕ диво... — зізналася головнокомандувачка Сє Цінхуа після тривалого мовчання.

Диво, яке вона собі уявляла, було лише проблиском світла в безнадійній ситуації, але натомість вона отримала одразу три палючі сонця!

Невже сам Творець випадково проходив повз це місто й мимохідь змінив логіку цього світу, нацькувавши Золотого Броньованого Вольфрамового Демона на власних посіпак, побачивши, якими жалюгідними були люди в місті?

Наймудріші з Гранітних Звірів нарешті збагнули, що відбувається, після того як їхня армія двічі зазнала катастрофічних втрат.

Вони почали ревіти, сповіщаючи Кам'яних Монстрів, що Золотий Броньований Вольфрамовий Демон більше не їхній лідер. Людина, яку він поглинув, захопила його тіло. Тепер він їхній ворог!

Тремтячі Кам'яні Монстри нарешті все зрозуміли. Вони не були просто купкою розсипаного піску. Вони почали перегруповуватися й формувати міцну армію опору під проводом Гранітних Звірів, щоб дати бій Золотому Броньованому Вольфрамовому Демону.

— Отже, вони нарешті показують свій характер? Що ж, час навчити їх гарних манер!

Мо Фаня лише потішило те, як Гранітні Звірі зважилися збунтуватися проти нього.

Гранітні Звірі та величезна кількість Кам'яних Генералів стояли за кілометр від Мо Фаня. Ще мить тому вони були недисциплінованими й неорганізованими, але тепер у них не залишилося вибору, окрім як об'єднатися проти набагато грізнішого ворога.

Гранітні Звірі застосували магію Землі, викликаючи велетенські брили з нізвідки й жбурляючи їх у Мо Фаня. Незліченна кількість каміння посипалася на те місце, де він стояв. Одні валуни були завбільшки з невеликі пагорби, інші — не більші за легкові автомобілі!

— Це ж просто дрібний дощик!

Мо Фань зробив величезний крок уперед. Хіба його сяюча броня може боятися цих дрібних цеглинок? Раніше йому довелося б тікати з підібганим хвостом від такого кам'яного граду, або покладатися на захист Чжао Ман'яня, але тепер він відчував неймовірне задоволення від того, що може просто ігнорувати атаки й безрозсудно перти вперед!

Зробивши лише один крок, Мо Фань опинився всього за п'ятсот метрів від Гранітних Звірів.

Зрештою, це була лише зграйка Гранітних Звірів. Їхня сила й близько не могла зрівнятися із силою Чорно-срібних Кам'яних Демонів, а Мо Фань уже знищив трьох із них і навіть захопив останнього — найсильнішого!

— Тільки зараз до вас дійшло, що треба тікати? Хіба вам не було весело жбурляти в мене тими брилами? Ану спробуйте втекти від цього... Клітка Повсталої Землі!

Мо Фань потужно тупнув правою ногою по землі.

Хвиля енергії стрімко пронеслася вперед і досягла місця, де скупчилися Гранітні Звірі.

Земля раптом піднялася на п'ятдесят метрів. Стіни утворили гігантське коло, загнавши Гранітних Звірів-бунтарів усередині, наче в гігантський загін!