Розділ 1793 — Атрофія

Хоча чимало істот рівня Командира могли без особливих зусиль підстрибнути на висоту понад п'ятдесят метрів, що робило стіну такої висоти абсолютно ненадійною пасткою для кам'яних демонів, закляття, вочевидь, мало й інші пригнічувальні властивості. Усередині Клітки Повсталої Землі кружляв дрібний пил, схожий на липкі піщинки. Щойно бранці намагалися вистрибнути з темниці, цей пісок миттєво обліплював їхні тіла, немов гудрон.

Гранітні Звірі теж володіли магією землі й могли б звести схожий бар'єр, але в їхніх клітках не було такого липкого піску. Монстри не мали жодного шансу вирватися на волю, поки не здеруть із себе цей панцир!

— Вам же так подобалося жбурляти камінюки? То тримайте страшенно величезну!

Мо Фань нахилився вперед і глибоко встромив руки в землю. Поверхня складалася з піску, багна та дрібного щебеню. Під рукою не виявилося добіса масивної брили, яку він шукав, проте хлопця це зовсім не обходило. Золотий Броньований Вольфрамовий Демон міг без зайвих зусиль спресувати породу за допомогою магії землі!

Коли Мо Фань випростався, він вирвав із надр гігантський шмат каменю!

Золотий Броньований Вольфрамовий Демон здійняв цю брилу високо над головою. Демон і без того вражав своїми габаритами, але вирвана порода перевершувала його розміри в кілька разів. Він буквально тримав у руках цілу скелю!

Мо Фань люто заревів і жбурнув цю гору просто в клітку!

Масивна глиба зі свистом прорізала небо над центральною площею. Гранітні Звірі у клітці спостерігали, як тінь, що нависла над ними, стрімко розростається, аж поки вона повністю не затулила небокрай.

Під час удару об землю все місто здригнулося. Гранітні Звірі з'явилися на цей світ зовсім нещодавно, та їхні очі вже наповнилися слізьми абсолютного розпачу!

Ударна хвиля від падіння скелі зметнула в повітря хмари пилу. Аби гарантувати безпеку магів, замкнених усередині Гранітних Звірів, Мо Фань навмисно розпушив ґрунт у клітці. Завдяки цьому попелясті кокони могли м'яко зануритися в землю тієї миті, коли монстри будуть розірвані на шматки. Так брила не роздавила б магів разом із чудовиськами.

Мо Фань був напрочуд уважним до деталей — усе тримав під контролем!

Величезну кількість Гранітних Звірів було знищено. Ці Командири кам'яних демонів тепер стали беззахисними, наче жінки та діти, абсолютно нездатними чинити бодай якийсь опір. Що вже казати про Кам'яних Монстрів та Кам'яних Генералів, які перебували лише на рівні Воїна. Перед лицем істоти рівня Правителя вони скидалися на купу сипучого піску. Найважливіше ж було те, що попри їхню неймовірну чисельність — через яку розправитися з усіма за короткий час було просто неможливо — колосальний тиск Золотого Броньованого Вольфрамового Демона змусив їх спинити наступ.

Кам'яні демони заціпеніли. Їхня рішучість протистояти Золотому Броньованому Вольфрамовому Демону випарувалася безслідно. Їм не залишалося нічого іншого, як підкоритися його волі, незалежно від того, збирався він атакувати людей чи розтерзати своїх же сородичів.

Навіть Чорно-срібні Броньовані Кам'яні Демони значно поступалися в силі Золотому Броньованому Вольфрамовому Демону, не кажучи вже про Гранітних Звірів. Звідки ж у решти кам'яної орди могла взятися сміливість кинути йому виклик?

— І що далі? Чого ви всі повитріщалися?!

— Хто вам дозволяв стояти бовванами? Я ще навіть не розігрівся! Трясця, ану йдіть сюди, давайте калічити одне одного!

Хлопець ще не встиг як слід насолодитися битвою, а Кам'яні Монстри та Кам'яні Генерали вже стояли перед ним, немов неживі брили, остаточно втративши волю до боротьби.

Чого вони злякалися, маючи таку шалену чисельну перевагу? Де їхня кам'яна гордість? Невже це все, на що вони здатні? Він же просто розмісив купку їхніх ватажків. Як їх можна було так легко залякати? Хіба вони не повинні були підняти бунт проти тирана, який нещадно винищував їхній власний вид?

— Вони від самого початку не вирізнялися особливим розумом, тож цілком природно, що підкоряються найсильнішому, — пирхнула Апас.

В очах Апас Кам'яні Монстри були не більш ніж зграєю примітивних солдатів. Вони ніколи не плекали глибокої ненависті до людства, а лише слідували своїм інстинктам, прагнучи здобути більше енергії. Якби місто не випромінювало таку потужну енергію під час своєї трансформації в Елементальну Столицю Землі, ці створіння, що ховалися глибоко в печерах, нізащо б не полізли на його мури.

Мо Фань окинув поглядом Кам'яних Монстрів та Кам'яних Генералів і лише безпорадно похитав головою. Продовжувати атакувати цих істот не було жодного сенсу — це все одно, що гамселити звичайне каміння!

— Ти нічого не помітив? — озвалася Апас.

— А що таке? — здивовано кліпнув Мо Фань.

— Їм потрібна енергія, щоб підтримувати свою форму. Поглянь на тих Кам'яних Генералів, що припинили атакувати, — пояснила дівчина.

Мо Фань опустив голову, прикипівши поглядом до монстрів, на яких вона вказувала.

Кам'яні Генерали були розкидані по всій рівнині. Вони вишикувалися наче по стійці струнко, особливо коли відчули на собі пильний погляд Мо Фаня.

За мить монстри завовтузилися, відчуваючи явний дискомфорт. Вони навіть почали пітніти!

Цей «піт» зрештою розплавив зовнішній шар їхніх тіл. Здавалося, ніби хтось вилив ціле відро води на глиняну фігурку!

Кількість багна збільшувалася, і воно почало стікати з Кам'яних Генералів. Менш ніж за хвилину монстри зменшилися вдвічі, перетворившись на Кам'яних Монстрів заввишки близько чотирьох метрів — першу форму, в яку еволюціонували Багняні монстри-перевертні!

— Атрофуються? — з цікавістю припустив Мо Фань.

— Саме так. Вони почнуть деградувати, якщо не поглинуть більше енергії за певний проміжок часу, і більше не зможуть утримувати свою оболонку. Простіше кажучи, якщо ми не дамо їм захоплювати магів, вони витратять усю накопичену енергію і знову стануть звичайними Багняними монстрами-перевертнями, — розтлумачила Апас.

— Он воно що... Отже, це означає... — Мо Фань саме збирався щось додати, як раптом помітив, що його власна золота броня теж почала братися багном.

— Всратися можна! — вилаявся Мо Фань, побачивши, як розкішний золотий панцир деградує, повертаючись до свого попереднього відтінку.

Він деградував назад у Чорно-срібного Броньованого Кам'яного Демона!

— Вони досить тупі, тож накажи їм перетворитися на Багняних монстрів-перевертнів і забиратися геть до своїх печер, поки ти ще маєш над ними владу. Інакше тобі доведеться поглинути ще кілька магів, аби зберегти свою форму! — попередила Апас.

— То виходить, вони не такі вже й жахливі, як нам здавалося. Ми просто не розуміли природи їхніх здібностей, — пробурмотів Мо Фань.

— Якби ці створіння не мали слабких місць, вони б уже давно завоювали весь світ. Як гадаєш, чому вони весь цей час ховалися в найглибших і найтемніших норах? — покепкувала з нього дівчина.