Розділ 1814 — Занедбане ранчо для приручення

Сказавши це, Мо Фань миттю загріб Тан'юе в обійми. Вона здригнулася від несподіванки, проте не стала відштовхувати хлопця.

Тим часом Чжао Ман'яня аж перекривило, коли він побачив, як ця зріла красуня дозволила Мо Фаню так легко скористатися моментом. Особливо коли вона притислася розкішним бюстом прямісінько до грудей цього нахаби!

Відколи це цей тупий баран став краще за нього підчіплювати кралечок?!

— Що ти тут робиш? — здивовано вигукнула Тан'юе.

Вони не бачилися відтоді, як її перевели до відділення гори Наньсі. Хоч вони й обіцяли зустрітися щоразу, як зідзвонювалися, проте обоє вічно потопали у власних справах.

Останніми роками Тан'юе просто розривалася від роботи. Ситуація на горі Наньсі виявилася куди складнішою, ніж на горі Бейюй. Тан Чжуну, як голові Союзу Примусу Лін'їнь, було вкрай важко контролювати відділення Наньсі. Однак, оскільки Союз Примусу гори Наньсі формально підпорядковувався йому, він не збирався пускати все напризволяще. Саме тому він відрядив сюди Тан'юе, щоб вона навела лад.

Чжу Мін був сином голови Союзу Примусу гори Наньсі. Тан'юе була вже сита ним по горло. Цей розпещений синок досяг свого нинішнього рівня культивації виключно завдяки тому, що його загодовували колосальною кількістю ресурсів, більшість із яких належали Союзу Примусу.

Ресурси Союзу Примусу мали діставатися Карателям та стажерам із видатним талантом. Такий нікчема, як Чжу Мін, не заслуговував і на крихту з них!

— Ми просто проїжджали повз це містечко. Страшенно зголодніли, тож вирішили заїхати перекусити. Я й подумати не міг, що вчителька Тан'юе тут на чергуванні, — усміхнувся Мо Фань.

Він не став згадувати про пошуки Тотемних Звірів при сторонніх.

Мо Фань досі не міг повірити, що випадково натрапив тут на Тан'юе. Це відчувалося так, ніби він зустрів своє перше кохання в незнайомому місті. Здавалося, він би просто сплюндрував цей щедрий подарунок Небес, якби не провів ніч із цією жінкою після такої доленосної зустрічі.

— М-м, у нас тут виникла одна проблемка. Це твої друзі?.. О, маленька Лінлін теж тут! — Тан'юе обернулася і миттю помітила дівчинку.

— Сестро Тан'юе, — відгукнулася Лінлін. На зазвичай незворушному личку маленької лолі раптом розцвіла несподівана усмішка.

Лен Цін та Тан'юе завжди були близькими подругами. Лінлін також часто гостювала в штаб-квартирі Союзу Примусу Лін'їнь.

— Ти виросла справжньою красунею, — Тан'юе підійшла до Лінлін і ніжно поцілувала її в лоб.

— Сестро Тан'юе, ну годі вам, я вже не дитина, — щоки Лінлін спалахнули від зніяковілості.

Чжао Ман'янь не втримався й сьорбнув із келиха, дивлячись, як червоні губи Тан'юе торкаються чола Лінлін. Його погляд повільно сповз нижче, прикипівши до бюста Тан'юе.

Які великі, які круглі, які пружні... просто фантастика!

Мо Фань представив Тан'юе Цзян Шаосюй та цьому збоченцю Чжао. Тан'юе привітно всміхнулася, показуючи, що чудово знає, хто вони такі. Зрештою, обоє були членами національної збірної, яка виборола для країни перемогу на Світовому студентському турнірі. Щоправда, їй було трохи важко впізнати Чжао Ман'яня, адже той зробив пластичну операцію на обличчі, аби клан Чжао не дізнався, що він досі живий!

— А це мій помічник, Лі Дун. І стажер, Чжу Мін, — відрекомендувала своїх супутників Тан'юе.

— Радий знайомству, я Лі Дун із клану Далі. Наразі допомагаю заступниці голови Союзу Примусу гори Наньсі. Я чув від своїх людей на блокпосту, що до містечка в'їхало кілька магів. Певно, вони мали на увазі саме вас, — привітно озвався Лі Дун.

— Еге ж, Мо Фань у нас такий допитливий. Обожнює пхати свого носа туди, де пахне неприємностями, — Цзян Шаосюй зміряла Мо Фаня зневажливим поглядом.

Мо Фань потер носа й безневинно запитав:

— Хіба?

Лінлін та Чжао Ман'янь синхронно кивнули.

— Це називається «нюх мисливця». З цим нічого не поробиш. Для мисливця найгірше — коли нічого не відбувається, бо це означає, що ми сидимо без роботи. Згодна, Лінлін? — Мо Фань безпорадно знизав плечима.

Лінлін кивнула. Мо Фань мав цілковиту рацію. Багато мисливців буквально ходили назирці за Союзом Примусу, оскільки це часто гарантувало можливість найпершими перехопити завдання з високою нагородою.

— То що тут у вас скоїлося? — поцікавився Мо Фань у Тан'юе.

— Останнім часом тут з'явився якийсь химерний отруйний вид. Понад сотня людей уже захворіли. Ми досі не можемо знайти ані ліків, ані антидоту до цієї отрути. Мер містечка зв'язався з Магічною Асоціацією, а ті, оцінивши ситуацію, вирішили передати справу Союзу Примусу, — пояснила Тан'юе.

— Заразна отрута — це найгірше, що може бути. Якщо не розібратися з цим як слід, усе може легко перерости в епідемію, — пробурмотіла Лінлін.

— Так, Магічна Асоціація теж побоюється, що це може вилитися у спалах епідемії. Після чуми в Ханчжоу всі стали вкрай чутливими до подібних речей, — погодилася Тан'юе.

— А ви знайшли створіння, яке розносить цю отруту? Якщо знайти джерело, можна вважати, що половину справи вже зроблено, — зауважив Мо Фань.

— Хах, ми мали чудовий шанс спіймати його сьогодні ввечері, але один ідіот припустився жалюгідної помилки й дозволив йому втекти, — холодно процідила Тан'юе.

Мо Фань зиркнув на хлопця на ім'я Чжу Мін. По ньому одразу було видно, що це пихатий тип.

Зазвичай Тан'юе мала м'який характер і була дуже терплячою, особливо зі студентами. Якщо вона таїла таку відверту злість на цього Чжу Міна, то він її точно дістав до печінок.

— Допомога потрібна? — запропонував Мо Фань.

Почувши це, Чжао Ман'янь аж очі закотив.

Хіба Мо Фань не обіцяв допомогти йому з пошуками Тотемних Звірів? Якого біса він зараз пропонує допомогу своїй вродливій колишній вчительці?!

— Відколи це Союз Примусу потребує допомоги від якихось сторонніх вискочок? — крижаним тоном втрутився Чжу Мін, нарешті знайшовши нагоду вставити свої п'ять копійок.

Союз Примусу займався переважно таємними справами. Чжу Мін вважав, що Тан'юе взагалі не мала права вибовкувати стороннім стільки інформації.

— Просто не звертайте на нього уваги, — миттю обірвала його Тан'юе. Чжу Мін розлютився настільки, що його обличчя стало такого ж кольору, як овочі на столі.

— Лінлін, допоможи мені відшукати цю отруйну тварюку. Для тебе це не займе багато часу, — попросила Тан'юе.

— Звісно!

Після вечері Тан'юе повела їх до чайної неподалік від озера. Вона навмисно не взяла із собою двох підлеглих, аби мати змогу детально все пояснити Лінлін.

І Лінлін, і Мо Фань були Семизірковими Майстрами-Мисливцями. Союз Примусу, будучи урядовою організацією, часто стикався з труднощами в певних делікатних ситуаціях, з якими досвідчені мисливці справлялися куди краще.

— Сестро Тан'юе, ви сказали, що ця отруйна тварюка може ховатися в печері на острові Світанку? — перепитала Лінлін.

— М-м, десь двадцять років тому цей острів купив один багатий іноземець. Він перетворив його на ранчо для приручення Безперих Птахів, плануючи дресувати їх як їздових тварин для найманців. Але його бізнес-план прогорів, і років десять тому він збанкрутував. Уряд не став брати острів на баланс, тож ранчо просто перетворилося на пустку. З часом, без належного контролю, Безпері Птахи здичавіли й знову стали звичайними демонічними звірами. Тепер цей острів — по суті, гігантське кубло монстрів. Ми намагалися вистежити цю отруйну тварюку на острові Світанку, але Безпері Птахи мають украй загострене відчуття території...