Розділ 1819 — Це й є Безпері Птахи

Лі Дун та Чжу Мін попрямували до групи Мо Фаня. На обличчі Чжу Міна грала зневажлива посмішка. Він навмисно обернувся, зиркнув на Тан'юе і з ноткою презирства промовив:

— Ця жіночка не лише командує нами, а ще й наївно вірить, ніби ми попремося з нею на той острів. Вона справді думає, що ми її слухатимемо?

— Чжу Міне, ти ще занадто молодий. Немає жодного сенсу постійно сперечатися із заступницею голови. Можеш просто виконувати її накази, але не перепрацьовуй. Коли вона збагне, що на нас не можна покластися, сама ж попросить про переведення, — зітхнув Лі Дун.

— Мене просто бісить, як вона на нас дивиться — ніби ми купка нікчемних нероб, — огризнувся Чжу Мін.

— ХА-ХА-ХА, та чого ти взагалі переймаєшся? Наш Союз Примусу гори Наньсі однаково не впорається з цією справою, це ж халепа, яку розвели чиновники ще десять років тому. З якого дива ми маємо ризикувати власними життями, щоб витирати їм сраки? — пирхнув Лі Дун.

— Слухай, а якщо Тан'юе справді розплутає цю справу, її ще раз підвищать? — поцікавився Чжу Мін.

— Підвищення так легко не даються. Заслуг від цієї справи вистачить хіба на скромне підвищення. Поки твій батько при владі, його ніхто не посуне. Її дуже скоро переведуть до Ханчжоу або Магічного Міста. А от чи стане це підвищенням, чи пониженням, залежатиме від того, як вона впорається з цією справою, — розмірковував Лі Дун.

— О, то нам би добряче відсипали заслуг, якби ми закрили цю справу? — допитувався Чжу Мін.

— Ти й досі занадто наївний. Справжні заслуги дають за реальну користь регіону чи країні. Розв'язання проблеми, яку залишили попередники, — це не подвиг. На узбережжі зараз і так вистачає клопоту. Думаєш, тобі відвалять купу нагород за прибирання сміття десятирічної давнини? — відповів Лі Дун.

За розмовою вони помітили Мо Фаня, Му Бая, Чжао Ман'яня, Цзян Шаосюй та Лінлін, які йшли їм назустріч. Оскільки вони розмовляли доволі голосно, група, найімовірніше, усе почула. Проте Лі Дун і Чжу Мін анітрохи не зніяковіли. Вони ж просто констатували факти.

— Вітаю! Я чув від своїх хлопців, що ви вчора вночі ходили на розвідку. Дізналися щось цікаве? — безсоромно запитав Лі Дун.

— Нічого особливого, — сухо відрізав Мо Фань.

— О, вам варто бути обережними в цих краях. Щиро кажучи, ми вже подали звіт керівництву, у якому детально розписали, наскільки небезпечним є острів Світанку. Сподіваюся, ви теж зможете дати нашій заступниці слушну пораду, — мовив Лі Дун.

— Дамо, — буркнув Мо Фань.

Мо Фань зі своєю групою пройшли повз Лі Дуна й Чжу Міна і попрямували просто до Тан'юе.

Тан'юе стояла на самому краю скелі. Морський бриз розвівав її волосся та одяг, підкреслюючи спокусливу фігуру. Однак самотність, що читалася в її спині, миттю охолоджувала розбурхану чоловічу уяву.

— Вчителько... вчителько Тан'юе? — Му Бай ледве вірив власним очам, підійшовши ближче.

Тан'юе обернулася. Вона також була приємно здивована, побачивши Му Бая після стількох років.

Тан'юе завжди була відкритою людиною. Вони так давно не бачилися, що вона просто обійняла Му Бая точнісінько так само, як і Мо Фаня.

Му Бай, ясна річ, не був таким безсоромним, як Мо Фань, і не намагався скористатися моментом. Його обличчя спалахнуло, наче в сором'язливого школяра, після такого західного привітання.

— Мо Фаню, тепер я вірю, що кожен хлопець на вашому курсі грішив через неї, — прошепотів Чжао Ман'янь на вухо Мо Фаню, помітивши реакцію Му Бая.

— А на біса мені тобі брехати? Му Бай завжди належав до тих відмінників, які привертають увагу вчителів та дирекції. Якби він не пробудив елемент льоду, то, мабуть, щодня тягався б за Тан'юе, вдаючи з себе зразкового учня, хоча його справжнім наміром було б... — Мо Фань багатозначно звів брови.

— Хех, не дивно, що ти постійно називаєш його Зеленим Чаєм.

— Вчителько Тан'юе, схоже, у вас тут немає на кого покластися? — сухо поцікавився Мо Фань.

— М-м, я збагнула це ще в перший тиждень свого перебування тут. Але мене турбує, що отруєні містяни можуть померти, якщо ми не почнемо діяти якнайшвидше, — відповіла Тан'юе.

Подання та розгляд звіту забрали б чимало часу. Що вже й казати про необхідність зібрати достатньо доказів, аби переконати керівництво в масштабах загрози, яку становив острів Світанку. Однак вищі чини зараз були страшенно завантажені. Зазвичай вони доручали такі справи підлеглим, а якщо ті не справлялися — відкладали в довгий ящик, аж поки не знаходилася надійна людина.

— Вчителько Тан'юе, чому б вам не піти з нами? — запропонував Мо Фань.

— Еге ж, розкішна пані, ми теж намагаємося дістатися того острова. Краще піти з нами, ніж покладатися на тих паразитів із Союзу Примусу, — підтакнув Чжао Ман'янь.

— Це прямий обов'язок Союзу Примусу гори Наньсі. Як я можу дозволити вам ризикувати життями? — зітхнула Тан'юе.

Тан'юе вже була на острові Світанку. Це однозначно було не найпривітніше місце.

— А ми любимо пригоди, — усміхнувся Мо Фань.

— У яблучко!

— Та ми взагалі по Піраміді лазили, — похвалився Чжао Ман'янь.

— Піраміді? — Тан'юе аж очі витріщила. Вона зиркнула на Мо Фаня.

Мо Фань нишком копнув Чжао Ман'яня ногою. Той миттю виправився:

— Ну, ми просто кружляли довкола однієї Піраміди, коли їздили до Єгипту.

— Вчителько Тан'юе, Мо Фань пробився всередину Великої Піраміди Гізи, — здала його Лінлін без жодних докорів сумління.

Очі Тан'юе стали розміром із блюдця. Вона блискавично вхопила Мо Фаня за вухо і боляче скрутила його, розлючено випаливши:

— Ти що, зовсім з глузду з'їхав?! Хто тобі дозволив лізти в таке місце? А я все дивувалася, чому ти останнім часом нічого не розповідаєш про те, де тебе носить, і постійно зникаєш. Виявляється, ти ліз у самісіньке пекло!

Мо Фань зойкнув. Вухо просто пекло від болю.

Цзян Шаосюй отетеріла, побачивши, з якою майстерністю Тан'юе викручує Мо Фаню вухо. Нарешті знайшовся хтось, хто міг приборкати цього демона. Як і очікувалося від його вчительки!

— Вчителько... вчителько Тан'юе, давайте спершу обговоримо, як нам дістатися острова. Му Бай потім усе в деталях вам розповість про ту Піраміду. У нього пам'ять краща, він знає все значно точніше за мене, — швидко заторохтів Мо Фань.

Му Бай інстинктивно відступив на крок назад. Він злякався, що його вухо теж зараз опиниться в руках Тан'юе!

— Вчителько Тан'юе, я цілком згоден, що спершу варто зосередитися на справі. Отруєні містяни можуть померти, і ми гадки не маємо, чи надішле уряд підмогу одразу після отримання звіту. Нам конче необхідно знайти джерело отрути, щоб виготовити антидот, — слушно зауважив Му Бай.

Тан'юе нарешті випустила вухо Мо Фаня.

— Коротко кажучи, Чжао Ман'янь натрапив на зграю вкрай агресивних потвор у воді, коли летів до острова. Зважаючи на його слова, навіть верховний маг із потужним захистом склеїть там ласти за лічені миті. Як нам пробитися крізь цих тварюк? Усе стане значно простіше, якщо ми хоча б ступимо на берег, — пояснив Мо Фань.

— Ці тварюки й є Безпері Птахи! — сповістила його Тан'юе.