Розділ 1821 — Примусова сплячка

Мо Фань та інші неабияк здивувалися, коли Лінлін і Цзян Шаосюй привели до них старого солдата.

— Якщо ви справді надумали пертися на той острів, візьміть мене з собою, — заявив старий солдат Тан'юе.

— Ви добре знайомі з ситуацією на острові? — запитала Тан'юе.

— Двадцять років тому я був капітаном оборонного загону. Моє ім'я Чень Шо! — відрізав старий.

Тан'юе й справді пригадала ім'я Чень Шо у списках магів, які відповідали за безпеку острова. Вона гадала, що всі наглядачі ранчо для приручення вже давно накивали п'ятами. Хто ж знав, що один із них продовжував нести варту у вежі майже десять років!

— Це просто чудово, якщо нас поведе досвідчена людина. Інакше ми б вешталися там, як сліпі кошенята, навіть якби дивом дісталися острова! — радісно вигукнув Мо Фань.

— Чень Шо розповів, що Безпері Птахи насправді впадають у сплячку, але тутешній клімат для цього занадто теплий, — озвалася Лінлін.

— До зими ще як до неба рачки, — зауважив Чжао Ман'янь.

— Я зможу знизити температуру, — впевнено промовив Му Бай.

— Наскільки холодно має бути? — поцікавилася Тан'юе.

— Нуль градусів. Кожен Безперий Птах, нижчий за рівень Командира, впаде в глибоку сплячку, якщо температура опуститься до нуля або нижче. Вони також сховаються глибоко під воду. Страшенно величезна кількість Безперих Птахів патрулює периметр у радіусі п'яти кілометрів від острова. Вони атакують будь-яку живу істоту чи людину, що наближається до острова Світанку. Навіть із цілою армією було б чимало жертв лише задля прориву їхньої оборони. Однак, якщо температура буде достатньо низькою, ці Безпері Птахи просто заснуть, — твердо заявив старий солдат.

— А з тими Безперими Птахами у воді важко впоратися? — запитав Мо Фань.

— Безперих Птахів неймовірно багато. Їхній розумний імператор видресирував із них армію безрозсудних солдатів. Вони не відають страху та ще й отруйні, тому з ними просто добіса складно мати справу, — відповів Чень Шо.

— Мо Фаню, повір мені, хай краще вони собі мирно дрихнуть на морському дні, — озвався Чжао Ман'янь.

Мо Фань остаточно переконався, наскільки жахливими були ці створіння, якщо навіть Чжао Ман'янь, цей Маг-Черепаший Панцир, їх боявся!

— Отже, план такий: Му Бай знижує температуру до нуля градусів, а ми всі сідаємо в човен і пливемо на острів, — підсумував Мо Фань.

— Вам доведеться знищити Великих Безперих Птахів. Інакше вже за кілька років новий виводок Безперих Птахів розповзеться по сусідніх островах. Щойно Великі Безпері Птахи здохнуть, решта зграї перетвориться на купу сипучого піску, — застеріг старий солдат.

— Великі Безпері Птахи... Це той самий вид, який розводили на острові? — уточнила Тан'юе.

— Так, і лише я знаю, наскільки вони справді жахливі, — підтвердив Чень Шо.

План був простим і зрозумілим. Група дочекалася другої години ночі, коли температура впала до мінімуму. Му Бай узявся за охолодження території. Лише за годину Безпері Птахи, що чергували в морі, поринули в глибокий сон.

Ранг Безперих Птахів на самому острові був вищим, тож навряд чи вони міцно спали. Групі доведеться просуватися вкрай обережно, щоб вистежити Великих Безперих Птахів та Імператора Безперих Птахів і знищити їх усіх одним махом!

— Це вам не прогулянка в парку, — зітхнув Чжао Ман'янь. Він додав: — Ми всі перетворимося на сніданок для цих потвор, якщо Му Бай не втримає температуру.

— Ми маємо покинути острів до п'ятої ранку, — відрізав Му Бай, проігнорувавши його скиглення.

Група прямувала до острова Світанку на невеликому човні, оббитому металевими листами. Якби у воді залишилося хоч щось активне, воно б з легкістю розтрощило це суденце навпіл.

Мо Фань почувався на цьому кориті вкрай незатишно.

— Чому саме до п'ятої? Це що, час, коли ці тварюки зазвичай прокидаються? — спантеличено запитав Чжао Ман'янь.

— Сонце тут сходить відносно рано. Перші промені з'являться після п'ятої. Моїх сил ледве вистачає, щоб утримувати нуль градусів на такій величезній території, але щойно сонце почне припікати воду, температура неминуче підскочить і розбудить Безперих Птахів на морському дні, — пояснив Му Бай.

— Твоя правда, не варто недооцінювати силу сонячного світла, — ствердно кивнув Чень Шо.

— Який же ти нікчемний, якщо навіть якусь нульову температуру втримати не можеш! — покепкував із нього Чжао Ман'янь.

— А ти очі роззуй і подивись, яка тут площа! — огризнувся Му Бай.

Діаметр острова Світанку сягав близько десяти кілометрів, і це не враховуючи прилеглої акваторії. Якби Му Бай не прорвався на Верховний рівень, у нього б не було жодного шансу охолодити таку гігантську територію!

З наближенням до острова Му Бай почав формувати магію.

Температура навколо човна стрімко впала. Над морем почав збиратися густий туман.

З неба посипав сніг. За помахом руки Му Бая він розлетівся морською гладдю, мов крижаний бриз.

Відверто кажучи, знижувати температуру на морі було значно важче, ніж на суші, адже морська вода постійно переносила тепло.

На суходолі Му Баю довелося б охолоджувати лише повітря, але тут він мусив відбирати тепло ще й у води. Море було безмежним і постійно перебувало у русі. Утримувати нуль градусів на всьому острові Світанку та довкола нього було завданням на межі неможливого.

При нулі градусів море не замерзало. Воно лише вкривалося шаром густого туману. Мо Фань куди більше любив подорожувати морем у компанії Му Нінсюе. Її Домен з легкістю перетворював воду під ногами на тверду кригу, навіть не витрачаючи магічної енергії. Море ставало сушею, і Мо Фань більше не боявся підводних тварюк.

— Холоднішає, — озвався хтось.

— Вони скоро заснуть. Зачекаймо ще хвилин десять, — сказав Чень Шо.

Вони пильно стежили за часом і, дочекавшись відмашки старого солдата, рушили до острова Світанку.

— Минулого разу на мене напали десь у цьому районі, — Чжао Ман'янь на око прикинув відстань до острова.

— Прямуйте просто крізь них! — впевнено скомандував Чень Шо.

Чжао Ман'янь підганяв човен магією води. Му Бай не припиняв випромінювати магію льоду. Щоб розширити зону дії свого закляття, він плив разом із групою, гарантуючи їхню безпеку й підтримуючи нульову температуру довкола.

Мо Фань визирнув за борт, щоб перевірити воду. У темряві не було видно анічогісінько. Тоді він випустив Темну Матерію глибоко у воду для розвідки.

— Вони всі там, сплять на морському дні, — стиха сповістив усіх Мо Фань.

Кількість потвор була просто божевільною. Коли Темна Матерія Мо Фаня ковзнула по дну, здалося, ніби Безпері Птахи — це якісь водорості, що суцільним килимом вкривали морське дно. По спині Мо Фаня пробіг мороз, коли він пригадав розповідь Чжао Ман'яня про атаку незліченних бумерангів з неба!