Розділ 1822 — Сапфірові Очі

— Яка там глибина? — поцікавилася Цзян Шаосюй.

— Метрів двісті, не так уже й глибоко, — швидко відповів Мо Фань.

— Ти що, використовуєш Темну Матерію замість ехолота? — здивувався Чжао Ман'янь.

— Хе-хе, я трохи апгрейднув її в Гуанчжоу. Нарешті є нагода випробувати! — вишкірився Мо Фань.

Вода поступово крижаніла. Холод почав пробиратися під одяг, до самих кісток. Гнаний хвилями, човен повільно наблизився до острова Світанку. Його химерні обриси дедалі чіткіше вимальовувалися перед їхніми очима.

Узбережжя острова густо поросло височенними кокосовими пальмами. Найнижчі з них сягали двадцяти метрів, а найвищі вимахали аж під вісімдесят. Їхні розлогі крони були ідеальним місцем для гігантських гнізд. У темряві Мо Фань бачив значно краще за інших і невдовзі помітив, що кожне третє дерево увінчував такий велетенський прихисток. Гнізда були сплетені настільки філігранно, ніби їх створили людські руки: зручне ложе, а зверху — природна парасолька з пальмового листя від палючого сонця. Здавалося, ніби це якийсь елітний курорт.

— Звідки в них такі розкішні гнізда? Посади туди чоловіка з жінкою на медовий місяць — і вони дуже скоро зроблять дитину, що вже казати про птахів! — Чжао Ман'янь теж розгледів ці вишукані конструкції, коли вони підпливли ближче.

— Імператор Безперих Птахів усе життя провів зі своїм господарем. Він багато чого перейняв від людей і, певно, навчив цьому всю свою зграю, — ніяково пояснив Чень Шо.

До острова залишалося ще два кілометри. Саме на таку відстань Тан'юе змогла наблизитися під час своєї розвідки. Тоді Безпері Птахи з води просто змусили її відступити.

Густі пальмові зарості забезпечували птахам ідеальні умови для гніздування. Серед цих дерев можна було легко заблукати.

Над островом раптом пролунав пронизливий крик. Усі в човні миттю насторожилися, прикипівши поглядами до високих скель неподалік.

Рельєф острова був досить горбистим. Місце, де вони планували висадитися, височіло метрів на двадцять над рівнем моря, що означало: до підняття води острів був іще вищим. Це слугувало природною лінією оборони, адже висота давала перевагу як для захисту, так і для спостереження за наближенням ворога.

Крони пальм ледь помітно погойдувалися на вітрі. У прогалинах між листям почали спалахувати сині вогники, схожі на сапфіри. Спершу їх було лише кілька, але за мить з'явилася ціла зграя!

Сапфірові очі пильно вдивлялися вниз, просто на крихітний човник, що гойдався на хвилях. Від їхнього крижаного, безжального погляду аж мороз пробігав по спині!

— Трясця, ти ж казав, що вони будуть спати! Чому вони витріщаються на нас отакезними очима?! — вилаявся Чжао Ман'янь.

— На острові гніздяться Безпері Птахи вищого рангу. Вони не впадають у глибокий сон, — незворушно відказав Чень Шо.

— І що нам тепер робити? До берега ще цілих два кілометри, — запанікував Чжао Ман'янь.

— А що ще залишається? Прориватимемося з боєм! — відрізала Тан'юе.

Вона зреагувала першою. Перетворившись на тіньового горобця, Тан'юе граціозно злетіла в нічне небо.

Побачивши, що жінка миттю подолала двісті метрів, Чжао Ман'янь підняв великий палець угору:

— А твоя вчителька не з лякливих!

Мо Фань не вмів літати. Він міг лише ковзати, немов птах, навіть у цілковитій темряві. Пролетівши кількасот метрів, йому все одно довелося б приземлитися. Натомість Тан'юе повністю перетворилася на нічного горобця, точнісінько як вампір Бола обертався на кажана. У темряві вона могла літати абсолютно вільно.

— Час рушати! Залишатися на воді куди небезпечніше, — скомандував Мо Фань.

Хлопець закинув Лінлін собі на спину й вирішив покинути човен. Слідом за Тан'юе він у формі тіні стрімко помчав до острова.

У радіусі двох кілометрів Мо Фаню не було де приземлитися. Він міг покладатися лише на свої хитрощі з темрявою, але в тіньовій формі він не міг використовувати інші елементи. Він був украй вразливим, тому гостро потребував захисту Чжао Ман'яня, Цзян Шаосюй та Му Бая.

Му Бай був повністю зосереджений на підтримці температури. Йому теж потрібна була охорона. Чень Шо був лише посереднім Просунутим магом, тож ледве міг прикрити хоча б Му Бая.

— Стривайте, то ви всі чекаєте, що я буду вас захищати?! — обурився Чжао Ман'янь, коли до нього нарешті дійшло.

— Годі базікати! Вчителька Тан'юе вже розчищає нам шлях. Уперед! — гаркнув Мо Фань.

— Тоді не кидайте човен! Ану швидко всі сюди! — заволав Чжао Ман'янь.

Він так і залишився на судні. Замість того щоб тікати, юнак викликав гігантську, понад восьмиметрову хвилю, що підхопила їхнє корито. Човен осідлав цей водяний вал і, наче завзятий серфер, помчав просто до острова.

Хвиля Чжао Ман'яня дуже швидко наздогнала Мо Фаня. Хлопець на мить завагався, але таки вирішив повернутися на борт. Принаймні там була тверда опора під ногами.

— Ну ти й телепень, — закотила очі Лінлін, побачивши, що Мо Фань повернувся на човен.

Мо Фаню не було чого на це відповісти.

Крики птахів ставали дедалі гучнішими. Напівсонні Безпері Птахи нарешті збагнули, що на їхню територію вдерлися чужинці. Острів вибухнув новими криками.

Безпері Птахи на острові були заскочені зненацька. Вони й подумати не могли, що їхня підводна варта дрихне без задніх ніг і навіть оком не змигне, коли ворог прорветься так глибоко за їхню лінію оборони.

Сапфірові очі почали здійматися в небо, створюючи неймовірне видовище серед пальмових крон. Здавалося, ніби ціла хмара сапфірових світлячків раптово злетіла в нічне небо, сполохана непроханими гостями!

Мо Фань чудово розумів, що за цими сяючими очима ховаються могутні тіла, позбавлені пір'я. Їхня темна шкіра ідеально зливалася з нічним мороком, тож окрім очей не було видно анічогісінько!

— Якого біса їх так багато на острові?! — жахнулася Цзян Шаосюй.

— Їх розплодилося просто до біса! Неймовірно! — навіть Чень Шо остовпів.

За його планом, після того як морські птахи впадуть у сплячку, на острові мали б залишитися лише Сапфірові Безпері Птахи високого рангу та Великі Безпері Птахи. Сапфірових не мало б бути надто багато, адже вони були прямими нащадками Імператора, а їхня здатність до розмноження була обмеженою. Чень Шо розраховував зустріти від сили зо дві сотні Сапфірових Безперих Птахів.

Проте перед його очима зараз літало далеко не двісті особин. Їх було близько тисячі — у кілька разів більше, ніж він припускав!