Розділ 1826 — Аварійний форпост

Закляття Мо Фаня допомогло врятувати групу від небезпеки. Чжао Ман'янь викликав ще одну хвилю й підштовхнув їх ближче до острова.

Цзян Шаосюй застосувала ментальний елемент, щоб відігнати чергову зграю Демонічних Птахів-Скатів, що кружляли в небі. Нарешті вони дісталися берега!

Мо Фань пояснив, чому звалив сам:

— Іноді сліпо грати в героя — це просто тупість. Якби я спершу не врятував власну шкуру, ми б усі склеїли ласти!

— Гаразд, я скажу тобі те саме, коли тобі знадобиться мій захист, — відрізав Чжао Ман'янь.

— Ех, якщо помста породжує лише нову помсту, чи буде цьому колись кінець? — Мо Фань не зміг вигадати нічого кращого.

— Годі базікати! Думаєте, якщо ми дісталися острова, то вже в безпеці? Озирніться! Хіба схоже, що ці потвори збираються дарувати нам життя? — Цзян Шаосюй вказала на море.

Електрогармата Мо Фаня виявилася надзвичайно ефективною. Вона не лише перебила купу Демонічних Птахів-Скатів, а й витягла їх із халепи. Проте це лише розлютило тих Птахів-Скатів, що вціліли. Потвори, яких не зачепило закляттям, виринули з води, злетіли в небо і тепер мчали просто на них.

Але створіння, що переслідували їх, були ще не найстрашнішими. Коли Мо Фань та інші вдивилися вглиб острова, вони помітили незліченні пари сапфірових очей, що виблискували з лісової гущавини.

— То це були ще не всі?! — Чжао Ман'янь був за крок від того, щоб з'їхати з глузду.

Цим тварюкам що, більше нічим зайнятися, окрім як плодитися? Як вони взагалі примудрилися народити стільки нащадків за якісь кілька років? Може, цього Імператора Безперих Птахів насправді звати Сюй Фу?

(ПП: Сюй Фу — китайський алхімік і дослідник. Цінь Ши Хуанді відправив його на пошуки еліксиру безсмертя, але той утік із 500 юнаками та дівчатами і, за легендою, осів у Японії, ставши пращуром японців.)

— Це, певно, Великі Безпері Птахи. У них темно-червоні тіла! — помітив Чень Шо.

Їхні сапфірові очі сяяли яскравіше, ніж у Демонічних Птахів-Скатів, а розмах крил сягав восьми метрів. Гладка, темно-червона шкіра виблискувала, наче холодний метал. Додайте до цього гострі голови та зазубрені крила — вони мали куди шляхетніший і грізніший вигляд, ніж звичайні Птахи-Скати!

— От тепер нас справді взяли в кільце, — констатувала Цзян Шаосюй.

— Плани — це завжди якась хрінь на паличці! — вилаявся Чжао Ман'янь.

Їхній план полягав у тому, щоб приспати Демонічних Птахів-Скатів, спокійно прогулятися островом, розібратися з Великими Безперими Птахами і виконати завдання. У реальності ж складність місії виявилася на цілий рівень вищою, ніж вони очікували. Здавалося, ніби вони випадково обрали режим Пекла, коли заходили в це підземелля. Кількість Демонічних Птахів-Скатів просто не вкладалася в голові.

Не те щоб вони ніколи раніше не билися з такою ордою демонічних звірів, але ці Демонічні Птахи-Скати були напрочуд сильними. Навіть Електрогармата Мо Фаня змогла знищити лише обмежену кількість!

— Добре хоч твоя вчителька Тан'юе відвела на себе частину з них. Цікаво, чи не загрожує їй небезпека, — раптом згадав Чжао Ман'янь.

— За це можеш не перейматися, — відповів Мо Фань, вказуючи на дерева попереду. З темряви повільно виринула спокуслива постать і попрямувала в їхній бік.

Чжао Ман'янь глянув туди. Побачивши Тан'юе, його обличчя миттю похмурнішало.

Він перевів погляд на інший бік. Як і слід було очікувати, Демонічні Птахи-Скати, яких мала відволікати Тан'юе, знайшли нову ціль і тепер невпинно мчали просто на них. Небо аж почорніло від їхньої кількості, ніби вони злетілися на якийсь похмурий ритуал.

Тан'юе зробила все, що могла, аби затримати потвор. Але вона теж не могла нескінченно довго перебувати у воді чи в небі, адже звикла битися на землі. Тому щойно група успішно висадилася на берег, вона миттю приєдналася до Мо Фаня та інших.

— Їх занадто багато для нас. Якби вони були просто неорганізованим натовпом, ми могли б розігнати їх верховним закляттям, але ці створіння напрочуд безстрашні, — попередила їх Тан'юе.

Ступивши на Острів Світанку, вона збагнула, що він приховує значно більшу небезпеку, ніж вона гадала. Їй не давало спокою питання: якими ж ресурсами харчувалися ці тварюки, що змогли так швидко розплодитися? Океанський світ і справді був непередбачуваним!

— Прямуймо до аварійного форпосту. Він збудований зі сплаву, якого Демонічні Птахи-Скати панічно бояться. Ми зможемо сховатися там і придумати план, — запропонував Чень Шо.

— Тоді веди! — скомандував Чжао Ман'янь.

З тими Демонічними Птахами-Скатами, що гналися за ними, вони б ще якось упоралися. Але якщо до них приєднається ще й зграя, яку відволікала Тан'юе, не кажучи вже про те, що в рух прийшли й Багряні Птахи-Скати, їхні шанси впадуть до нуля. Навіть Мо Фань не витягнув би таку битву, хай би навіть кастував закляття без упину, поки не виснажиться повністю.

Чень Шо володів елементами вітру та рослин. Його швидкість неабияк вражала. Потрапивши в ліс, він почувався як риба у воді. Чень Шо спритно лавірував між химерними деревами, що заступали шлях, і навіть використовував густі хащі, щоб відірватися від Демонічних Птахів-Скатів, які гналися слідом.

— Це просто попереду! — гукнув Чень Шо.

Увесь острів був густо засаджений височезними деревами з розлогими кронами. Здавалося, ніби вони опинилися в справжньому зеленому лабіринті, де неможливо визначити напрямок. Проте Чень Шо чудово орієнтувався на місцевості. Вони спустилися схилом і опинилися в невеликій улоговині. Там виднілася будівля із сіро-білим дахом, густо обплетеним лозою та бур'янами. Сама споруда мала форму ромба!

— Я аж подумав, що це гігантський Демонічний Птах-Скат, ледь не всрався з переляку! — зойкнув Чжао Ман'янь, зазирнувши в улоговину.

Аварійний форпост і справді нагадував за формою Демонічного Птаха-Ската. Група швидко спустилася й помітила напівзруйновану огорожу та залишки сітки.

— Вони наближаються!

Тан'юе глянула вгору й побачила, що все небо кишить Демонічними Птахами-Скатами. Здавалося, ніби вони затулили собою весь небосхил, особливо коли тисячі сапфірових очей пронизували їх крижаними поглядами згори...

— Швидше всередину! Вони не наважаться нас атакувати! — запевнив Чень Шо.

Він підвів групу до входу, і всі миттю заскочили до ромбоподібної будівлі. Місце було покинутим, але не повністю зруйнованим. Це був надійний, закритий простір. Щоб дістатися до них, Демонічним Птахам-Скатам довелося б пробивати стіни й дах.

Пронизливі крики знадвору неабияк тиснули на нерви. Демонічні Птахи-Скати кружляли в небі над форпостом, але навіть через п'ять хвилин жоден із них не наважився спікірувати вниз.