Розділ 1828 — Небесна парасолька з кокосових пальм

Мо Фань був готовий пристати на план Чень Шо, якщо іншого виходу не було.

Відверто кажучи, Мо Фань ще ніколи не приручав демонічних звірів. Він просто сприймав це як нагоду навчитися чомусь новому. Якщо йому справді вдасться приборкати цих Демонічних Птахів-Скатів, це може суттєво посилити вогневу міць його батьківщини вздовж берегової лінії!

Приручення не мало прямого стосунку до елемента виклику. Насправді це була здатність Ментального елемента, адже вона спиралася на ментальну магію, щоб спілкуватися з демонічним звіром, поступово позбавляти його дикої натури й перетворювати на щось добре. Створіння поступово підкорялося б людям, стаючи улюбленцем або ж бойовим товаришем.

Більшість приручених створінь могли виконувати лише прості команди. Наприклад, Небесні Орли переважно відповідали за перевезення своїх господарів, їхній захист та підтримку в боях. Їхній розум не був пов'язаний із людьми так тісно, як розум Викликаного чи Контрактного Звіра — зі своїм викликачем. Зв'язок між ними не був настільки міцним, тож про бездоганну синергію годі було й казати.

Зазвичай до приручених створінь ставилися лише як до їздових тварин. Переконати їх битися з іншими демонічними звірами було вкрай важко!

— У дитинстві батько хотів, щоб я стала приборкувачкою і служила у війську, але я якось збилася з цього шляху. Щиро кажучи, на мене зараз тисне справді величезний тягар, адже відповідальність лежить саме на моїх плечах, враховуючи, що десять років тому їхня спроба провалилася, — зізналася Цзян Шаосюй.

Тепер група прямувала до Гаю Небесних Кокосів таємним проходом з аварійного форпосту. Саме там мешкали Великі Безпері Птахи та Імператор Безперих Птахів. Старе обладнання для приручення зберігалося там само.

— Це на тебе тисне тягар, а якого біса я маю виходити сам на сам з Імператором Демонічних Птахів-Скатів?! — миттю обурився Мо Фань.

Мо Фань гадав, що Чень Шо мав на увазі спільну битву на повну силу, щоб розгромити Імператора Птахів, але щойно збагнув: йому доведеться битися з цією потворою сам на сам, адже це був єдиний спосіб заслужити її повагу.

Мо Фаню було абсолютно начхати на якусь там повагу від монстра. Чому б їм просто не навалитися на цього Імператора Птахів усім гуртом і не вибити з нього дур? Якщо він не визнає їхньої сили, можна просто відгамселити його ще раз-другий! Але ні, їм треба перетворити це на чесну дуель, де іншим втручатися було заборонено. Вони що, з глузду з'їхали? Вони серйозно хочуть, щоб він бився зі створінням за правилами? Мо Фань узагалі ніколи не бився чесно!

— Мо Фаню, сам подумай: якщо тобі вдасться приручити Імператора Птахів, ти зробиш його своєю їздовою твариною. На твоєму місці я б згорав від сорому перед іншими верховними магами та викликачами, зважаючи на те, який ти безпорадний на воді. Зрештою, ти можеш осідлати свого другого Контрактного Звіра тільки вночі... е-е, коротше кажучи, це просто ідеальний шанс для тебе. Це пролог до твого панування над Тихим океаном! — палко підбадьорював його Чжао Ман'янь.

Мо Фань серйозно над цим замислився і визнав: цього разу Чжао Ман'янь верз не саму лише маячню.

Спершу Мо Фань планував завести летючого звіра як свого другого Контрактного Звіра, але натомість обзавівся маленькою демонесою-змією. Будь-які Магічні крила теж коштували шалених грошей. З його нинішніми фінансами він нізащо не потягнув би спорядження, яке б відповідало його рівню.

Тому знайти собі гідного скакуна було просто ідеальним рішенням!

Магічні крила були страшенно дорогими. Ті, що коштували якісь жалюгідні сто-двісті мільйонів, виявилися б занадто повільними для його нинішнього рівня, тож він навіть не збирався тринькати на них гроші.

— Цзян Шаосюй, ти ж у Ментальному елементі спеціалізуєшся переважно на ілюзіях, еге ж? — запитав Мо Фань.

— Так, тому я й почуваюся невпевнено. Я знаю про приручення зовсім небагато, — підтвердила дівчина.

— Пізніше я попрошу декого тобі допомогти. Але потурбуйся про те, щоб стримати Великих Безперих Птахів та Демонічних Птахів-Скатів, поки я битимуся з Імператором. Я взагалі-то не планую тут здохнути! — попередив її Мо Фань.

— Не хвилюйся, ми тебе прикриємо! — Чень Шо полегшено зітхнув, коли Мо Фань нарешті пристав на його план.

— Скільки ще до Гаю Небесних Кокосів? Скоро світанок.

— Майже прийшли.

Містечко Вангуй...

Чжу Мін та Лі Дун, похитуючись, вийшли з бару. Кожен із них обіймав за талію жінку з товстим шаром макіяжу. Тан'юе нарешті вирішила скасувати сьогоднішню операцію, тож їм більше не треба було ламати комедію перед нею і можна було як слід розслабитися.

Щойно вони дійшли до перехрестя, до них повільно наблизилося кілька кремезних постатей. Їх вів чоловік у довгому пальті. Його обличчя було суворим, а на Чжу Міна та Лі Дуна він кинув крижаний погляд.

— То ось чим ви займаєтеся під час чергування? — холодно пирхнув чоловік.

— Б... батьку! — ноги Чжу Міна підкосилися, щойно він упізнав його.

— Старійшино! — Лі Дун миттю отямився й різко відштовхнув жінку від себе.

Жінка одразу вилаялася місцевим діалектом через таку раптову зміну в поведінці Лі Дуна.

Старійшина Союзу Примусу зневажливо примружився, ніби дивився на брудних вуличних дівок, із безжальним презирством в очах. Обличчя обох жінок зблідли настільки, що здавалося, їхній густий макіяж от-от осиплеться. Вони миттю накивали п'ятами, не наважившись зронити більше ані слова.

— Де заступниця старійшини? — відрізав старійшина Чжу Ці.

— Я... здається, вона пішла додому, — пробурмотів Лі Дун.

— Хм, то чому ж Старший Каратель доповів мені, що вона вирушила на Острів Світанку з кількома людьми? — примружився Чжу Ці.

— Це неможливо, ми чітко бачили... — почав було Чжу Мін.

— Я наказав вам стежити за нею, а ви навіть із таким простим завданням не впоралися. Я краще за будь-кого знаю, наскільки небезпечним є Острів Світанку. Я велів вам тримати її в полі зору не лише для нагляду, а й для того, щоб не дати їй утнути якусь дурість. Зрештою, її відрядив сюди Союз Примусу Лін'їнь. Якщо вона здохне на тому острові, ми не обберемося проблем, — промовив Чжу Ці.

— Ця жінка точно з глузду з'їхала! — вилаявся Лі Дун.

— Ідіть перевірте там усе і переконайтеся, що вона досі жива, — скомандував Чжу Ці.

Острів Світанку, Гай Небесних Кокосів...

Гай Небесних Кокосів складався з кокосових пальм, що росли на високому пагорбі вже понад сотню років. Їхнє густе листя сплелося воєдино. Верхівки дерев злегка згиналися, утворюючи гігантську парасольку. Видовище було справді неймовірним.

Головне ранчо для розведення і дресування розташовувалося саме в Гаю Небесних Кокосів. Дерева були обтягнуті залізними сітками, що нависали над ними, немов штучне небо. Разом вони утворювали велетенський купол, що захищав острів!