Розділ 10 — Розділ 10. Голова та меч

Гуп!

Оріон Крос дістав із системного простору людську голову й кинув її на землю.

— Ох, трохи закривавлена.

Як і належало агенту, Нік Ф'юрі, звісно, не злякався. Йому було лише трохи цікаво, звідки Оріон Крос її дістав.

— То це голова Геліоса, бога Сонця?

Керол присіла й, злегка насупившись, придивилася до неї. Голова майже повністю розклалася, тож зовні мало чим відрізнялася від голови звичайної людини.

— Після падіння Олімпу ця штука вже давно втратила свою божественність. Максимум, на що її ще вистачить, — це одне використання. Хочете спробувати?

Оріон Крос підняв голову бога Сонця й подивився на Ніка Ф'юрі та Керол.

— Якщо можливо, ми хотіли б побачити все на власні очі.

Нік Ф'юрі пригадав побачені раніше спогади. Здавалося, сила голови цього бога Сонця зводилася лише до випромінювання яскравого світла — нічим не відрізнялася від світлошумової гранати. Тож він кивнув.

— Гаразд. Тільки будьте обережні.

Оріон Крос копнув голову бога Сонця.

Голова, яка розклалася настільки, що скидалася на висохлий череп звичайного смертного, раптом затремтіла. З її потьмянілих очей вирвалося сліпуче світло.

— Гаряче!

Нік Ф'юрі щойно надягнув сонцезахисні окуляри й збирався підійти ближче, щоб краще роздивитися голову, коли раптом відчув біль у руці.

Його руку обпекло буквально за мить.

— Няв!

Саме тоді, коли Нік Ф'юрі збирався відступити, флеркен у нього на руках потер лапками очі, наче яскраве світло його засліпило. Тваринка нявкнула, стрибнула на землю, а потім…

Просто проковтнула голову бога Сонця одним махом.

— Е-е…

На мить запала вкрай незручна тиша.

— Вибачте. Це моя помилка.

Нік Ф'юрі ступив уперед і обережно підняв флеркена, який саме вилизував лапки. Підвівшись, він вибачився перед Оріоном Кросом.

— Нічого страшного. Я ж казав, що цю штуку можна використати лише раз. Після цього вона все одно перетворилася б на сміття, яке вже не переробиш.

Оріон Крос трохи здивувався, але швидко оговтався й махнув рукою.

Коли флеркен проковтнув голову бога Сонця, завдання якимось дивом виконалося. Оріон Крос залишився спантеличеним.

Він повернувся до опису завдання й перечитав його.

[Серія завдань флеркена: Ще не змінився, але вже віддячує за доброту. Помістіть будь-яку важливу частину тіла до рота флеркена.]

Будь-яку важливу частину тіла. Ніде не було сказано, що вона обов'язково має належати самому Оріону Кросу.

Оріон не втримався від подумки вимовленого лайливого слова. Невже система завдань почала грати словами, як той ідіот-джин Зефріс?

А що ж до нагороди…

[Серію завдань флеркена виконано. Отримано нагороду: контрактна картка — Юмі, чарівна кішка.]

Як і очікувалося…

Оріон Крос замислився. Якщо між змістом завдання та нагородою існував певний зв'язок, то що ж могло стати нагородою за завдання Ніка Ф'юрі?

Подумавши про це, Оріон дістав останній сувенір, який зберігав у системному просторі.

— Це…

Побачивши величезний меч, що раптово з'явився в руці Оріона Кроса, Нік Ф'юрі й Керол одночасно звузили очі.

Він здавався їм дуже знайомим. Хіба це не той самий божественний меч, який щойно пронизав серця Зевса та Геї в побачених ними спогадах?

— Колишній олімпійський меч. Тепер це просто залізяка, навіть без заточеного леза.

Оріон Крос кинув олімпійський меч на землю, наче викидав непотрібне сміття.

Побачивши це, Гела не змогла стримати хвилю суперечливих почуттів, що піднялася в її душі.

Якщо одного дня Асґард буде знищено, невже його колишню славу так само безтурботно топтатимуть, як тепер топтали славу сусіднього Олімпу?

До того ж Гела була першою в черзі на престол Асґарда. Після смерті Одіна її сила неминуче залежатиме від існування самого Асґарда.

Саме тоді вона досягне вершини своєї могутності. Але що станеться, якщо Асґард буде знищено?

Ця картина вже поставала перед її очима.

— Допоможи мені з однією справою, і цей меч буде твоїм.

Оріон Крос подивився на Ніка Ф'юрі, який не міг відірвати погляду від меча, і всміхнувся.

Якими б видатними не були колишні подвиги олімпійського меча, тепер він перетворився на звичайний брухт.

Матеріали, з яких його викували, божественна сила, що колись наповнювала його, і навіть сила надії Пандори — усе це безслідно зникло. Меч став цілком звичайним предметом.

Звісно, якби Нік Ф'юрі залучив науковців Щ.И.Т. і доручив їм ретельно дослідити меч, вони, можливо, змогли б виявити сліди його колишньої сутності.

Але це були б лише сліди.

Вони могли б довести, що олімпійський меч колись був божественним артефактом, але жодної іншої користі від них не було б.

Проте Нік Ф'юрі наразі цього не знав. А точніше, він розумів, що меч міг утратити свою силу, але все одно вирішив ризикнути заради примарного шансу.

— Що саме ти хочеш, щоб я зробив?

Нік Ф'юрі відвів погляд від меча й запитав.

— Допоможи мені знайти одну людину.

— Ту чарівницю?

Нік Ф'юрі пригадав жінку, яка билася пліч-о-пліч з Оріоном Кросом у побачених ними спогадах, і кивнув.

— Без проблем. Але де її шукати?

— У Нью-Йорку, Лондоні та Гонконзі. Або десь поблизу Гімалаїв.

Оріон Крос злегка похитав головою й додав:

— Але чи вдасться тобі взагалі вийти з нею на зв'язок — це вже інше питання.

Хоча чаклуни Камар-Таджу й не були такими замкнутими, як їхні сусіди з Гоґвортсу, вони не поспішали демонструвати свої здібності у звичайному світі й тим більше не вступали навмання в контакти з пересічними людьми.