Розділ 11 — Розділ 11. Місія Ніка Ф’юрі із завоювання довіри

— Я згоден.

Нік Ф’юрі кивнув на знак згоди.

Правду кажучи, навіть якби Оріон Крос не висунув цього прохання, Ф’юрі все одно спробував би відшукати приховані магічні сили, що існували у звичайному світі.

Однак він не очікував, що магічна організація, яка, на його думку, мала стояти осторонь мирських справ, насправді розташована в трьох найбільших економічних центрах сучасного світу.

Це був простий збіг обставин чи місця перебування магів змінювалися разом із піднесенням і занепадом світу смертних?

— Тебе цікавить, чому саме ці три місця?

Оріон Крос помітив розгубленість Ніка Ф’юрі, тихо всміхнувся й промовив:

— Хто ж винен у тому, що вони є охоронцями Каменя Часу? Можливо, їхній засновник Агамотто скористався Каменем Часу, щоб зазирнути в майбутнє й побачити, що ці місця згодом стануть безцінними. Тож він заздалегідь захопив там землю.

— Га?

Нік Ф’юрі, який саме заглибився у свої роздуми, завмер, почувши слова Оріона. Невже можна було провернути щось подібне?

— Це лише моє припущення.

— …

Кутик рота Ніка Ф’юрі сіпнувся. Він відкрив рот, ніби хотів щось сказати, але зрештою промовчав.

Що, в біса, означало «лише припущення»? Невже можна просто так припускати подібні речі?

— Вірити чи ні — твоя справа.

Оріон Крос скривив губи. Припущення залишалося припущенням, але воно не було зовсім безпідставним.

Якби Агамотто не використовував Камінь Часу, щоб побачити майбутнє, чому тисячу років тому він обрав саме ці три місця?

Якщо Британія та Гонконг уже тоді мали певний рівень цивілізації, то Америка в ті часи була ще дикою, незаселеною землею.

Невже група магів побудувала там Санктум лише для того, щоб мати справу з первісними людьми?

А щодо того, чому вони обрали Гонконг, а не Шанхай у великій східній державі, то причина була очевидною: тисячу років тому понад половина території сучасного Шанхая ще перебувала під водою.

Біп! Біп!

Нік Ф’юрі саме збирався щось сказати, коли задзвонив комунікатор на його поясі.

— Алло? Зрозумів. Зараз вийду.

Промовивши кілька слів у комунікатор, Нік Ф’юрі подивився на Оріона Кроса.

— Зовні все вже підготовлено. Залишилося владнати справи всередині. Якщо це можливо…

— Ти хочеш, щоб я дозволив тим людям увійти?

Оріон Крос подивився на Ніка Ф’юрі з ледь помітною усмішкою.

— Ні, я зроблю все сам.

Після зауваження Оріона Ф’юрі відразу зрозумів проблему. Що менше людей знатиме про те, що тут відбувається, то краще.

— Ти зробиш усе сам? — Оріон підняв брову.

— Я теж можу допомогти, — озвалася Керол.

Так найсильніша героїня Marvel і майбутня директорка Щ.И.Т. протягом наступних пів години допомагали Оріону Кросу та Гелі прокладати інтернет-кабель усередині приміщення й підключати мережу.

Після цього Нік Ф’юрі пішов, забравши із собою Олімпійський меч, який уже перетворився на звичайний залізний меч.

— Я збираюся залишити Землю. Можливо, мине багато років, перш ніж ми зустрінемося знову. Сподіваюся, до того часу ти вже звільнишся.

Керол підійшла до Оріона й обійняла його на прощання.

Хоча вони познайомилися лише нещодавно й не стали тимчасовими бойовими товаришами, якими Керол свого часу була з Ніком Ф’юрі, усе, що вона пережила завдяки магії повернення спогадів, змусило її перейнятися повагою до чоловіка перед нею.

— Коли ти збираєшся вирушати?

Оріон Крос кинув погляд на неприємне завдання у списку місій своєї системи й запитав.

— Приблизно за місяць. Ще потрібно дещо підготувати й закупити припаси.

Керол подумки підрахувала термін і відповіла.

— За місяць?

Очі Оріона засвітилися.

— Тоді зайди сюди ще раз перед тим, як залишиш Землю.

Один місяць — саме такий проміжок часу був потрібен для оновлення завдань.

Можливо, до того часу з’явиться місія, яку Оріон справді зможе виконати.

— Гаразд.

Керол без вагань кивнула, а потім із легким здивуванням запитала:

— У тебе є щось, про що ти поки не можеш мені розповісти?

— Це станеться лише через місяць. Тоді й дізнаєшся.

— Добре. Тоді я пішла.

Керол безпорадно всміхнулася, розвернулася й підскочила вгору. З її рук вирвалася енергія, і вона, пробивши печатку, злетіла назовні.

— Ха-а…

Коли все нарешті закінчилося, Оріон Крос упав на диван і полегшено видихнув.

— Яка прикрість. Зараз лише дев’яності роки, а ці старі комп’ютери просто жахливі.

Побачивши, що Гела вже сидить за столом у дальній частині кімнати й починає розбиратися з комп’ютером, Оріон не зміг стримати нервового посмикування кутика рота.

Утім, краще вже щось, ніж нічого.

Шкода лише, що зараз 1995 рік. StarCraft, Red Alert, Diablo — жодна з цих ігор іще не вийшла.

Здавалося, єдина гра, яку він міг пригадати, — це The Legend of Sword and Fairy 95. Але, звісно, Нік Ф’юрі не приніс йому диска з цією грою.

На щастя, принаймні на цих двох комп’ютерах було встановлено кілька піратських ігор, серед яких Pac-Man, Mario та Contra.

Поки Оріон грав, убиваючи час, Гела спробувала кілька ігор, але зрештою вирішила відкрити пошукову систему. Вона почала шукати найрізноманітнішу інформацію, і ніхто не знав, про що саме вона думає.

Кілька днів потому

Оріон Крос уже встиг занудьгувати від ігор і зареєстрував обліковий запис у соціальній мережі, щоб спілкуватися в інтернеті.

Саме тоді біля його вуха раптом пролунав голос.

[Виконано серію місій Ніка Ф’юрі: «Довіра скептика». Необхідно підвищити рівень довіри Ніка Ф’юрі понад 50%.]

— Цей старий лис Нік Ф’юрі й справді надто обережний.

Поглянувши на місію, яку щойно було виконано, Оріон не зміг стримати подиву.

Якщо він правильно здогадувався, Нік Ф’юрі, найімовірніше, уже наказав ученим Управління стратегічного реагування, забезпечення та логістики (Щ.И.Т.) ретельно дослідити Олімпійський меч.

І лише тепер Ф’юрі нарешті вирішив повірити словам, які Оріон сказав йому раніше.

Відвідуйте сайт і читайте більше романів, щоб допомогти нам швидше оновлювати розділи. Щиро дякуємо!