Розділ 15 — Розділ 15: Місію виконано!

— А-а-а!

Ліліт пронизливо закричала, і Керол, яка саме збиралася перейти в контратаку, раптом відчула, як її душа здригнулася. Вона завмерла на місці.

Водночас кривавий туман у повітрі стрімко стиснувся, перетворившись на величезний п’ятиметровий кавалерійський спис.

— Е-е… Я хотів зовсім не таку зброю.

Оріон Крос узявся за держак списа й безпорадно похитав головою.

Він хотів отримати револьвер, але Ліліт натомість створила для нього кавалерійський спис.

Утім, можливо, Оріон вимагав забагато. У світі Diablo, найімовірніше, просто не існувало вогнепальної зброї.

А щодо того, чому Оріон Крос раптом захотів отримати пістолет…

Трісь!

Керол ударила кулаком по криваво-червоному спису. Той почав стрімко руйнуватися від самого вістря, знову перетворюючись на кривавий туман, який розсіявся в повітрі.

— Недостатньо міцний і твердий. На якій підставі він узагалі перетворився на холодну зброю?

Оріон Крос похитав головою, а потім підстрибнув і схопив криваво-червону мембрану, що залишилася в повітрі після появи Ліліт.

Якби ця мембрана не була криваво-червоною, Оріон, мабуть, міг би навіть вигукнути щось на кшталт «Могутній Небесний Дракон!» і «Касая — священний одяг!».

— Насправді мені зовсім не обов’язково атакувати першому. Достатньо просто затримати її.

Мета Оріона Кроса полягала не в тому, щоб перемогти Керол. Йому потрібно було лише протриматися три години, не зазнавши поразки.

Коли його контрактним демоном був Атрокс, даркінський клинок, найкращим захистом був напад.

Але тепер він мав справу з Ліліт, яка володіла статусом і законами. Самої лише грубої сили було недостатньо, щоб Оріон міг перейти до активного наступу.

Вжух!

Криваво-червона мембрана миттєво огорнула Керол. Зсередини безперервно долинали шипіння та звуки корозії.

Оріон Крос стояв зовні криваво-червоної сфери. Він не хвилювався за безпеку Керол, але раптом подумав про іншу проблему:

— Сподіваюся, з її одягом нічого не станеться…

Проте, трохи поміркувавши, він вирішив, що хвилюватися не варто. Якщо Керол могла вилетіти за межі Землі в такому вбранні, то, найімовірніше, вона використовувала свою енергію, щоб перетворити власне тіло на єдине ціле. А отже, будь-яка атака, яка не могла пробити її захист, не мала пошкодити й одяг.

— Як і очікувалося, штани Галка — це все-таки найбільш ненаукова річ у світі.

Оріон Крос сів на землю, підпер підборіддя рукою та спостерігав за величезною криваво-червоною сферою, яка безперервно мерехтіла енергетичним світлом. Тим часом він подумки кепкував із побаченого.

— Сила цієї смертної перевершила мої очікування. Я зможу витримати щонайбільше ще двадцять її атак.

Позаду Оріона Кроса, який сидів на землі, з’явилася примарна постать справжньої демонічної форми Ліліт. Вона безперервно відновлювала криваво-червону мембрану, яку атакувала Керол.

— Двадцять атак? Цього більш ніж достатньо.

Оріон подумки підрахував час. Якщо йому вдасться витримати ще десять атак Керол, цього вистачить, щоб протриматися до останньої години.

Усередині кривавої сфери звідусіль з’являлися демони, сформовані зі згущеної крові, й кидалися на Керол. Проте вона раз за разом розбивала їх ударами кулаків, перетворюючи на пил.

Керол, замкнена всередині кривавої мембрани, не поспішала вибиратися. Натомість вона сприймала це місце як тренувальний майданчик.

Невдовзі трьохгодинна битва добігла кінця.

Оскільки Керол не намагалася силоміць прорвати криваву мембрану, а використовувала цю можливість, щоб безперервно вдосконалювати свої бойові навички, бій затягнувся ще довше.

Однак це не означало, що вона стримувала свою силу. Керол і далі билася на повну.

БАХ!

Керол розірвала криваво-червоний світ обома руками, і перед Оріоном Кросом знову постала її дещо скуйовджена постать.

— Мій час майже вичерпано, чи не так?

Примарна постать Ліліт позаду Оріона подивилася на них обох. Її погляд був дещо складним.

— Так. Залишилося десять секунд. Можеш готуватися до відходу.

Оріон Крос позіхнув і відповів, навіть не повернувши голови.

Для звичайних людей демони були жахливими істотами. Але в його очах вони були лише інструментами.

— Я щиро сподіваюся, що ти зможеш з’явитися в Санктуарії та покласти край нескінченному Вічному Конфлікту…

Ліліт залишила після себе ці тихі слова, а потім покинула цей світ разом із кривавим туманом, що заповнював небо.

— Цей демон… Вона не зовсім схожа на демона.

Керол обтрусила пил зі свого одягу й, промовивши це, підійшла ближче.

Зовнішність Ліліт була дикою, але водночас прекрасною. Її атаки були кривавими й жорстокими, проте від неї незбагненним чином віяло людяністю.

Особливо якщо порівнювати її з першим демоном — Атроксом, даркінським клинком, який був сповнений божевільних вигуків і шаленства. На його тлі Ліліт здавалася набагато витонченішою та стриманішою.

— В іншому світі вона втомилася від нескінченного протистояння з ангелами й створила людство…

— Але якщо ти хочеш сказати, що вона добра й милосердна, то це було б надто наївно.

Договоривши, Оріон Крос самокритично всміхнувся Керол.

— До того ж, якщо ти вважаєш мене доброю людиною, то ти теж надто наївна.

Бути доброю людиною було надто виснажливо. Оріон Крос просто хотів залишатися людиною.

— Ні, не вважаю.

Керол також із полегшенням усміхнулася й сіла поруч з Оріоном Кросом.

— Мої руки теж забруднені кров’ю багатьох невинних. До того ж мені зовсім не обов’язково дружити з «доброю людиною».

Спочатку Керол усе ще відчувала певний спротив до того, що Оріон укладав контракти з демонами. Хоча вона й не була християнкою, середовище, у якому вона виросла, змусило її інстинктивно відчувати неприязнь до демонів.

Але, заспокоївшись і все обміркувавши, Керол зрозуміла: так звані демони й боги — це лише групи могутніх істот, які володіють надприродними здібностями. У цьому сенсі вони нічим не відрізнялися від неї самої.

— Дякую. І вибач, що потурбував тебе й змусив прийти сюди битися перед тим, як ти покинеш Землю.

Оріон Крос глянув на повідомлення про завершене завдання й підняв лівий кулак.

— Час прощатися?

— Так. І тобі теж дякую за це тренування.

Керол підняла праву руку й торкнулася кулаком кулака Оріона Кроса.

Після цього вона глибоко вдихнула, підстрибнула й полетіла в небо.

[Завдання серії «Капітан Марвел» виконано. Отримано нагороду: Аватар — Батько драконів, Ґалакронд.]

---

Відвідуйте сайт і читайте більше романів, щоб допомогти нам швидше оновлювати розділи. Щиро дякуємо!